«Чоловіки все частіше звертаються із запитом про те, що вони бояться скоїти домашнє насильство», – Тетяна Зотова

Протягом трьох років повномасштабної війни, в Україні значно збільшилася кількість людей, які належать до чутливих категорій. І навіть попри травми, які завдає війна, рівень домашнього насильства не зменшився, а за різними даними навіть зріс. Щоденно бачити  насильство, яке чинить ворог, або ж переживати його особисто – негативно впливає на людину та її близьких. До того ж нестабільна ситуація в країні – соціальна, економічна та політична – лише посилює стрес, що може сприяти зростанню насильства в родинах.

Лише за жовтень 2024 року на телефон довіри Київського міського Центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству надійшло 1 234 звернення, з яких – 583 стосувалися випадків домашнього насильства. Такі історії важливо не замовчувати, адже саме мовчання виправдовує кривдників, дозволяючи їм продовжувати чинити насильство.

25 листопада відбувся тематичний захід, організований Київським міським Центром гендерної рівності, запобігання та протидії насильству. Дата обрана не випадково: саме 25 листопада у всьому світі розпочинається акція “16 днів проти насильства”, що триватиме до 10 грудня. Метою акції є привернення уваги до різних форм насильства: від домашнього до порушення прав жінок та жорстокого поводження з дітьми. У знак підтримки, люди у всьому світі одягають помаранчеву стрічку на свій одяг – це офіційний колір протидії насильству, що символізує світле та вільне майбутнє.

У межах заходу представили документальну виставу “Брикси”, яка досліджує роль жінки у суспільстві. Акторки через монологи відтворили реальні історії жінок, які зазнали домашнього насильства. Вони поділилися тим, як насильство поступово проникає в стосунки, як до нього звикаєш, шукаючи виправдання в прикладах із життя бабусі чи матері. Ці історії нагадують, що насильство починається з дрібних принижень, ігнорування потреб, а згодом переростає у фізичний чи економічний контроль.

Перед кожним виступом звучали фрази, якими жінки часто описують себе через призму суспільних стереотипів. Наприклад: “Після трьох дітей я нікому не цікава, тому повинна терпіти” або “У чоловіка є право на домінування, це природно” й інші. Такі стереотипи часто транслюються безпосередньо кривдниками, щоб виправдати власні дії.

Однак, усі представлені історії мають щасливий фінал, наголошуючи, що вихід із кола насильства – можливий.

Дійсно, майже 80% постраждалих від домашнього насильства – це жінки, однак різні форми насильства також торкаються літніх людей, чоловіків та дітей, які часто залишаються беззахисними перед кривдниками. Повномасштабна війна значно розширила коло осіб, які опиняються в зоні ризику.

Про звернення від чоловіків, незалежно від того, чи йдеться про фізичне, психологічне або економічне насильство, в коментарі для Букв поділилась Тетяна Зотова, керівниця Київського міського Центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству.

“Ми кожного року спостерігаємо збільшення звернень від чоловіків, які потребують психологічної підтримки. Наразі ми знаємо, що в Києві проживає 430 тисяч людей, які були вимушені покинути свої домівки і переїхати до більш безпечних місць. Зрозуміло, що чоловікам дуже непросто влаштуватися на новому місці: знайти роботу, гідне житло для своєї родини. Це часто призводить до збільшення випадків вживання алкоголю, зростання домашнього насильства тощо.

Як на підтвердження власного важкого психологічного стану, чоловіки почали звертатися до нас із запитом про те, що вони бояться скоїти домашнє насильство. Вони приходять до наших психологів, аби насильство не сталось. Ми пропонуємо їм не лише індивідуальні консультації, а й сімейні сеанси, щоб допомогти налагодити стосунки в родині і знизити напругу.”, – мовить Тетяна Зотова.

За словами Тетяни, наразі в Києві проживає також понад 130 тисяч сімей військовослужбовців, які першочергово потребують підтримки.

“Насильство може бути більш вираженим серед тих, хто пережив особливо травматичний досвід війни. Будемо відвертими: категорія внутрішньо переміщених осіб дійсно є більш схильною до домашнього насильства, як і категорія демобілізованих. 

Як чоловіки, так і жінки, повертаються з фронту абсолютно іншими людьми. І ми маємо офіційні дані, де суб’єкти підтверджують, що в родинах військовослужбовців збільшилось число випадків домашнього насильства. Не йдеться про те, що в кожній родині, де є військовий, є насильство, але такі випадки вже зафіксовані. 

Це питання потребує превентивної роботи, і ми можемо очікувати, що кількість таких випадків ще зростатиме, адже війна триває. Крім того, ми не знаємо, що відбувається на окупованих територіях, і після деокупації можемо побачити зростання кількості звернень щодо домашнього насильства. Однак важливо розуміти, що робота з цим явищем – це питання не однієї служби. Це комплексний підхід усіх суб’єктів, які відповідають за запобігання та боротьбу з домашнім насильством.”, – наголошує Тетяна Зотова.

Куди звернутися за допомогою, якщо ви зазнали різних проявів насильства?

• Телефон довіри

15-00 (зі стаціонарного телефону);

044-272-15-00 (з мобільного).

Лінія працює цілодобово, безкоштовно та конфіденційно.

• Денні центри соціально-психологічної допомоги Київського міського Центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству

Надання очної психологічної підтримки та юридичної допомоги.

Адреси: вул. Райдужна, 6-А; вул. Юрія Іллєнка, 20.

Не залишайтеся наодинці з проблемою – є служби, які готові допомогти.