Чи наближає зустріч Зеленського і Трампа у Вашингтоні закінчення війни?

Відповідь – ні.

Тоді що це було і навіщо?

Пройдімося по пунктах, щоб зафіксувати, де ми знаходимося на цьому історичному етапі.

Президент США Дональд Трамп хоче закінчити війну. Чи то через бажання отримати Нобелівську премію миру, чи то з перспектив красивих угод з РФ, чи то з емпатії до жертв – це зараз не має значення.

Україна вже 12-й рік хоче завершення війни. Але Росія не хоче і не збирається. Саме в цьому головна проблема.

Тоді, запитаєте ви, навіщо Путін літав на Аляску і говорить, що нібито “готовий” завершити війну, водночас висуваючи абсолютно неприйнятні умови?

Серед них: віддати п’ять регіонів, зробити російську мову державною, повернути російську церкву, провести “денацифікацію” та “демілітаризацію” тощо.

По-перше. Економіка Росії не в такому стані, щоб бажати нових санкцій від США. До того ж, санкції не потрібні й Індії з Китаєм, які фінансують війну РФ проти України, купуючи нафту. І зараз у Кремля є непогані шанси їх уникнути, оскільки американський президент готовий “шукати мир в очах Путіна” і не вводити нові санкції, поки йому здається, що РФ готова закінчити війну;

По-друге. Путін використовує Трампа, щоб підняти власний статус – мовляв, із ним розмовляє й зустрічається сам президент США.

Завершення війни можливе лише тоді, коли обидві сторони не матимуть сил продовжувати воювати. Але Росія продовжує атакувати Україну – отже, сили у неї є. Якби було інакше, припинення вогню по лінії зіткнення відбулося б ще після першої розмови Путіна і Трампа. А таких розмов уже було понад сім, плюс одна зустріч. Але Росія не зробила жодного кроку назустріч миру.

Всі нереальні вимоги до України мають лише одну мету тягти час та спробувати змусити нас прийняти умови, які дестабілізують ситуацію зсередини та призведуть до захоплення України Росією політичним шляхом.

Україна, щоб вижити, має захищатися.

Наше виживання напряму залежить від допомоги Європи та США – зброї, грошей, розвідданих. Якщо США зупинять підтримку, то наші позиції значно погіршаться. Виснажена армія, знесилене цивільне населення під щоденними атаками – усе це наблизить капітуляцію. Тож завдання України – за будь-яку ціну утримати підтримку Америки.

Саме тому зараз Зеленський разом із найвпливовішими лідерами ЄС – Стармером, Мерцем, Макроном, Мелоні, Стуббом, фон дер Ляєн – мають конкретну мету: зачарувати президента США і не дати йому впасти в ще міцніші обійми Путіна, до яких Трамп так прагне.

Проблема не в тому, що Україна не хоче віддавати Краматорськ чи легітимізувати анексію Криму. Проблема в тому, що Росії потрібна вся Україна. Вона не зупиниться, поки не знищить українську державу – або не захопить її, військовим чи політичним шляхом на наступних виборах.

Зараз немає жодних ознак, що війна скоро завершиться.

Найреалістичніший варіант на сьогодні – це припинення вогню по лінії розмежування, щоб почати безкінечні перемовини про остаточний мир. Це саме той варіант, який на початку підтримував Трамп, але тепер – уже ні. Хоча саме на ньому наполягає Україна та наші європейські партнери.

Головна перемога зараз – не допустити зближення Трампа з Путіним.

Саме тому Зеленський Трампу привіз ключку для гольфу від українського військового, був у костюмі, пообіцяв закупити зброї на 90 мільярдів, говорив про “обмін територіями” з РФ – коротко кажучи, готовий обговорювати будь-які пропозиції, аби тільки заспокоїти Трампа. З надією, що він нарешті зрозуміє: війна триває не через небажання віддати Слов’янськ, а через бажання Росії воювати до “остаточного розв’язання українського питання”

“Если будет такой, как Свинарчук, я считаю, президент должен уйти в отставку” – ці слова були сказані тоді ще кандитатом у президенти України Володимиром Зеленським журналістам РБК-Україна навесні 2019 року. Через 6 років, з украй млявої реакції вже президента України Володимира Зеленського на записи НАБУ про “його Свинарчука” Тимура Міндіча можна зробити висновок, що Володимир Зеленський є справжнім господарем свого слова: хоче – дає слово, хоче – забирає назад.