Діабет не вирок: міфи, реальність та шлях до повноцінного життя

Діабет – це хронічне захворювання, яке змінює спосіб життя і вимагає постійного контролю. Однак попри всі складнощі, з ним можна жити повноцінно та щасливо. Що важливо знати про це захворювання? Як правильно діагностувати, лікувати та управляти діабетом? В інтерв’ю з дитячою лікаркою-ендокринологинею Кириченко Марією Олександрівною розвінчуємо популярні міфи, обговорюємо новітні методи лікування та даємо поради людям, які живуть з діабетом.

– Чим відрізняється діабет першого та другого типу? 

– Діабет першого типу частіше зустрічається у дітей або в молодих людей. Він називається аутоімунний. Його особливість в тому, що імунна система виробляє антитіла, які спрямовані на те, щоб руйнувати клітини, які виробляють інсулін. Інсулін виробляється в бета-клітинах підшлункової залози. На ці бета-клітини і спрямована “агресія”. Через це інсулін виробляється менше, ніж має вироблятися.

Це поступовий процес, внаслідок якого клітини повністю руйнуються. Вони перестають взагалі виробляти інсулін. Це призводить до того, що рівень глюкози в крові підвищується. Пізніше, виходячи з цього, виникає ускладнення: кетоз (поява ацетону сечі), який погіршує стан.

Діабет першого типу має більш виражені симптоми та помітніший клінічно.  

Діабет другого типу може бути теж у дітей, не лише у дорослих. Він виникає на фоні нечутливості до інсуліну. Інсулін виробляється, клітини не руйнуються, але організм перестає його відчувати на фоні ожиріння чи інших хвороб. Це різна механіка виникнення цукрового діабету. 

Діабет першого і другого типу може потребувати інсуліну. Існує міф, що лише перший тип є інсулінозалежним, але насправді інсулін може знадобитися і при другому типі діабету. Це не основна відмінність – він відрізняється механізмом виникнення хвороби.

– Які перші симптоми діабету у дітей та дорослих? 

– Першим симптомом є збільшення вживання води, через це часте сечовипускання, значна втрата ваги, слабкість, швидка втомлюваність. Якщо це діти, то у них може початися нічне нетримання сечі, яке раніше було для них нехарактерним. І для першого, і другого типу ці симптоми сходяться.

– Які сучасні методи лікування діабету є найефективнішими?

– Діабет контролюється певним режимом харчування. Це не в прямому розумінні дієта. Діти з діабетом, якщо ми говоримо про перший тип, можуть повноцінно харчуватися, але мають знати, як рахувати так звані хлібні одиниці, тобто кількість вуглеводів. Тоді вводиться інсулін. Є різні типи інсуліну, які адаптуються під дитину та її спосіб життя. Застосовуються сучасні види інсуліну, але принциповим є дотримання режиму харчування. 

Якщо говорити про діабет 2 типу, то можуть призначатися таблетовані препарати, які підвищують чутливість до інсуліну.

– Якщо дотримуватися цих правил, то чи можливо повністю вилікувати діабет? Якщо так, чи це назавжди? 

– Діабет – це хронічна хвороба. Вона є все життя. Сказати, що це можна вилікувати так, щоб було і раптом не стало, – не можна. Але це не говорить про те, що щось не можна. Діти і дорослі з діабетом живуть абсолютно повноцінне життя, але потребують регулярного введення інсуліну.

Є такий період – дебют, тобто початок цукрового діабету. Може настати період, коли дитина або дорослий з першим типом тимчасово обходиться без інсуліну. Наприклад, на початку ми вводимо інсулін, підбираємо дозу, рівень глюкози крові стабільний. Згодом доза інсуліну може зменшитися, або ж настати період повної відмови від нього. Такий період період називають “медовим місяцем”, адже в цей час інсулін не вводять, і здається, ніби дитина зовсім не має діабету. Однак це лише певний проміжок часу, оскільки аутоімунний процес був запущений, він самостійно не зупиняється. 

Клітини поступово руйнуються, до моменту поки не будуть зруйновані, тому знову виникає потреба в введенні інсуліну. Коли вони повністю зруйновані, інсулін потрібно вводити регулярно, оскільки організм більше не може його виробляти. Його можна вводити лише зовні. Це може бути з допомогою шприців, шприц-ручок або інсулінових помп – останні є апаратом, який автоматично вводить інсулін. Є портативні апарати для моніторингу глюкози (глюкометри), які вимірюють рівень цукру в крові за допомогою проколу пальця. Є спеціальні сенсори, вони встановлюються на руку та дистанційно вам відправляють дані рівня цукру.  З’являються різні сучасні технології. 

– Які найпоширеніші міфи про діабет ви зустрічали? 

– Якщо багато їсти солодкого, то виникне діабет першого типу. Насправді серед причин першочергове – це схильність до аутоімунних хвороб. Другий момент полягає в тому, що існують певні чинники, які провокують початок захворювання. Серед них – перенесені вірусні інфекції та стреси, які можуть бути не лише емоційними. Стресом для організму є також періоди гормональної перебудови та ростові стрибки.

Серед причин є і порушення раціону. Так, це може десь фігурувати, але воно не є основним, адже є чимало дітей з ожирінням, але без цукрового діабету

Другий міф – існує поширена фраза “підсадили на інсулін”. Але причина в тому, що клітини руйнуються, їх немає, а отже інсуліну немає звідки взятись. Це не через один укол інсуліну, а через механізм хвороби, який руйнує клітини, і без інсуліну життя неможливе. Через що ми маємо його якось вводити. Тому звинувачення, що ми когось “підсадили”, тут не є доречним.

Розуміння, що діабет є хронічним захворюванням, яке буде тепер з тобою на все життя, викликає стрес: “Як тепер далі жити?” 

Люди ведуть довге, повноцінне та щасливе життя. Займаються спортом, закінчують школи, університети, народжують дітей, що важливо – часто дітей без діабету. Проте це постійна робота над своїм здоров’ям, необхідно багато вивчати про себе та свою хворобу. Це великий обсяг нової інформації, але це не означає, що життя дітей чи дорослих без діабету чимось відрізняється.

Все можна. Сучасні гаджети лише допомагають, з ними життя стало простішим.

– Чи з’явилися останнім часом нові розробки у сфері лікування діабету? 

– Так, окрім апаратів для моніторингу глюкози, які дозволяють уникнути частого проколювання пальців, є також інсулінові помпи. Це пристрої, що вводять інсулін в організм, і їх можна синхронізувати з моніторами глюкози.

Існують два види інсулінових помп: провідні та безпровідні.

Провідна помпа має катетер, до якого приєднується тонкий провід, що веде до помпи, де зберігається інсулін. Інсулін подається в організм через цей дріт.

Безпровідна помпа працює по-іншому: катетер із резервуаром інсуліну кріпиться до шкіри, а сама помпа у вигляді пульта керування розташовується окремо. Вона не потребує з’єднання проводами.

Деякі сучасні моделі безпровідних помп мають спеціальні монітори глюкози. Вони автоматично відстежують рівень цукру в крові й подають сигнал, якщо він перевищений або знижений. У такому разі пристрій самостійно вводить необхідну дозу інсуліну або подача інсуліну припиняється. 

Важливо розуміти, що інсулінова помпа не є повністю автоматизованою системою. Наприклад, перед вживанням їжі потрібно ввести в помпу дані про рівень глюкози та кількість вуглеводів у страві. Пристрій обчислить та запропонує оптимальну дозу інсуліну. Існує міф, що інсулінова помпа – це панацея: нібито її встановили, і можна забути про контроль діабету. Насправді ж потрібно добре розумітися на харчуванні, знати кількість вуглеводів у продуктах. Це важлива частина навчання для людей з діабетом.

Хоча найсучасніші помпи максимально автоматизовані, вони поки що не можуть повністю замінити функції підшлункової залози – це лише умовна “штучна підшлункова залоза”.

– Які поради ви могли б дати людям із діабетом, які зараз перебувають у зоні бойових дій, або змушені евакуюватися, але не можуть цього зробити? 

– Основна порада для всіх, незалежно де, мати запас інсуліну. Це життєво необхідно, без інсуліну життя неможливе. Краще мати той тип інсуліну, який дитина чи дорослий зазвичай отримує, бо є різні види інсуліну, але за відсутності звичного препарату потрібно мати хоча б альтернативний варіант. Також завжди необхідно мати з собою шприц-ручки та інсулін.  Це обов’язково для забезпечення безперервності лікування.