Guardian: Дефіцит боєприпасів, винищувачів і ППО робить Україну неготовою до відбиття атаки

Джерело: The Guardian

Напад Росії на Харківщині був телеграфований Москвою, передбачений західною розвідкою та усвідомлений Україною. Одначе, українські сили вимушені відступати, займаючи стратегічно вигідніші позиції на напрямку.

Той факт, що російські війська змогли просунутися приблизно на 6,5 км в кількох точках за п’ять днів, викликає серйозні сумніви щодо здатності Києва захистити себе, пише британське видання.

Про намір створити “санітарну зону” вздовж кордону всередині України Путін заявив ще у березні. Згодом глава МЗС РФ Сергій Лавров наголосив, що Харків грає “важливу роль” у стратегії протистояння. Разом з тим московські військові нарощували у Бєлгородській області РФ Північне угруповання сил яка, що за оцінками Інституту вивчення війни (ISW), нараховує 30 000 осіб. Минулого тижня, за два дні до світанкового штурму, влада Харківщини повідомила про згущення ворожих сил.

Окрім цього, попередження про плани ворога передала також розвідка Великої Британії. Тож коли о 5 ранку минулої п’ятниці близько 10 000 російських солдатів перетнули кордон у двох ключових точках, можна було очікувати, що атаку швидко відіб’ють.

Насправді ж, оборонні рубежі України були тонкими або зовсім відсутніми. У Вовчанську, менш ніж за 64 км на північний захід від Харкова, “першої лінії укріплень і мін просто не існувало”, — заявив український командир Денис Ярославський. Також деякі військові повідомляли, що підрозділи просто не були готові до бою.

Вже до середини тижня бої дійшли до Вовчанська. Найближчою метою загарбників було б досягти радіусу дії російської 152-мм артилерії, приблизно у 24 км, звідки можна було б гіпотетично відновити обстріли Харкова.

Цього року Росія продовжувала збільшувати чисельність своєї армії до 510 000 осіб, водночас використовуючи нестачу ППО та боєприпасів у ЗСУ. Зокрема так ворогу вдалося захопити Авдіївку в лютому та ще плацдарм на північний захід від міста у квітні. У травні росіяни почали загрожувати Харківщині у сподіванні залякати населення та змусили евакуюватися.

З березня, за словами української експертки з питань безпеки Марії Авдєєвої, Росія веде постійний потік онлайн-пропаганди, спрямованої на те, щоб збентежити жителів Харкова та області. Дописи з проросійських Telegram-каналів закликали мешканців Харківської та Сумської областей у квітні “готуватися до бойових дій у населених пунктах” та поширювали повідомлення про фейкові плани евакуації.

Аналітики пояснюють, що військові труднощі України також були частково спричинені чотиримісячною паузою у постачання озброєння зі США.

Особливо минулими тижнями спостерігалися недоліки української артилерії та відсутність захисту від балістичних ракет і плануючих бомб великої дальності. Водночас експерт із сухопутних військових дій Королівського інституту об’єднаних Збройних сил Джек Вотлінг сказав, що Росія відчуває обмеження своєї недостатньо підготовленої армії, однак “збільшує перевагу” у боєприпасах.

Зазначається, що зменшення зенітно-ракетної оборони України на лінії фронту відбулося настільки, що системи зосереджені на стримуванні російських літаків від перетину лінії фронту. І вони більше не в змозі збивати розвідувальні безпілотники “Орлан-10”, які зараз “літають над Харковом і Запоріжжям”, додав Вотлінг у новій статті.

Для України самогубство мати свою основну лінію оборони на кордоні, де росіяни можуть вражати вас артилерією та плануючими бомбами, а українці не мають доступної зброї, як реактивна артилерія Himars, щоб завдати удару у відповідь через обмеження США, – зазначив Джордж Баррос, аналітик ISW. У результаті російські сили можуть згрупуватися через кордон у відносно безпечному просторі.

Аналітик пояснив, що Україна “мусить захищати величезну кількість території, однак бореться з проблемами нестачі особового складу”. Бригадний генерал Олександр Яковець акцентував, що на другій лінії оборони були підготовлені кращі укріплення “за 15-17 км від лінії фронту” і на третій глибиною до 35 км.

Наразі сил, які Росія направила до Харкова (до 50 000 солдатів), далеко не достатньо, щоб загрожувати такому місту як Харків, додав Баррос.

Битва — це не територіальна боротьба за друге місто України, а радше поєднання диверсійної атаки з метою ослаблення оборонних ліній на Донбасі та спроби за допомогою бомбардувань перетворити Харків на місто-примару, вважає автор.