Інтерв’ю з примою-балериною Катериною Ханюковою про пропаганду «вєлікого руского балєта»

Мистецтво – це віддзеркалення культурного коду народу, який формує нашу державу. Однак, із розгортанням повномасштабної війни, більшість українців постали перед запитанням: що є тим самим українським культурним кодом і як він трансформується під час військових дій? Для когось контекст культури став незначним і фактично зник з поля зору, адже “краса мистецтва” розчинилась у жорстоких реаліях. Проте, адаптувавшись, ми усвідомили, що саме культура стає потужним інструментом дипломатії: тим, що допомагає Україні зміцнювати міжнародні зв’язки, посилювати культурну ідентичність, розширювати межі впливу та збільшувати впізнаваність  у світі. Це і стало нашим сучасним українським культурним кодом.

Однією із невіддільних складових культурної дипломатії є балет. Він виконує роль своєрідного культурного посередника, що сприяє формуванню позитивного іміджу нашої країни та зміцненню її культурних зв’язків. Сьогодні український балет не лише стає, а вже є рівноправним конкурентним гравцем на європейському хореографічному полі. Однак дотепер ми відчуваємо наслідки пропаганди, яка бере початок із Радянського Союзу, коли наші досягнення применшували, а найяскравіших артистів офіційна хроніка позначала як росіян чи представників російської школи. Відтак, російський балет продовжує існувати і має визнання в певних колах – попри те, що несе відверті пропагандистські лозунги.

Більше про сприйняття українців і їх самобутності; те, яким є російський балет, як змінилось бачення росіян у світі в контексті мистецтва, а також про те, наскільки руйнівною є думка, що “мистецтво поза політикою” – у коментарі для Букв поділилась прима Англійського національного балету – Катерина Ханюкова.

– Катерино, Ви є частиною Англійського національного балету з 2014 року, відколи ми стали свідками початкового етапу розгортання російсько-української війни. Протягом цього часу, як у мистецтві сприймали росіян? Чи це було щось на кшталт “мистецтво поза політикою”?

– Важливо розуміти, що просування наративів на кшталт “мистецтво/спорт поза політикою” насамперед вигідно ворогу. Бо це ті шляхи впливу на світове суспільство, які їм ще доступні. І ми маємо позбавити їх цих шляхів. Так, ставлення до росіян у світі змінилось назавжди, проте спорт, мистецтво, мода – це ті зони, де вони всі ці роки намагаються по максимуму використовувати гасла “поза політикою”, щоб маніпулювати пацифічно налаштованою західною аудиторією і намагатися мати доступ до міжнародних сцен і змагань.

– Відомо, що в Британії росіяни достатньо закріплені, а балет в світі зазвичай дорівнює російському. Говорячи про період до повномасштабного вторгнення, які настрої панували щодо сприйняття українців і їх самобутності, насамперед у балеті?

– Насправді, балет ніколи не дорівнював російському. На заході і до повномасштабного вторгнення завжди існувала зацікавленість нашою школою, але знань про неї було замало. Інколи навіть критики, називаючи імена моїх старших колег, не знали, що це вихідці саме нашої, української, а не російської балетної школи. Я завжди акцентую на тому, наскільки сильні наша школа і діти. Для того, щоб наші українці тримали голову високо і з гордістю казали, звідки вони. Це важливо, адже на тих, хто працює за кордоном, є відповідальність. Ми – представники нашої культури у світі, і ми маємо представляти її гідно.

Фото: особистий архів Катерини

– Як змінилось бачення росіян – у контексті мистецтва і загалом – з початком повномасштабної війни? Чи стало їх менше насамперед в балеті? А також як російська пропаганда впливає на британців? 

– Західній людині важко дається розуміння, що для Росії мистецтво є нічим іншим, як засобом пропаганди. А не розуміють вони тому, що у них над головою не літають “шахеди”, виробництво яких проспонсоровано також із зарплат артистів російських театрів. Західний глядач в більшості випадків живе у достатньо стерильному світі, обходить конфронтації і не бажає вірити, що вид мистецтва, що випромінює таку красу, як, наприклад, балет, також може мати причетність до війни і вбивств. А він має. 

Фото: особистий архів Катерини

– Враховуючи те, що Ви є дуже поважною персоною в Англійському національному балеті, як здійснюється налагодження Вашої комунікації з іноземцями щодо російсько-української війни?

– Тут питання радше в тому, як пояснити західній публіці, що мистецтво і балет не є поза політикою, і точно не є поза війною? На мою думку, дипломатично, але прямо. Пояснюючи, що будь-який артист, який працює у Росії – сплачує податки, що спонсорують цю війну, спонсорують вбивства наших дітей, наших людей. Що слідом за російським балетом йдуть російські танки. Вбивати і нищити.

Фото: особистий архів Катерини

– Повернімося до російського балету, яким росіяни дуже пишаються і, як для них характерно – присвоюють здобутки цього виду мистецтва собі. Врешті, яким є російський балет? 

– Росія декадами вкладала величезні гроші на брендування і просування ідеї  “русского балета”, при цьому знецінюючи сильні школи сусідніх держав і привласнюючи їх здобутки. Таким чином, у світі склалося хибне враження, що російський балет і школа балету є чимось надзвичайним. З надзвичайного там лише рівень пропаганди. У нас – сильна школа, і завжди була, у нас талановиті діти. Я вчилась у Київському державному хореографічному училищі й усім, що я вмію, завдячую своїм педагогам, особливо Аллі Вʼячеславівні Лагоді, моїй тренерці в театрі. Я дуже її люблю.

Фото: особистий архів Катерини

– Врешті, в чому головна відмінність російського та українського балету? Якщо говорити і про контекст, і про особливості його формування.

– Відмінність нашої школи, на мою думку, є у її автентичності. Ми завжди були дуже сильними технічно і витривалими, але при цьому мали артистичну насиченість. Підготовка найсильніша – у нас, бо найкращі вчителі – також у нас. На заході жоден педагог не буде сидіти з дитиною у залі по 6-8 годин на добу, відпрацьовуючи один і той же рух, готуючи до змагань чи екзамену. І це попри те, що в просування нашої школи ніколи не вкладались такі кошти та ресурси, як в іноземних. 

– На жаль, серед українців також є ті, хто не лише підтримав російську агресію, а й репрезентує її у світі. Серед них – артист балету Сергій Полунін. На прикладі його “особистості” чи можемо підсумувати те, наскільки руйнівною є думка, що мистецтво – поза політикою?

* Сергій Полунін – артист балету українського походження, який підтримує російську агресію, зокрема окупацію свого рідного Херсона. Танцівник має тату із зображенням президента Росії Владіміра Путіна. Нещодавно в своєму Інстаграмі опублікував кадри зі зйомок “документального” фільму “о пробуждении Русского мира в Донбассе”.

– Артисти, як Полунін, мають бути під санкціями. І зовсім неважливо, як він танцює. Бо не можна відокремити людину від артиста. Передусім – це люди зі своїми вчинками та ідеологією. Також нещодавно в мережі завірусилось фото з російськими балеринами та військовими, а згодом відео “вєлікого руского балєта”, де балерини виконують танець з автоматом. Так ось, ці кадри російських солдат із балеринами “єкатєрінбургського” оперного, насправді, працюють на нас, і нам потрібно це використовувати. Бо це є візуальним підтвердженням глорифікації (прославлення) цієї війни росіянами. 

Фото: tjournal.ru

Це наочний доказ того, що мистецтва “поза політикою” не існує. Сказати, що “митці ні за що не відповідають, бо вони лише роблять мистецтво” – значить відмовитися брати на себе відповідальність. У балеті ми витрачаємо десятиліття свого життя на навчання та вдосконалення здатності створювати ілюзорний світ на сцені. Але, я думаю, що необхідно також тренувати вміння сміливо дивитися в реальність і боротися з нею.  

Фото: Олександра Злуніцина