Історія Геннадія Старченка: від оборони Маріуполя та полону – до відстоювання власних прав

Військовослужбовці, які здійснюють вагомий внесок у захист України від російської агресії, можуть зазнавати труднощів не лише під час служби на полі бою, але й після її завершення. У деяких випадках, попри важливу роль в убезпеченні країни, вони зазнають проблем післявоєнного відновлення та реінтеграції. Фінансові труднощі, виклики з отриманням лікування та відсутність належної підтримки… Все це стає серйозними перешкодами для повноцінного відновлення та адаптації до цивільного життя. Це свідчить про першочерговість підтримки та надання ветеранам необхідних ресурсів для успішної реінтеграції в суспільство. Натомість байдужість та недостатнє усвідомлення громадськістю поглиблюють ці проблеми, ставлячи під загрозу добробут тих, хто віддав найцінніше, включаючи здоров’я, для захисту країни.

Геннадій Старченко за позивним “Адвокат” – солдат Національної гвардії, після завершення служби (проходив у складі військової частини 3057 батальйону спеціального призначення “Донбас”), у 2016 році переїхав до Маріуполя. З розгортанням повномасштабної війни чоловік вирішив приєднатися до Сил Територіальної оборони Збройних сил України, в межах військової частини А7037. Відтак Геннадій взяв участь у захисті Маріуполя – міста, яке відіграє важливу роль не лише як промисловий, але і як культурний центр Приазов’я.

Довідка про участь в АТО

Військова частина, в якій проходив службу Геннадій, з 26 лютого 2022 року виконувала бойові завдання щодо оборони міста й стратегічно важливих об’єктів. Протягом 86 днів і ночей, з них – 82 у повному оточенні. Разом із побратимами Геннадій охороняв міст, який з’єднував правий і лівий берег міста. Вже в середині квітня, внаслідок нестачі боєприпасів та через відсутність важкого озброєння, підрозділи гарнізону “Маріуполь”, які продовжували тримати оборону в місті, були вимушені відходити до підприємства “Азовсталь”. Там оборонці утримували місто до виходу в полон, здійсненого за наказом найвищого керівництва країни. Враховуючи наявність великої кількості важкопоранених, які щодня помирали через неналежні умови, без забезпечення лікарських засобів – військовослужбовці гарнізону “Маріуполь” погодилися на “евакуацію” у полон. Задля збереження життя побратимів та надання медичної допомоги пораненим.

Довідка про призов на військову службу

Далі – події полону, колонія в Оленівці, де Геннадій перебував разом з іншими військовослужбовцями гарнізону “Маріуполь” до 25 травня 2022 року. Як згадує захисник, це були умови, де вони виживали майже без харчування, спали на бетонній підлозі у приміщенні, розрахованому на 100 ув’язнених на першому поверсі, та стільки ж – на другому. Однак у самому бараці налічувалось 565 військовополонених. 25-го травня Геннадія етапували до СІЗО у Таганрозі, разом з іншими оборонцями Маріуполя. Як мовить Геннадій, саме там він особливо “відчув усю любов “братського” народу”. Росіяни щодня катували, випробовували різні методи впливу, тренувались і “відпрацьовували удари”.

“Особливо їм подобалось бити по нижніх кінцівках та тулубу. Пробиваючи по печінці та нирках. І так майже кожного дня, під супровід “низькопробних” російських пісень, які лунали з ретранслятора з 6-00 до 22-00. Годували так званою “баландою”. Тобто кисла капуста та тепла вода з капусти. Іноді, перевіряючи наші шлунки, замість супу давали теплу воду з олією”.

Скриншот з відкритих джерел

У цих умовах, чекаючи на обмін, Геннадій перебував майже чотири місяці. 20 вересня 2022 року його етапували до іншої виправної колонії – №12, міста Каменськ-Шахтинський, яку називали “показовою”. Вже 14 жовтня чоловіка направили до СІЗО в місті Курськ, де він перебував до 28 жовтня. 29 жовтня 2022 року Геннадчй Старченкп та ще 52 військовополонених  обміняли у місті Василівка. За час полону Геннадій схуд на 32 кілограми.

Копія справи № 23

Однак, після звільнення з російського полону перед Геннадієм постали нові виклики, передумовою яких, за його словами, є неоднозначне ставлення представників Сил територіальної оборони ЗСУ. Як зазначає чоловік, грошове забезпечення для нього почало надходити лише у грудні. Також виникли проблеми з відновленням усіх документів. Серед інших викликів – труднощі з отриманням лікування та проходженням реабілітації. Адже, за словами Геннадія, він мав самостійно знаходити можливості для медичної допомоги та подальшого відновлення.

Довідка СБУ про перебування у полоні

Геннадій зазначає, що станом на сьогодні йому досі не надано жодної підтримки від командування Сил Територіальної оборони. Крім цього, захисник отримав відмову щодо можливості перевестись або обрати нову посаду для подальшого виконання служби. Після проходження військово-медичної комісії, в результаті якої Геннадія визнали “обмежено придатним” до військової служби через численні травми та поранення, чоловіка перевели у так званий серед армійського оточення “відстійник” – резервну роту військової частини А4348.

Довідка військово-лікарської комісії від 26.01.2023

Довідка військово-лікарської комісії від 26.04.2023

Цією ротою керує майор Вадим Дармін, якого, за свідченнями з відкритих джерел, раніше було засуджено до 5 років позбавлення волі. З випробувальним терміном 3 роки за ч. 2 ст. 410 Кримінального кодексу України. На день винесення вироку Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області (14.06.2013 року), капітан Дармін обіймав посаду командира самохідно-артилерійської батареї самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А1126. Згідно з Кримінальним кодексом України, його звинуватили у зловживанні службовим становищем.

“Початок служби у цьому підрозділі, який на той час виконував функції навчального центру підготовки, теж був “цікавий”. У тебе одразу забирають військовий квиток, щоб ти не втік, і – знову ніби відчуття  полону… З тобою спілкуються російською мовою, а потім затягують оформлення направлення на лікування”, – ділиться Геннадій. 

Як зазначає військовий, через низку поданих скарг, керівництво частини А4348 та регіонального управління Сил Територіальної Оборони Збройних Сил України “Схід” відреагувало на ситуацію в період проходження Геннадієм стаціонарного лікування (09.08.2023 року). Нібито було видано наказ про його переміщення до стрілецької роти військової частини А4060, з призначенням на посаду стрільця. Важливо, що чоловік має численні травми хребта, отримані в полоні. За словами Геннадія, це рішення поставило його в небезпечне становище та може призвести до невиконання бойових завдань підрозділом.

Після тривалого лікування, яке тривало понад 120 днів, згідно з чинним законодавством, Геннадій подав рапорт на командира частини А4348. Геннадій зазначив, що зважаючи на те, що його не виключено зі списку особового складу, він просив надати йому можливість пройти медичну комісію (ВЛК). Для визначення його придатності до військової служби, зокрема у місці лікування (Івано-Франківську). Однак, командування нібито відмовило у видачі направлення на ВЛК, пояснюючи це незаконністю дій та необхідністю особистого прибуття до військової частини А4348. Насамперед для отримання цього документа та проходження медичної комісії, але у госпіталі Дніпра.

Довідка про обставини травм від 07.12.2022

Довідка про обставини травм від 13.04.2023

Станом на сьогодні, Геннадій, після пережитих тортур полону та отриманих травм і поранень, знаходиться в обмежено придатному стані здоров’я для військової служби, як визначено рішенням ВЛК. Попри це, чоловік наголошує, що позбавлений можливості звільнитися та не має права на переміщення до підрозділу забезпечення, ТЦК та СП за місцем тимчасового проживання. 

“Хочу пояснити, що обмежено придатні мають право оскаржити рішення про призначення їх на бойові посади. Я в грудні подав позов до адмінсуду, і 08.12. відкрили провадження. Однак відповідач навіть не намагається пояснити суду, чим вони керувалися, призначаючи мене під час стаціонарного лікування на посаду стрільця. Тобто навіть відкликання не надали. Також направив скаргу на вище керівництво Сил ТРО щодо оскарження наказу. Теж ніхто не відповідає. Однак я продовжую боротися. Не лише за себе, а й інших військових, які опинилися в такій ситуації. Важливим питанням є й те, що після повернення полонених в Україну має бути належне медичне обстеження та реабілітація”, – наголошує Геннадій.

Важливо, що стаття 117 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими чітко визначає, що жодна особа, яку було репатрійовано (повернуто) після перебування у полоні, не може бути використана на дійсній військовій службі.  Зважаючи на це, Геннадій звертається до всіх небайдужих із закликом про розголос, аби підтримати українських захисників, забезпечити відповідні правові гарантії та належне визнання їхньої діяльності на державному рівні.          

“Звертаюсь також до посадових осіб, які декларують належну медичну допомогу, передбачену після повернення з полону, а на практиці все робиться “для галочки”. Три тижні – й тебе виписують, або надають відпустку для лікування до 30 днів, або ні. Також це стосується й обмежено придатних, яких без їхньої згоди призначають у фактично у штурмові роти, всупереч рішенню ВЛК”, – резюмує Геннадій Старченко.