Комерційна забудова замість реабілітаційного центру — як влада Івано-Франківська знищує зелену зону міста

Дедалі частіше мережею ширяться новини про побиття військових або ветеранів війни. З останнього — на захисника та попередньо полоненого Андріана Волгіна група людей скоїла напад в Івано-Франківську. Причиною бійки стала позиція чоловіка стосовно не забудови зеленої частини міста, опоненти ж виступали — радикально за.

Момент нападу на активіста.

У матеріалі дізнаємось деталі нападу, розвиток кримінальної справи, як під прикриттям реабілітаційного центру плануються комерційні забудови та до чого тут міський голова Івано-Франківська — Руслан Марцінків.

Передумови: У серпні відбулася сесія Івано-Франківської міської ради. Тут презентували ескізний проєкт нового реабілітаційного центру для військових на місці зеленої зони довкола озера, і 25 депутатів місцевої ради підтримали оголошення інвестиційного конкурсу. Мешканці в день проведення засідання вийшли на акцію протесту.

Ескізний проєкт реабілітаційного центру, який презентували на сесії у серпні 2024 року виділений червоним, решта ділянки – зона забудови для бізнесу

Ця ділянка – суцільна зелена зона. Білим квадратом позначене місце, яке планують віддати під реабілітаційний центр, а далі площа забудови може розширитися, в чому переконана активна громада.

Як говорять представлені документи з офіційного сайту Івано-Франківської міської ради, реабілітаційний центр має займати лише 500 м2, решта — ключ до забудови зеленої зони площиною майже 4 гектари.

“Спочатку заїде техніка рити котлован під реабілітаційний центр. Міський голова Руслан Марцінків буде з’являтися в етерах і казати, як добре, що там все будують і як вчасно виконуються роботи. Потім інвестор, якому відійде більша частина ділянки, а це зелена зона за проєктом, почне рити котловани під уже свої приватні фітнес зали, басейни. А відтак, коли вже там все кругом буде понівечене будівельною технікою, то забудовник дійде і до висоток”, — ділиться Андріан Волгін, на якого згодом скоєно напад прибічниками забудови зеленої зони.

Букви зустрілись в Івано-Франківську з Адріаном для інтерв’ю.

Андріан Волгін у пік власної спортивної карʼєри з початку війни у 2014 році долучився до добровольчого батальйону «Донбас». Під час боїв у Іловайську, йому одному з небагатьох з бригади вдалось вижити та вийти з котла лише з мінно-вибуховою травмою, решта товаришів — опинились у руках ворога. Як коментує сам Андріан, «синдром вижившого» не давав йому реабілітуватись спокійно, отже вже зовсім скоро захисник, за попередньою домовленістю з донецькими спортсменами, поїхав в окупований Донецьк “викуповувати” товаришів. Зрештою, сам Андріан опинився у полоні, де пробув 2 місяці. З початку повномасштабного вторгнення стояв на обороні Київщини та воював у Бахмуті.

Фото з соцмереж Андріана

Фото з соцмереж Андріана.

— Почнемо розмову з того, що ви вже досить тривалий час займається облаштуванням парків, точніше, їхнім відновленням, також радикально виступаєте проти забудов зелених зон. Розкажіть детальніше про це.

— Якщо відверто, до 2015 року я не знав, як звати міського голову міста, де проживав, не знав, що таке виконкоми й чим там займаються. Після виходу з полону мене запросили брати участь у виборах до міської ради. Для чого? Для картинки, аби показати людям, що є при владі не лише бізнесмени, заможні депутати, а і “прості люди з народу”, добровольці, військові тощо. Я переміг, став депутатом Івано-Франківської міської ради, але жодного разу не зрадив своїм життєвим принципам, перебуваючи серед владного бруду. Я протягом своєї каденції виступав для містян “останньою інстанцією”, коли правоохоронні органи або решта чиновників справи закривали або не розглядали, за це брався я — живодери, нелегальні забудови, знищення зелених зон врешті.

Фото з соцмереж Андріана.

Фото з соцмереж Андріана.

— Проте останні 8 років, найактивніше Ви слідкуєте та запобігаєте процесу нелегального будівництва довкола міського озера, яке є рекреаційною зоною.

— Це місце для мене дійсно особливе. Коли я вийшов з полону озеро тоді було де-факто рекреаційною зоною, саме тут я психологічно й фізично відновлювався, бігав щоранку, моржував. І ось коли я став депутатом міської ради, щойно я бачив у мережі, що виривали котловани у зеленій зоні, я одразу підіймав ажіотаж, акумулював всі свої сили для збереження цього місця, об’єднував людей і ми зупиняли процеси незаконного будівництва. Далі поруч з котлованом забудовник нахабно зрізав турніки, дерева, всю зелень. Я надсилав купу запитів до міськради з проханням надати всі відповідні документи стосовно будівництва. До мене згодом приходили народні депутати, один з них — Соловій від партії “Удар”, який запевняв мене, що це буде готель, який дозволено законодавством. Нема питань. Через час я бачу, що котлован виривають не під готель, а під житловий будинок. За документами забудовник орендував землю взагалі під паркінг…. Надалі мене почали “мочити”. У всіх проплачених інтернет-ресурсах місцевих мене називали “сепаратистом”, купленим тощо. Я виграв суди у депутата Соловія, з рішенням, що паркан довкола було поставлено незаконно. Це була моя перша відкрита боротьба за зелену зону. Суспільство це підтримало, бо треба рушійна сила, треба за кимось йти. З часом кількість спроб забудовників вдалих і не вдалих тільки зростала, і я продовжував боротись. Я влаштовував відриті протести, аби хоч якось достукатись до влади — приковував себе наручниками у кабінеті міського голови, аби той скасовував договори оренди, я голодував, страйкував.

— Стосовно міського голови Івано-Франківська — Марцінківа, який всі минулі роки часто говорив в етерах або на особистих сторінках, що “озеро є беззаперечно унікальним місцем для міста, яка мають всі зберегти”. Зараз за підтримки того ж Марцінківа зелена зона нелегально забудовується. Як на цей раз обходять норми містопланування?

— В чому суть, якщо коротко афери, яку зараз намагається прокрутити міський голова і забудовник будівельної компанії “Благо”, яка є монополістом серед західних областей країни: інвестор на зеленій зоні будує амбулаторію на 500 м2 для військових, називають вони це “центром реабілітації” і передає її місту. На переважній решті ділянки землі вони будуватимуть приватні басейни, спортзали, салони. Проте вони апелюють тим, що військові з амбулаторії зможуть безкоштовно користуватись послугами цих приватних клінік. Ви в це вірите? Я — ні. Забудовники та депутатами часто люблять прикриватись благодійністю. І як говорить попередній досвід часто їхні обіцянки та оприлюднені плани — це лише обіцянки, на далі — це бізнесова історія і переслідування власних цинічних інтересів.

— Як далі розвивались події?

— Активна громада разом зі мною займались облаштуванням зеленої зони — розчищували купу сміття, косили траву, вивозили сухі дерева. Все за власний кошт і через власну ініціативність зробити це місце відпочинком. Міська рада наплювала на протест ветеранів, свідомих громадян будувати будь-що на цій ділянці й ухвалила своє рішення. А далі почалось найцікавіше — замовлення на мене.

Фото з соцмереж Андріана.

Фото з соцмереж Андріана.

— Давайте про це детальніше.

— Міський голова Марцінків запрошує у місто “тітушок”, вибачте, буду казати як є. Далі проводить пресконференцію з запрошеними людьми, які дотичні до 93 бригади, що виступають за будівництво реабілітаційного центру — тобто просувають інтереси забудовника, який разом з цією амбулаторією прагне вести бізнес у зеленій зоні. Далі були відкриті провокації. Завезені “військові” почали на відео транслювати, що ми, громада, є противниками добрих речей, що ми працюємо в інтересах іншого міфічного забудовника, а мене брехливо звинуватили у держзраді, в тому, що я працюю на Росію. Щоби зрозуміти, який зв’язок між Марцінківом і нелегальною забудовою — міський голова з міського бюджету після зустрічі виділив 2 млн грн саме цій 93 бригаді, люди з якої записували погрозливі відео громаді, яка виступає проти забудови. Ситуація тоді загострилась ще більше. Уявіть, франківці проти, а з їхніх податків виділяють випадковій бригаді, яка виступає за знищення зеленої зони у їхньому місці. Марцінків зайняв знову позицію “ні вашим ні нашим”.

Особистий архів Андріана.

— Після цього стався напад. Як це відбулось і чи можемо ми називати імена людей, які працювали на замовлення проти Вас?

— Так, пару днів тому у місто приїхав новий гастролер — Андрій Маджаров, уродженець Бердянську, який катається країною, влаштовуючи часто провокації або переслідуючи інтереси замовника. Разом з ним ще особи — Микола Бітюк та Любомир Жмур. Мені надіслали відео, де ця людина на відео відкрито погрожує мені та моїм друзям-активістам, які активно борються з місцевою владою і забудовникам — Козакевичу, Янчуку. На відео цей Андрій каже, що до нас приїдуть спеціально-навчені люди, що ми працюємо на Росію, влаштовуємо терор у місті, в такому тоні. Але це не тільки погроза до нас, активістів, а й до всієї громади міста Івано-Франківська, які проти цієї ганебної забудови. Попередньо люди з правоохоронних органів, які ще мають совість в голові сказали мені, що по мені почали “працювати”, мені зламали телеграмам, заблокували телефоні дзвінки. Я писав тиждень тому у фейсбуці про те, аби громада міста була обережна і не велась на провокації. Але повівся я сам.

— Як Ви зустрілись з цими людьми і як розвивались події далі?

— Коли прямі трансляції на велику аудиторію у наш бік не припинялись, я та мій товариш Сергій Янчук, який, до речі, з 2014 року був в Азові, домовились з ним про зустріч. Всі тримали себе у руках. Ми зустрілись, аби зрозуміти всю ситуацію і хто є цей Андрій Маджаров, який розпалює цю ненависть серед містян. Давайте так — я людина, яка пройшла Донбас, полон, я воював у Бахмуті, я з 2015 року борюсь з цими забудовниками, у мене апріорі загострена реакція на погрози. Ми приїхали на місце зустрічі. “Гастролер” спершу не брав слухавку, а потім все ж відповім. Я спитав одразу: “Хто ти такий, що ти приїхав у Івано-Франківськ, аби погрожувати мені та містянам за те, що ми виступаємо проти незаконного?”. Він знову почав адресувати, я шпурнув його долоню, я є військовий, моя честь і гідність для мене має значення. Я не стримався. Він зобов’язаний був, якщо вже приїхав, то вислухати думку інших військових, запропонувати альтернативу, прийти до компромісу. В цей час я побачив, як почали бігти ще двоє з його компанії. Я розумів, що зараз буде двіж… Пізніше на мене налетіли, один з нападників був з каменем у руці, і на цьому моменті “картинка вимкнулась”.

— Ви втратили свідомість?

— Так, коли я розплющив очі, то відчув кров на обличчі та голові від удару каменем, сильне запаморочення. Поруч вже була поліція і купа народу. Я через свою спортивну кар’єру знаю, що таке удар, коли тебе б’ють і ти пливеш. А тут — мене відключило. Я майже без синців від удару. Мене душили позаду, саме тому я був без свідомості. Це спланована акція проти мене — міський голова разом з забудовником, інвесторами викликав для провокації “тітушок”, аби спровокувати мене і врешті досягти своїх цілей…

— Як Ваше самопочуття зараз? Вас вже виписали з лікарні, чи є рішення комісії стосовно отриманих травм?

— Почуваюсь я нормально. Виписали мене, я переконаний, навмисно зарано, аби покарання не понесли ті, хто вчинив бійку. У справі написали, що я отримав я легкі тілесні, що неможливо, адже втрата свідомості це вже середні, як мінімум. Я боротимусь й надалі. Я разом з місцевими. Марцінків вмиває руки. Каже зараз: “Хай військові далі вирішують між собою…”. Але це лише публічні заяви. Фактично я переконаний, якщо далі зі мною щось станеться — це замовлення міського голови, інвесторів.