Мозок людини може містити достатньо пластику, щоб зробити ложку

Джерело: CNN, дослідження в Nature Medicine

Зразки мозку когнітивно нормальних людей, які вчені зібрали під час розтину на початку 2024 року, містили достатньо частинок пластику, щоб виготовити з нього пластикову ложку.

Загалом, зразки мозку містили в 7-30 разів більше частинок пластику, ніж нирки та печінка, каже один з авторів дослідження Метью Кемпен, професор-регент і професор фармацевтичних наук в Університеті Нью-Мексико в Альбукерке.

“Концентрація, яку ми спостерігали в мозковій тканині нормальних людей, середній вік яких становив близько 45 або 50 років, становила 4800 мікрограмів на грам, або 0,48% за вагою”, – сказав Кемпен.

За словами Кемпена, це еквівалентно цілій стандартній пластиковій ложці.

“У порівнянні зі зразками мозку, отриманими під час розтину в 2016 році, це приблизно на 50% більше. Це означає, що наш мозок сьогодні на 99,5% складається з мозку, а решта — з пластику”, – сказав він.

Дослідники також виявили в мозку 12 людей, у яких перед смертю діагностували деменцію, в 3-5 разів більше пластикових фрагментів, ніж у здоровому мозку. Ці частинки були сконцентровані в стінках артерій і вен мозку, а також в імунних клітинах мозку.

“Це трохи насторожує, але пам’ятайте, що деменція — це захворювання, при якому порушується гематоенцефалічний бар’єр і механізми очищення крові”, – сказав Кемпен.

Вчені наразі припускають, що в мозку людей з деменцією більше пластику через хворобу, а не навпаки.

Водночас, за словами Кемпена, дослідники бачили ознаки того, що печінка і нирки можуть виводити деякі пластмаси з організму. Чи може це відбуватися в мозку поки невідомо.

Як пластик опинився в мозку?

Для дослідження вчені вивчили тканини мозку, нирок і печінки, взяті у людей, які пройшли судово-медичний розтин у 2016 і 2024 роках. Для порівняння дослідники також вивчили мозок людей, які померли між 1997 і 2013 роками.

Зразки мозкової тканини зібрали з лобової кори, області мозку, пов’язаної з мисленням і міркуваннями. Це частина мозку, яка найбільше страждає від лобно-скроневої деменції (ЛСД) та пізніх стадій хвороби Альцгеймера.

“На основі наших спостережень ми вважаємо, що мозок втягує в себе дуже маленькі наноструктури, завдовжки від 100 до 200 нанометрів. Це приблизно розмір двох вірусів COVID, поставлених поруч”, – сказав Кемпен.

Для порівняння, волосина людини має товщину в середньому 80 000 нанометрів.

Нанопластик найбільш небезпечний для здоров’я людини, оскільки його крихітні частинки можуть “оселитися” всередині окремих клітин.

“Якимось чином ці нанопластики пробираються крізь організм і потрапляють до мозку, перетинаючи гематоенцефалічний бар’єр. Пластмаси люблять жири, або ліпіди, тому одна з теорій полягає в тому, що пластмаси проникають в організм разом з жирами, які ми їмо, а потім доставляються до органів, які дуже люблять ліпіди — мозок є одним з таких органів”, – каже Кемпен.

Людський мозок на 60% складається з жиру, набагато більше, ніж будь-який інший орган. Незамінні жирні кислоти, такі як омега-3, є ключовими для міцності та продуктивності клітин мозку. Оскільки людський організм не може виробляти їх самостійно, вони повинні надходити з їжею або харчовими добавками.

Вчені вважають, що основним шляхом потрапляння мікро- та нанопластику в організм людини є харчування.

Проте, деякі з них також потрапляють з повітря. Наприклад, коли люди їдуть по шосе і їхні шини стирають поверхню дороги, певна кількість мікропластикових частинок підіймається в повітря. Або ж деякі з мікропластикових частинок, що знаходяться в океані, підіймаються в повітря під дією хвиль.

• Дослідження вказують, що мікропластик, який поширений у навколишньому середовищі, може накопичуватися в тканинах, спричиняючи негативні довготривалі наслідки. Постійний контакт із цими частинками може підвищувати ризики розвитку захворювань, зокрема дихальних і травних проблем, а також впливати на фертильність.
• Мікропластик, який потрапляє у навколишнє середовище від шин автомобілів, синтетичного одягу та інших джерел, може бути небезпечним для здоров’я людини. Науковці виявили докази того, що мікропластик може бути пов’язаний із раком товстої кишки, раком легенів, а також із певними репродуктивними проблемами. Відомо, що частки мікропластику вже знаходили у плаценті, легенях, яєчках та інших органах.
• Вчені Міжнародного центру фізіології та екології комах у Кенії відкрили новий спосіб боротьби з пластиковими відходами. Виявилось, що личинки темного жука Alphitobius здатні споживати і розкладати полістирен — пластик, який використовується у пакуванні продуктів, електроніки та промислової продукції. Це перший відомий випадок, коли африканські комахи виявили здатність розщеплювати цей стійкий матеріал.