Ми – заручники виборів 2019-го: «мир за будь-яку ціну» – це боротьба не за мир, а за виборця

“Мирні голоси” за мир за будь-яку ціну – це не про завершення війни. Це конкуренція за виборця, який втомився від війни, закінчення якої йому обіцяв Зеленський за 2–3 тижні. Це спроба зайняти нішу Зеленського, який із президента миру перетворився на президента війни. Це спроба отримати голоси людей, які кожного дня втрачають близьких, здоров’я та гроші. Людей, які переживають за рідних на фронті, в тилу та в окупації. Людей, які втомились нести тягар “незламності” ціною самопожертви.

Людей, які більше не вірять владі, яка славиться не виконанням обіцянок про “кінець епохи бідності”, а “двушкой на Москву”, “если воровать, так миллионами” та підготовкою країни до шашликів, а не до великої війни. Зеленський несе відповідальність за те, що “мирні голоси піднімають голову”. Замість того щоб нарешті створити уряд національної єдності, він продовжує жити у світі, де він найвеличніший лідер і планує бути президентом після наступних виборів, які невідомо коли відбудуться.

Чи усвідомлюють “мирні голоси”, що для Росії мир – це лише капітуляція України? Вочевидь. Але вони вважають, що виборець може цього не усвідомлювати. Виборець, який у 2019-му вже проголосував за мир “посередині”. Так легко повірити, що війна вигідна українській владі, а РФ просто кинули, коли не віддали Донбас. Знайома з 2019-го теза, завдяки якій Зеленський став президентом і в заручниках президентства якого ми зараз живемо.

Саме на це і розраховують “мирні голоси”, які готуються закінчувати війну за будь-яку ціну, щоб потрапити у президентське крісло та Верховну Раду. Розраховують “пропетляти”, як свого часу Зеленський. От тільки проблема в тому, що ситуація змінилась. Росії вже не потрібен новий Зеленський. Росії потрібна окупована територія, де вона призначить своїх Гіркіна та Бородая, а не Гетьманцева, Гончаренка та Кіма, які у найкращому випадку встигнуть втекти за кордон від смертної кари братнього народу.

Коли в XXI ст. деякі політики стверджують, що Україні слід домовлятися з Росією, навіть ціною “важких компромісів”, вони зазвичай не кажуть ні про зміст цих компромісів, ні – найголовніше – навіщо це потрібно самій Росії?

16 вересня Верховна Рада після двох невдалих спроб в першому читанні ухвалила законопроєкти про оподаткування ПДВ посилок з іноземних інтернет магазинів – урядовий № 15460 та № 16051-1, авторства сумнозвісного Данила Гетманцева.

У попередній колонці я писала про соціальні інновації в Україні. Ці інновації є частиною громадянської стійкості й демократизації безпеки, до яких Європа зараз уважно придивляється. ЄС намагається зрозуміти, як розподілити відповідальність за власну безпеку між усім суспільством, а не залишати її лише інституціям. Він шукає конкретні способи залучити звичайних людей до захисту й спротиву.

Ранок понеділка, 14 вересня, видався справді нелегким. Як би то не було, за 7 років при владі Володимира Зеленського і його набраної по якихось під’їздах і теплотрасах команди, це вперше, коли з країни, ще до відставки, втік генпрокурор.