«Наразі Україні бракує близько 2000 суддів», – суддя Верховного Суду Олена Кібенко

6 грудня в Києві відбувся XIII Судовий форум, організований Асоціацією правників України. Захід став одним із наймасштабніших у юридичній сфері, присвячений обговоренню ключових проблем судової системи України. Основна увага була зосереджена на викликах, які спричинила триваюча повномасштабна війна, що вже триває майже три роки, та її впливі на всі верстви населення України.

Серед спікерів і гостей Форуму були: представники Міністерства юстиції України, Верховного Суду та інших судів, прокурори, провідні адвокати та юристи-практики, міжнародні експерти, дипломати, науковці, представники громадянського суспільства та правозахисних організацій, керівники юридичних департаментів бізнесу, фінансових установ, медіаексперти й журналісти. Власне, Букви стали інформаційними партнерами Форуму.

Захід відбувся за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в межах Програми “Справедливість для всіх”.

У межах XIII Судового форуму, Букви поспілкувалися з однією із запрошених експерток, суддею Верховного Суду у Касаційному господарському суді – Оленою Кібенко. Суддя зазначила, що наразі судова система України переживає серйозне перевантаження через критичну нестачу суддів. За її словами, Україні бракує близько 2000 суддів, і нинішні процедури відбору не дозволяють оперативно вирішити цю проблему. Це створює надмірне навантаження на суди всіх інстанцій.

Ще однією суттєвою проблемою Олена називає діджиталізацію судової системи.

Попри значні інвестиції, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) досі не функціонує в повному обсязі. Окремі її модулі працюють, але про повноцінну діджиталізацію поки що не йдеться. Якби вдалося активізувати цей процес, це значно пришвидшило б розгляд справ, спростило роботу суддів і підвищило безпеку. Адже суди нерідко стають об’єктами російських атак, і перехід до цифрових механізмів міг би зменшити ризики для працівників та зберегти безперервність правосуддя, – зазначила Олена.

Також, за словами експертки, у господарських судах зараз розглядається чимало спорів, пов’язаних з невиконанням або порушенням договірних зобов’язань через війну. В таких ситуаціях ключову роль відіграють класичні правові інструменти, які допомагають суду збалансувати інтереси сторін.

Перш за все, – це інститут форс-мажору, який дозволяє звільнити сторону від відповідальності за невиконання зобов’язань, якщо вона доведе, що це сталося внаслідок непередбачуваних і непереборних обставин, таких як бойові дії чи окупація.

Другий важливий інститут – істотна зміна обставин, яка дозволяє сторонам вимагати перегляду умов договору або навіть його розірвання, якщо зміни обставин роблять виконання договору надзвичайно обтяжливим для однієї зі сторін. Суд оцінює, наскільки обґрунтованими є вимоги про зміну умов, враховуючи реальні наслідки війни для кожної зі сторін. Ці правові механізми активно застосовуються судами, і, попри складність, дозволяють знаходити справедливі рішення в умовах, коли обидві сторони зазнали наслідків війни, – пояснює Олена.

Натомість, щодо питання відшкодування шкоди внаслідок російсько-української війни, суддя зазначає:

Відшкодування шкоди, завданої російським вторгненням, безумовно, є складним і довготривалим процесом. Наразі створюються певні реєстри постраждалих і ведеться підготовка до формування системи компенсацій. Ми лише готуємо умови, щоб в майбутньому це відшкодування відбулось. Однак, поки що я не бачу реальних механізмів, які дозволили б саме відшкодувати втрати від війни.