Навіщо ексголова СБУ Іван Баканов став адвокатом

Раптове повернення «такого чесного голови СБУ, якого в Україні ще не було» (за словами Володимира Зеленського) в публічний простір викликало чимале пожвавлення, особливо у адвокатській спільноті, яка раптово отримала нового колегу. Не те щоб маршрут «з правоохоронних органів в адвокатуру» був чимось новим для українських реалій (скоріше його можна назвати традиційним), але ситуація з Іваном Бакановим все ж дещо відрізняється.

Щоб розуміти, для чого це все, варто спершу розібратись у тому, чому взагалі фахівці у сфері юриспруденції прагнуть набути статусу адвоката, адже в абсолютній більшості випадків для самого фахівця мало що змінюється, хіба що додаються деякі бюрократичні вимоги та обмеження.

Почнемо з найбільш «класичного» випадку – людина здобула юридичну освіту, отримала необхідний досвід у цій сфері діяльності (щонайменше 2 роки) і прагне подальшого кар’єрного зростання та розширення напрямків роботи. В такому випадку шлях до здобуття свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю є очевидним наступним кроком, враховуючи до 2016 року з усіх юридичних професій лише адвокати мали право на здійснення захисту інших осіб від кримінального обвинувачення. З 2016 року це обмеження поступово було розширене і на представництво інтересів в судах загалом лише адвокатами.

Очікувано, що з 2016 року ряди української адвокатури поповнились людьми, які навіть не маючи наміру спеціалізуватись чи взагалі брати на себе роль захисника у кримінальних провадженнях, однаково поставали перед вибором – набути права на зайняття адвокатською діяльністю або втратити значну частку своєї роботи. Це призвело, зокрема, до того, що чимало юристів по суті продовжували працювати на тій же посаді, що й раніше, паралельно маючи статус адвоката – на випадок, коли компанія-роботодавець з кимось судитиметься. Для багатьох роботодавців також було простіше (і дешевше) компенсувати своєму працівнику витрати на сплату щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та обов’язкові заходи з підвищення кваліфікації, ніж укладати угоди про надання професійної правничої допомоги з «сторонніми» адвокатами.

Паралельно і незалежно від запровадження так званої «адвокатської монополії» існувала та існує ще одна категорія адвокатів – це колишні працівники правоохоронних органів, судів чи інших держструктур, які так чи інакше були пов’язані з діяльністю у сфері права. Зазвичай ці люди здобували право на заняття адвокатською діяльністю вже після формального завершення своєї кар’єри в державних структурах. Маючи необхідні знання та досвід, вони просто змінили формат своєї діяльності та роль у тій же діяльності, перейшовши з державного сектору у приватний. До того ж 2016 року отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю було, по суті,«опцією» для таких випадків, особливо, якщо в намірах не було надання правничої допомоги у кримінальних провадженнях. Після 2016 року це залишилось «опцією» лише для тих сфер, де частка судових спорів є невеликою порівняно з обсягом основної частки діяльності, наприклад консультантів з питань оподаткування.

Мабуть, найяскравішим прикладом тут є історія колишнього головного військового прокурора України Анатолія Матіоса, який разом з кількома колегами свого часу здобував свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю у Раді адвокатів Волинської області. Щоправда, той випадок викликав гучний скандал в спільноті, а в Національній асоціації адвокатів України навіть вирішили перевірити рішення Ради адвокатів Волинської області про видачу свідоцтв Матіосу та його колегам. Однак, на цьому перебіг подій фактично й загальмував, а дія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю самого Анатолія Матіоса була зупинена у червні 2022 року на підставі поданої ним самим заяви.

Якщо ж поцікавитись кар’єрою Івана Баканова, то можна помітити, що його ситуація відрізняється від усіх перелічених. Його перша спеціальність – ревізор [фахівець, який здійснює відповідно до затверджених інструкцій та положень документальні ревізії господарсько-фінансової діяльності підприємств, обліку коштів, товарно-матеріальних цінностей, своєчасне відображення господарських операцій, правильність оформлення первинних документів та складання звітності – ред.], здобута у 1997 році у Криворізькому економічному інституті КНЕУ імені Вадима Гетьмана, друга – «Суд, адвокатура та прокуратура», здобута у 2006 році в Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України.

Після цього були робота в гідроенергетиці (за даними ЗМІ, компанії, в яких працювали Іван Баканов та його дружина, вели бізнес з оренди малих ГЕС, які до того належали державі). У 2013 році Баканов прийшов у «Квартал», де очолював ТОВ «Квартал 95» і ТОВ «Студія Квартал-95». З «Кварталу» Іван Баканов перейшов у «велику політику» – очолив партію «Слуга народу», штаб кандидата у президенти Володимира Зеленського. І вже після цього, з 2019 року, почалась кар’єра в СБУ та РНБО: спершу на посаді заступника голови СБУ та начальника ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ, тоді т.в.о. голови і нарешті голови Служби безпеки України.

Цей етап його кар’єри закінчився й найбільшим у ній (на цей час) скандалом – Володимир Зеленський звільнив Баканова з посади на підставі статті 47 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про “невиконання службових обов’язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків». Про які тяжкі наслідки йдеться, здогадатись нескладно – не останню (якщо не ключову) роль в швидкій окупації росіянами півдня України зіграли і ймовірна передача ворогу карт мінування помічником начальника Херсонського Управління СБУ – начальником Антитерористичного центру Ігорем Садохіним, якого затримали в березні 2022, і ймовірна державна зрада затриманого ексочільника кримського управління СБУ (яке територіально перебувало в Херсонській області) Олега Кулініча. До всього додалась і втеча закордон ексначальника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова, який прийшов у Службу невдовзі після призначення її керівником Івана Баканова.

Як бачимо, кар’єра Івана Баканова не «вписується» в жоден з варіантів, які приводять юристів до необхідності здобуття свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, якщо, звісно, після всіх «віражів», він не вирішив спробувати себе в судових баталіях чи навіть в ролі захисника у кримінальних провадженнях. Однак, існує ще один варіант.

Нормами статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачені гарантії адвокатської діяльності, серед яких – від декларативної заборони у втручання в діяльність адвоката, до цілком процесуально значущих. Наприклад: 

• проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових чи слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду, здійснюється за клопотанням генпрокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя;
• при затриманні або застосуванні до адвоката запобіжного заходу, відповідні органи або посадові особи зобов’язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону;
• повідомлення адвокату про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно генпрокурором, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя;
• а також особливий порядок проведення слідчих дій стосовно адвоката, як і заходів забезпечення кримінального провадження.

Варто зауважити, що всі перелічені гарантії в жодному разі не є «синекурою» чи ознакою якогось особливого статусу адвоката перед законом. Вони є наслідком того, що захищаючи людей, адвокати протистоять структурам, які мають у своїй владі та розпорядженні завжди значно більші ресурси і можливості, ніж надає адвокату процесуальне законодавство. Як наслідок, перелічені гарантії є своєрідним «запобіжником», який не дозволяє (фактично – мав би не дозволяти) силовим структурам зловживати наявними у них можливостями щодо тиску на адвокатів та їхніх підзахисних у власних інтересах. 

Щоправда, для самого Івана Баканова звільненням з посади голови СБУ нібито все й завершилось – в березні цього року ДБР повідомило, що не розслідує кримінальних справ щодо нього, а у квітні – що Баканов не фігурує у справі Олега Кулініча [колишній керівник управління СБУ по АР Крим, якого ДБР та СБУ затримали в липні 2022 року за підозрою в державній зраді та співпраці з російськими спецслужбами – ред.]. Сама ж СБУ обмежилась внутрішньою перевіркою дій свого колишнього очільника, засекретивши її результати. Виглядає так, що Іван Баканов не потребує перелічених у профільному законі гарантій і з чистою совістю дійсно вирішив спробувати себе в адвокатській діяльності.

Або ж колишній голова СБУ вирішив «перестрахуватись» на майбутнє і той випадок, коли запитання у правоохоронців щодо його діяльності на цій посаді все ж виникнуть – забезпечивши собі поле для маневру. В будь-якому випадку, з його боку це виглядає дійсно далекоглядним ходом, незалежно від решти факторів. 

Важливо також уточнити, що й у Ради адвокатів Полтавської області, навряд чи були підстави відмовити Івану Баканову в прагненні реалізувати його намір стати адвокатом. Закон передбачає чіткий перелік вимог до особи, яка прагне здобути свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яким колишній голова СБУ, судячи з факту отримання ним свідоцтва – відповідає (принаймні, поки не доведено протилежного), а також, чіткий порядок здобуття такого свідоцтва – якого було дотримано, судячи зі слів голови Ради адвокатів Полтавської області.

Тож залишається констатувати факт – адвокатська спільнота України має нового колегу. Як сприймати цей факт – кожен вирішить сам.