Один партнер на все життя – рідкість у природі: що відомо про моногамію у тварин
Джерело: Popular Science
Довічна вірність у тваринному світі трапляється значно рідше, ніж може здатися. Хоча понад 90% птахів утворюють пари, більшість із них змінює партнера кожного або кожні кілька сезонів розмноження. Лише окремі види, зокрема папуги-нерозлучники, лебеді, орли та альбатроси, зазвичай залишаються разом на все життя. Чому одні тварини обирають довічного партнера, а інші – ні, пояснив директор німецького Інституту орнітології Барт Кемпенаерс.
За словами науковця, довічні пари виникають не через “романтичні почуття”, а тому, що така стратегія може бути вигідною для виживання та успішного розмноження.
“Соціальна моногамія пов’язана з двобатьківською турботою – самець і самка разом доглядають за потомством”, – пояснив Кемпенаерс.
Він зазначив, що для птахів спільний догляд за пташенятами потребує постійної координації.
“Для батьків вигідно залишатися разом, тому що їм потрібно координувати догляд. Чим більше досвіду вони мають у спільному розмноженні, тим легше їм це робити”, – сказав дослідник.
Втім, співпраця партнерів не обмежується вихованням потомства. Наприклад, кардинали залишаються разом упродовж усього року. Коли вони не доглядають пташенят, самець і самка спільно захищають свою територію.
Подібну поведінку демонструють і деякі ссавці. Вовки, койоти та лисиці разом полюють і охороняють свою територію, бобри удвох підтримують греблі та хатки, а французькі риби-ангели – один із небагатьох видів риб, які утворюють довічні пари, – разом охороняють свої кормові ділянки, хоча взагалі не доглядають потомство.
Однією з головних причин, чому деякі види залишаються разом на все життя, є тривалість життя.
“Щоб залишатися разом, обидва партнери мають дожити до наступного сезону розмноження”, – пояснив Кемпенаерс.
Саме тому довічні пари частіше утворюють великі й довгоживучі птахи. Наприклад, альбатроси можуть жити понад 50 років, тоді як дрібні синиці в природі зазвичай живуть лише два-три роки.
Ще одним важливим чинником є рівень небезпеки. Великі тварини, зокрема орли та вовки, мають значно менше природних ворогів, ніж дрібні види, тому їхні шанси знову зустріти партнера наступного сезону вищі.
Крім цього, для довічного партнерства важливо, щоб самець і самка могли знаходити одне одного щороку. Види, які утворюють постійні пари, зазвичай або живуть разом увесь рік, або повертаються до одного місця гніздування в той самий час.
Попри назву “довічна пара”, такі стосунки теж можуть завершуватися. Біологи іноді називають це “розлученням”, однак Кемпенаерс вважає, що цей термін не зовсім точний.
“Це слово створює враження, ніби один або обидва партнери свідомо вирішують розлучитися. Але це не завжди так”, – наголосив він.
За словами дослідника, у більшості перелітних птахів самець і самка мігрують окремо. Якщо один із партнерів повертається до місця гніздування раніше, він не знає, чи інший ще живий.
“Птах не знає, чи його партнер ще живий. Сезон розмноження вже триває, він готовий розмножуватися. Тому може вирішити створити пару з іншою особиною, а не чекати партнера, який, можливо, вже ніколи не повернеться”, – пояснив Кемпенаерс.
Навіть якщо попередній партнер прилетить пізніше, птах, який уже створив нову пару, зазвичай залишається з нею.
Дослідження лебедів-шипунів також показало, що нових партнерів частіше знаходили пари, яким не вдалося успішно вивести потомство. Серед них “розлучення” траплялися утричі частіше, ніж серед тих, хто успішно розмножився.
Водночас довічне партнерство не означає сексуальної моногамії. Навіть види, які роками живуть із одним партнером, можуть спаровуватися з іншими особинами.
“Самець, який доглядає за пташенятами, генетично може не бути батьком жодного з них або лише частини”, – зазначив науковець.
За даними дослідження чорних лебедів, майже у 40% гнізд хоча б одне пташеня мало іншого біологічного батька. Подібну поведінку вчені також спостерігали у вовків і гібонів.
Чому самки деяких видів самі шукають інших партнерів для спаровування, досі остаточно не з’ясовано. Однією з можливих причин дослідники називають прагнення забезпечити передачу власних генів у разі безпліддя основного партнера або отримати додаткову допомогу в догляді за потомством.
Попри десятиліття досліджень, у науковців залишається чимало запитань. Зокрема, вони досі намагаються зрозуміти, чому близькі за способом життя види можуть використовувати зовсім різні стратегії розмноження.
Одним із таких прикладів стали довгодзьобі баранці, яких досліджували на Алясці. Це великі довгоживучі птахи, у яких самець і самка разом висиджують яйця. На відміну від схожих видів, вони щороку обирають нового партнера й нове місце для гніздування.
“Ми були дуже здивовані. Якщо всі інші повертаються в те саме місце, чому баранці цього не роблять?” – сказав Кемпенаерс.
Після встановлення супутникових передавачів дослідники з’ясували, що самки залишають місця гніздування значно раніше за самців і зимують в інших регіонах.
“Після спаровування вони більше ніколи не зустрічаються”, – пояснив учений.
Водночас він наголосив, що причина такої поведінки цих птахів “досі залишається певною загадкою”.
- Вчені виявили, що пересадка кишкової мікробіоти від молодих мишей старим може частково відновлювати властиву молодому віку пластичність мозку. Це свідчить про можливий вплив кишкових бактерій на процеси старіння нервової системи.
Європейські збірні все ще можуть бойкотувати турніри ФІФА, зокрема чемпіонат світу. УЄФА заявила, що відмова Джанні Інфантіно від плану продажу часток у головних змаганнях приватним інвесторам не вирішила конфлікт.
У Лас-Вегасі 10 серпня розпочнеться відбір присяжних у справі про вбивство репера Тупака Шакура. На лаві підсудних опиниться Дуейн “Кіффі Ді” Девіс, якого прокуратура вважає організатором нападу 1996 року.
Довічна вірність у тваринному світі трапляється значно рідше, ніж може здатися. Хоча понад 90% птахів утворюють пари, більшість із них змінює партнера кожного або кожні кілька сезонів розмноження. Лише окремі види, зокрема папуги-нерозлучники, лебеді, орли та альбатроси, зазвичай залишаються разом на все життя. Чому одні тварини обирають довічного партнера, а інші – ні, пояснив директор німецького Інституту орнітології Барт Кемпенаерс.
Дослідники вперше створили життєздатні віруси, геноми яких повністю спроєктував штучний інтелект. У лабораторії суміш нових бактеріофагів знищила штами кишкової палички, стійкі до природних вірусів.
Науковці з Єльського університету та Пізанського університету заявили, що змогли наблизитися до розгадки однієї з найвідоміших історичних таємниць епохи Відродження – смерті великого герцога Тоскани Франческо I Медічі та його дружини Б’янки Каппелло. Нове дослідження свідчить, що подружжя, найімовірніше, померло від малярії, а не від отруєння миш’яком, як вважали прихильники версії про вбивство.