Огляд від АР зустрічі Трампа та Путіна: теплий початок, стриманий фінал

Джерело: переклад огляду Associated Press

Для Трампа та Путіна рукостискання на червоній доріжці та спільна поїздка в лімузині завершилися раптовим охолодженням. Спочатку була червона доріжка, теплі рукостискання, дружні посмішки та військові літаки, що пролітали над головами. Зрештою президент Дональд Трамп і російський лідер Володимир Путін сіли на заднє сидіння президентського лімузина, невимушено спілкуючись, немов давні друзі, перш ніж вирушити на переговори щодо війни Росії проти України. Це було вітання, гідне найближчих союзників США. Але його влаштували для ворожого лідера, який розпочав найбільшу сухопутну війну в Європі з часів Другої світової та вважається одним із найзапекліших ворогів Америки.

Однак за кілька годин після завершення переговорів їхнє спілкування стало значно стриманішим. Трамп і Путін з’явилися на тому, що назвали спільною пресконференцією, хоча жоден із них не відповідав на запитання. Вони висловлювали загальні фрази про “порозуміння” та “прогрес”, водночас хвалячи один одного з трибун, розташованих незвично далеко, на тлі гасла “Прагнучи миру”.

Трамп неодноразово закликав Путіна припинити вторгнення в Україну та погодитися на перемир’я, нагадуючи, що під час передвиборчої кампанії обіцяв завершити війну за 24 години. В останні тижні він чітко демонстрував своє невдоволення російським наступом, що триває вже понад три роки, і в п’ятницю пригрозив “серйозними наслідками” та новими санкціями у разі відсутності прогресу.

Напруженість між двома лідерами не відчувалася під час рукостискань і посмішок, коли Трамп уперше за десятиліття вітав повернення Путіна на американську землю. Але під кінець зустрічі було незрозуміло, що буде далі.

Саміт відкривається теплом і пишністю

На ретельно зрежисованій сцені на військовій базі в Алясці обидва лідери майже одночасно зійшли зі своїх літаків і крокували пліч-о-пліч червоною доріжкою, розстеленою на злітній смузі. Трамп був у рубіново-червоній краватці, Путін – у бордовій. Трамп навіть зааплодував Путіну, коли чекав на їхнє привітання. Вони потисли руки й довго не відпускали одне одного, поплескуючи по ліктях, розмовляючи та усміхаючись. У цей момент над базою Елмендорф-Річардсон пролетіли американські винищувачі F-22 і бомбардувальник B-2 – літаки, створені ще в часи холодної війни.

Лідери ігнорували вигуки журналістів, позували на платформі з написом “Аляска 2025” і знову обмінялися рукостисканням. “Президенте Путіне, чи не припините ви вбивати мирних жителів?” – крикнув один із журналістів. Путін удав, що не чує, показавши жестом на вухо. Трамп у ролі господаря провів Путіна до президентського лімузина. Їх було видно крізь затемнені вікна, коли вони розмовляли, а кортеж від’їжджав. Путін усміхався.

Прийом, що контрастував із візитом Зеленського

Пишність і демонстрація авіації, ймовірно, мали нагадати російському лідеру про військову силу США. Але вони водночас підкреслили разючий контраст із тим, як Трамп зустрічав українського президента Володимира Зеленського. У лютому він розкритикував його за “неповагу” під час позачергової зустрічі в Овальному кабінеті. Тоді візит завершився без підписання угоди про рідкісноземельні мінерали та без спільної пресконференції – після того, як радники Трампа попросили Зеленського залишити Білий дім.

“Ви граєте в азартні ігри з Третьою світовою війною, і це дуже неповага до країни – до цієї країни, яка підтримувала вас більше, ніж багато хто вважає, що мала б”, – дорікав Трамп Зеленському, коли той намагався переконати його, що Путіну довіряти не можна.

Відтоді Трамп дедалі частіше висловлював розчарування Путіним через посилення атак на Україну, писав у соцмережах “Володимире, СТОП!” і навіть заявив, що російський лідер “зовсім ЗБОЖЕВОЛІВ!”. Але під час зустрічі в п’ятницю цього роздратування видно не було – радше навпаки.

Пресконференція без запитань

Через кілька годин після переговорів обидва лідери знову вийшли до журналістів. Путін виступив першим і заявив, що вони досягли “порозуміння” щодо України, однак подробиць не навів. Він повторив стару тезу Трампа, що вторгнення 2022 року не відбулося б, якби тоді президентом був не Джо Байден, а Трамп.

“Я кажу це тому, що ми з президентом Трампом встановили міцні, довірливі та практичні стосунки”, – сказав Путін. Він додав, що Росія “щиро зацікавлена в припиненні війни”, але лише після “усунення всіх корінних причин кризи”.

Трамп, слухаючи переклад, відповів другим. Він заявив, що у нього “завжди були фантастичні стосунки” з Путіним, і назвав переговори “надзвичайно продуктивними”, під час яких “було досягнуто значного прогресу”. Водночас жодних деталей він не розкрив, про припинення вогню не згадав і Путіна за атаки на цивільних не критикував.

Підсумовуючи, Путін висловив сподівання, що вони зустрінуться знову: “Наступного разу в Москві”, – сказав він англійською й засміявся. Лідери ще раз потисли руки й пішли, не відповівши на запитання журналістів.

Деякий час соцмережами шириться аналіз проєкту нового Цивільного кодексу України, в якому знайшли відкат на 100 років назад, привласнення життя державою, підготовку до криміналізації абортів та легалізації шлюбів з неповнолітніми. Це дуже серйозна проблема і вона викликала закономірне обурення з боку суспільства, тому варто поговорити про те, чому ШІ поки що не здатен якісно аналізувати юридичні матеріали.

Адвокат і заслужений юрист України Володимир Богатир у колонці для “Української правди” аналізує ключові інституційні та правові виклики, з якими Україна підходить до теми майбутніх виборів в умовах війни та повоєнного транзиту влади. За його словами, у публічному дискурсі відбувається помітний зсув: від ідеї безстрокового відтермінування виборів – до пошуку балансу між оновленням демократичного мандату та безпековими обмеженнями воєнного стану. При цьому саме якість виборчого процесу, наголошує автор, визначатиме як внутрішню легітимність нової влади, так і її сприйняття на міжнародній арені.

Я живу у домі, який збудували мої бабуся з дідусем. Тут мешкало три покоління моєї родини. Тут святкували весілля, народжувалися і помирали — все, як має бути у стінах, які є чимось більшим, ніж просто помешканням. Це дім, справжній дім, до якого повертаєшся, коли у великому світі за вікном не знаходиться сховку, щоб перебути бурі і незгоди. Мій дім далеко не ідеальний. Його спланував архітектор, який вочевидь прогулював лекції з практичності та базового розуміння, як функціонує життя на щодень: у нас більше коридорів та сходів, аніж того, що в плані називається житлова площа — парадний вхід взагалі виходить на північ, кухня крихітна, та й кімнатки не набагато більші, а до підвалу треба заповзати на пузі крізь крихітний отвір у підлозі під сходами — такі дива гнучкості нам уже не під силу, тому підвал відданий в оренду привидам трилітрових банок з квашеними помідорами, які там зберігаються, мабуть, з часів першого президенства Леоніда Кучми. Та я свій дім, не Кучму, все одно люблю.

Рівно рік тому, 20 січня 2025 року, Дональд Трамп вдруге став президентом США.

Писати про вибори під час триденних вимкнень світла і тепла – викликає доволі сюрреалістичні відчуття. Майже як у жарті про те, як хтось відкладав пів року на Ferrari, але зірвався і витратив усе на снікерс. Втім, ідеї, які пропонують народні депутати для перших повоєнних виборів в Україні – є не менш сюрреалістичними.