Пашинян назвав ОДКБ загрозою безпеці Вірменії
Джерело: “Новини Вірменії”
Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що Організація договору про колективну безпеку становить загрозу Єревану.
Замість того, щоб виконувати свої зобов’язання перед Вірменією у сфері безпеки, ОДКБ навпаки, створює проблеми безпеки. І ця позиція, говорю прямо, є загрозою національній безпеці Вірменії, — заявив Пашинян.
Раніше Пашинян наголосив, що членство Вірменії в ОДКБ зараз практично заморожене.
Він пояснив, що Єреван не має постійного представника в ОДКБ і не бере участі в заходах вже тривалий час.
Влада Вірменії регулярно критикувала Росію та ОДКБ у бездіяльності та відсутності реакції на прохання Єревана про допомогу. Зокрема 3 вересня Пашинян в інтерв’ю La Repubblica заявив про дистанціювання РФ від Південного Кавказу.
У вересні президент Вірменії Ваагн Хачатурян ухвалив рішення відкликати Віктора Біягова з посади постійного та повноважного представника країни в Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) на чолі з РФ.
Рішення прийняли за поданням прем’єр-міністра Нікола Пашиняна.
У жовтні прем’єр-міністр Нікол Пашинян заявив, що Вірменія диверсифікує партнерство у сфері безпеки, а 23 жовтня країна підписала угоду про військову співпрацю з Францією.
Вже 14 листопада прем’єр-міністр Нікол Пашинян провів телефонну розмову з самопроголошеним президентом РБ Олександром Лукашенком, під час якої повідомив, що його країна не буде присутня на зібранні ОДКБ.
Наприкінці 2022 року Пашинян відмовився підписувати спільну декларацію Ради колективної безпеки ОДКБ через відсутність політичної оцінки “агресії Азербайджану” проти Вірменії. Пізніше Пашинян повідомив, що Вірменія може вийти з ОДКБ.
Щобільше, у 2023 році Вірменія не брала участі у заходах ОДКБ, зокрема, у двох навчаннях та саміті у РБ. Тоді у Кремлі висловлювали “розчарування” стосовно цього.
Довідка. Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ) – військовий блок, створений Росією у 1992 році на противагу НАТО. Окрім РФ, до нього входять Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан та Таджикистан. Раніше до організації входили також Азербайджан, Грузія й Узбекистан.
Основні сили організації – близько 30 000 осіб у різних військових угрупованнях, включно й оперативних. Члени ОДКБ не раз висловлювалися проти НАТО, розглядаючи Альянс як загрозу. Окрім того, виходячи з публічних заяв представників організації, ОДКБ вважає країни, що межують із країнами-членами ОДКБ, “зоною відповідальності ОДКБ”.
- Вірменія більше не може покладатися на Росію як на свого основного оборонного та військового партнера, оскільки Москва неодноразово підводила її. Тому Єреван повинен подумати про налагодження тісніших зв’язків зі Сполученими Штатами та Францією.
- 1 лютого у Вірменії набув чинності Римський статут, що означає офіційне приєднання країни до Міжнародного кримінального суду.
- Вірменський регуляторний орган зупинив на 30 днів діяльність компанії “Тоспа”, що ретранслює програму “Sputnik Вірменія”.
Велика Британія навряд чи приєднається до наступальних дій США проти Ірану, проте вже посилила свою присутність у Катарі. Перекидання винищувачів Typhoon свідчить про готовність Лондона захищати регіональних партнерів у разі масштабної відплати з боку Тегерана.
Оперативні центри спостереження ЄС (EU SST) зафіксували неконтрольоване зниження ступеня ракети-носія ZQ-3. Фахівці очікують, що об’єкт вагою 11 тонн увійде в щільні шари атмосфери вже 30 січня.
Уряд Нової Зеландії вирішив не приєднуватися до створеної Дональдом Трампом “Ради миру”. Прем’єр-міністр Крістофер Лаксон зазначив, що країна не братиме участі в ініціативі у її нинішньому вигляді через брак конкретики щодо її майбутньої ролі.
Еммануель Макрон та Роберт Фіцо провели тривалу зустріч, присвячену “стратегічному пробудженню” Європи. Сторони обговорили спільні проєкти в ядерній галузі та погляд на російсько-українську війну в умовах внутрішніх розбіжностей усередині ЄС.
Уряд Данії зафіксував найвищий рівень підтримки за останні два роки на тлі дипломатичного протистояння з Вашингтоном. Прем’єр-міністерка Метте Фредеріксен зуміла перетворити агресивні погрози Дональда Трампа щодо анексії Гренландії на власну політичну перемогу.