Підшлункова може виробляти власний «Оземпік»: нове відкриття змінює уявлення про діабет

Підшлункова залоза людини може приховувати власний механізм, подібний до дії популярних препаратів проти діабету, таких як Оземпік.

Дослідники з Університету Дюка виявили, що альфа-клітини підшлункової залози, які традиційно вважалися відповідальними лише за вироблення глюкагону, також здатні продукувати GLP-1 – гормон, що лежить в основі дії таких ліків, як семаглутид (Оземпік і Вегові). Це відкриття, опубліковане 19 вересня в журналі Science Advances, може радикально змінити підходи до лікування діабету 2 типу, пропонуючи природніші способи контролю рівня цукру в крові.

Дослідження, проведене командою під керівництвом Джонатана Кемпбелла, доктора філософії з Університету Дюка, показало, що альфа-клітини підшлункової залози людини виробляють значно більше активної форми GLP-1, ніж вважалося раніше. Аналіз тканин підшлункової залози мишей і людей різного віку, ваги та статусу діабету за допомогою мас-спектрометрії виявив, що цей гормон відіграє ключову роль у стимуляції секреції інсуліну.

“Альфа-клітини виявилися набагато гнучкішими, ніж ми думали, – зазначив Кемпбелл, доцент кафедри ендокринології та член Інституту молекулярної фізіології Дюка. – Вони можуть перемикатися між виробленням глюкагону та GLP-1, щоб підтримувати баланс цукру в крові”.

Цікаво, що коли в експериментах на мишах блокували вироблення глюкагону, альфа-клітини не лише не зменшили секрецію інсуліну, як очікувалося, а навпаки, посилили вироблення GLP-1, що покращило контроль глюкози та стимулювало сильніший викид інсуліну.

“Ми думали, що без глюкагону інсулін знизиться через порушення зв’язку між альфа- та бета-клітинами, – пояснив Кемпбелл. – Але GLP-1 виявився навіть потужнішим стимулятором інсуліну, ніж глюкагон”. Експерименти з маніпуляцією ферментами PC2 (для глюкагону) та PC1 (для GLP-1) підтвердили: блокування PC2 підвищувало активність PC1, покращуючи глюкозний контроль, але видалення обох ферментів призводило до різкого зростання цукру в крові через брак інсуліну.

Це відкриття вказує на вбудований резервний механізм організму для регуляції цукру. Хоча GLP-1 зазвичай виробляється в кишечнику, альфа-клітини підшлункової залози також виділяють його в кров після їжі, сприяючи зниженню рівня глюкози шляхом посилення секреції інсуліну та зменшення глюкагону. Метаболічний стрес, як-от дієта з високим вмістом жирів, може незначно підвищувати вироблення GLP-1 у альфа-клітинах, але вчені бачать потенціал для майбутніх досліджень: якщо вдасться безпечно стимулювати ці клітини, це може стати природною альтернативою медикаментозному лікуванню діабету.

Точне вимірювання GLP-1 було викликом, але команда розробила високоспецифічний метод мас-спектрометрії, який виявляє лише активну форму гормону, уникаючи неактивних фрагментів.

“Це відкриття показує, що організм має вбудований план Б, – підкреслив Кемпбелл. – Здатність альфа-клітин перемикатися на GLP-1 під час метаболічного стресу може бути ключем до підтримки контролю цукру в крові”.

Нові дослідження показують, що багато користувачів препаратів для схуднення, таких як Оземпік і Вегові, припиняють їх прийом, втрачаючи всі переваги. Ці ліки, що належать до класу GLP-1, набули популярності в США, де майже 12% населення використовували їх для боротьби із зайвою вагою. Проте неправильне застосування може звести нанівець усі досягнення.
Препарати на основі GLP-1, які зазвичай призначають для схуднення або лікування діабету 2 типу,можуть мати додаткові переваги для здоров’я мозку. Нове дослідження, опубліковане в журналі JAMA Network Open, показало, що такі засоби, як Ozempic і Zepbound, повʼязані зі зниженим ризиком деменції, ішемічного інсульту та смерті у людей з діабетом 2 типу та ожирінням.