Показники материнської смертності досягли найвищого рівня за останні 20 років

Джерело: Sky News

Велике британське дослідження засвідчило, що кількість жінок, які помирають під час вагітності або невдовзі після неї, зросла до найвищого рівня за 20 років.

До того ж, зазначають, що найбільше постраждали темношкірі жінки та жінки із бідних регіонів.

Згідно з дослідженням, проведеним Національним відділом перинатальної епідеміології Оксфордського відділу охорони здоров’я, у темношкірих жінок шанси померти втричі більші, ніж у білих.

Проте дослідження показало, що рівень материнської смертності серед темношкірих жінок трохи знизився з часу останнього опитування.

Згідно з дослідженням, тромбози та тромбоемболії, або тромби у венах, були основною причиною смерті. За ними йдуть COVID-19, хвороби серця та хвороби, пов’язані з психічним здоров’ям.

За словами авторів дослідження, рівень смертності зріс до рівня, якого не було з 2003-2005 років.

Директорка Національного відділу перинатальної епідеміології та керівниця звітності про материнство MBRRACE-UK професорка Меріан Найт вказала на “чіткі приклади систем материнства”.

“Забезпечення здоров’я до вагітності, включно з вирішенням таких захворювань, як надмірна вага або ожиріння, а також важливі дії для досягнення більш інклюзивного та персоналізованого догляду, мають бути терміново пріоритетними”.

У світі кожні дві хвилини одна жінка помирає через причини, пов’язані з вагітністю або пологами. Так, з 2015 року прогрес щодо скорочення показників материнської смертності у світі уповільнився і цілей у сфері сталого розвитку не вдалося досягнути.
У Сіднеї, Австралія, фізіотерапевтка Еванс подала петицію про проведення кесаревого розтину за допомогою матері, аби вона мала можливість першою доторкнутися до своєї дитини. Вона розповіла, що цей процес став для неї інтимним, але лікарі зазвичай відмовляють у процедурі з огляду на безпеку.
Під час промови 8 січня у Ватикані Папа Римський Франциск закликав до загальної заборони сурогатного материнства, назвавши його “жалюгідним”.

Я живу у домі, який збудували мої бабуся з дідусем. Тут мешкало три покоління моєї родини. Тут святкували весілля, народжувалися і помирали — все, як має бути у стінах, які є чимось більшим, ніж просто помешканням. Це дім, справжній дім, до якого повертаєшся, коли у великому світі за вікном не знаходиться сховку, щоб перебути бурі і незгоди. Мій дім далеко не ідеальний. Його спланував архітектор, який вочевидь прогулював лекції з практичності та базового розуміння, як функціонує життя на щодень: у нас більше коридорів та сходів, аніж того, що в плані називається житлова площа — парадний вхід взагалі виходить на північ, кухня крихітна, та й кімнатки не набагато більші, а до підвалу треба заповзати на пузі крізь крихітний отвір у підлозі під сходами — такі дива гнучкості нам уже не під силу, тому підвал відданий в оренду привидам трилітрових банок з квашеними помідорами, які там зберігаються, мабуть, з часів першого президенства Леоніда Кучми. Та я свій дім, не Кучму, все одно люблю.