Практику з охорони гуцульського орнаменту внесли до нематеріальної культурної спадщини

Фото: Мінкульт

Практику з охорони гуцульського орнаменту внесли до Інвентарю належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини.

“Міністерство культури та інформаційної політики України додало до Інвентарю належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України нову практику з охорони. Це практика з охорони “Гуцульського орнаменту (узорів) та пов’язаного з ним культурного простору”, – повідомили у відомстві.

Практикою з охорони нематеріальної культурної спадщини є комплекс заходів, які вживає організація щодо охорони елементу нематеріальної культурної спадщини або нематеріальної культурної спадщини в цілому.

Фактично нова практика – це програма, яку представляє Мала академія наук України. Вона розпочалася у 2000 році з ідеї створення підручника “Гуцульський орнамент”.

Головна мета цього видання – збереження і розповсюдження знань про гуцульський орнамент, його розмаїття, людей, які його практикують, культурний та соціальний контекст побутування.

На основі досліджень, які лягли в основу підручника, розробили й програму, що передбачала залучення молоді до досліджень, популяризації проявів нематеріальної культурної спадщини, пов’язаних з гуцульською орнаменталістикою.

Це дало можливість вивчати супутні напрямки, такі як властивості деревини, математичну складову в орнаментах, хімічні властивості барвників, які використовуються у писанні писанок.

Базуючись на традиційних знаннях, розвивався напрямок, який поєднує використання народних традиційних мотивів у сучасному дизайні, зокрема дизайні одягу, вкрапленні традиційних мотивів у дизайн інтер’єрів, а також використання в оздобленні просторів як міських, так і сільських, зокрема створення стінописів.

Програма складається з кількох напрямків:

Дослідження культури гуцульського орнаменту та пов’язаного з ним простору;
Взаємозв’язок дереворізьблення, в якому втілюється орнамент, та впливу на нього навколишнього середовища, зокрема зміна клімату та знищення лісу;
Популяризація через створення різних програм, наприклад, ігор, написання статей, матеріалів, створення фотовиставок, розповіді про різні напрямки народного мистецтва, в яких використовується орнамент, програми про носіїв-практиків;
Використання мотивів традиційного народного орнаменту в сучасному дизайні, мистецтві тощо;
Програма музейної педагогіки, яка поширюється на дослідження та популяризацію музейних колекцій, в яких є збірки, пов’язані з культурою гуцульського орнаменту.

Ефективність практики розкривають кількісні та якісні показники, зокрема, з 2018 року охоплення практикою сягає близько 5000 слухачів. Це відвідувачі онлайн та офлайн виставок пов’язаних із гуцульською культурою; учні МАН та їх батьки, яких залучали через публічні виступи до обговорення; учні асоційованих шкіл ЮНЕСКО, студенти вузів-партнерів та викладачі, які залучені до розробки програми з гуцульського орнаменту; вільні слухачі майстер-класів та заходів пов’язаних з гуцульською культурою, що проводить МАН разом із партнерами.

Завдяки активній роботі в межах програми та залученню нових слухачів знання про гуцульський орнамент поширюються серед більшої кількості людей, тож кількісні показники постійно зростають.

Програма поширюється на всю територію України через діяльність відділень МАН України та територію етнічного регіону Гуцульщина через діяльність партнера програми Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського.

Кавову традицію кримських татар додали до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Традиції приготування та споживання каші “Зозулі” на Вінниччині додали до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Традицію приготування затірки у селі Крива Лука на Донеччині додали до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.