«Рік без обмінів Азова»: головне з брифінгу за участі представниць Спільноти родин Оленівки

В цей день, 6 травня 2023 року, відбувся обмін військовополоненими: тоді з російського полону повернулося 45 українських захисників. Йдеться про бійців бригади “Азов” (до цього найбільша кількість військових “Азова” була обміняна 21 вересня 2022 року). За словами представників Координаційного штабу, серед обміняних – десятеро військовиків офіцерського складу й 35 – рядового та сержантського. Тоді ж визволили, зокрема, учасника “вертолітної” місії ГУР МО з евакуації поранених з “Азовсталі”. Окупанти збили евакуаційний гелікоптер, в якому він перебував, але воїн зміг вижити. Однак 6 травня 2023 року – відбувся крайній, станом на сьогодні, обмін, коли повернули бійців “Азова”. Лише з січня цього року з російського полону вдалось обміняти близько 500 осіб. Однак жодного азовця в цьому переліку немає. Натомість, ще у серпні 2022 року Верховний суд РФ визнав український “Азов” терористичною організацією й вже відомо про низку випадків, коли українських військовополонених судять за нібито скоєні злочини.

Сьогодні ж, 6 травня, в стінах агенції “Укрінформ”, відбувся брифінг, присвячений актуальним питанням щодо становища бійців бригади. Напередодні, 5 травня, “Азов” відзначив десять років з моменту заснування, з них – два роки значна частина азовців перебуває в полоні. Учасниками брифінгу стали: Марія Алєксєєвич та Ганна Лобова – представниці ГО “Спільнота Оленівки” й дружини двічі поранених захисників Маріуполя. Також долучилися Тетяна Катриченко й Андрій Яковлєв – представники Медійної ініціативи за права людини. Букви також приєднались  до заходу.

На початку брифінгу учасники оголосили, що за період повномасштабної війни до України вдалося повернути 3135 осіб. Лише з 6 травня 2023 року, за винятком “Азова”, обміняно 807 українських військовополонених. Представники “Спільноти Оленівки” зауважили, що майже після кожного обміну представники держави й медіа повідомляють, що було повернуто захисників Маріуполя, зокрема оборонців “Азовсталі”. Однак не називають їхньої точної кількості. Відтак, дотепер не всім відомо, що в полоні залишається приблизно 1900 людей, переважна частина з яких, ймовірно, є бійцями “Азова”.

Постер: “Креативна Січ”

Представниця Спільноти та дружина двічі пораненого захисника Маріуполя, Марія Алєксєєвич, розпочала свою промову цитатою слів Генштабу ЗСУ від 17 травня 2022 року. Як йшлося у зверненні: “Утримуючи позиції на “Азовсталі”, вони не дозволили противникові перекинути угруповання чисельністю до 17-ти батальйонних тактичних груп, а це близько 20 тисяч особового складу, на інші напрямки. У такий спосіб завадили реалізувати план швидкого захоплення Запоріжжя, здійснити вихід на адміністративний кордон Донецької та Запорізької областей і створити умови для оточення угруповання операції Об’єднаних сил. Сковування основних сил противника навколо Маріуполя дало нам можливість підготувати та створити оборонні рубежі, на яких наші війська перебувають і до сьогодні. Ми отримали критично важливий час для формування резервів, перегрупування сил й отримання допомоги від країн-партнерів.”

“Після цих слів я хочу запитати, чи справедливим є те, що бійців бригади “Азов” і загалом всіх захисників Маріуполя, які виходили за наказом вищого військового керівництва країни, досі утримують в полоні?”, – звернулася Марія.

За словами представниць Спільноти, робота міжнародних організацій і влади України залишаються на тому ж рівні, що й раніше. Зокрема, родичі військовополонених наразі не мають чіткої інформації про те, яких дій вживає держава щодо повернення їхніх близьких. Жінки стверджують, що усі ці процеси залишаються закритими для родин, а вони отримують лише обмежену й загальну інформацію під час зустрічей.

“Ми знаємо лише те, що Російська Федерація свідомо не обмінює захисників “Азова”. Тож, ми не можемо стверджувати про цілковиту бездіяльність. Однак, якщо повертатися до подій 16 травня 2022 року, згадувати новини “Єдиного марафону”, то представники нашої держави, зокрема Володимир Зеленський та Ганна Маляр, обіцяли, що наші рідні виходять в евакуацію, що їх чекає подальший обмін, є країни, які гарантують їм збереження життя, що є міжнародний комітет Червоного Хреста, ООН тощо. І лише спираючись на ці обіцянки, я можу сказати: ні, держава не дотримала своїх слів”, – наголошує Ганна Лобова.

Також Ганна констатувала: досі доводиться наголошувати, що на 86-й день боротьби за Маріуполь Денис Прокопенко отримав наказ від найвищого керівництва України припинити оборонні дії та зберегти життя та здоров’я військовослужбовців. Тож оборонці не склали зброю, а виконали наказ. З іншого боку, доводиться спростовувати твердження про те, що Маріуполь від початку перебував в повному оточенні, що унеможливило порятунок з міста.

“Часто родичів запитують, в тому числі консультанти Координаційного штабу, невже краще було б, якби бійці залишилися там, на “Азовсталі”. Хочу повернути усіх до подій початку повномасштабної війни. Маріуполь не був у повному оточенні з перших днів вторгнення. Військові могли вийти з міста. Хто відповідальний за те, що вони продовжували залишатися в місті, виконувати наказ про оборону – невідомо. Однак вихід був.

Є одна страшна дата оборони Маріуполя. Це ніч з 14 на 15 квітня 2022 року. Цю інформацію не показали українські новини. Це був страшний прорив окремого угруповання з правого берега на “Азовсталь”. Колону з нашими військовими просто розстрілювали війська Російської Федерації. Наші військові зазнали значних втрат. Про це знали рідні, але про це не знала Україна. Однак захисники виконували свій обов’язок й врешті, також виконавши наказ військово-політичного керівництва держави, вийшли в полон”, – розповідає Ганна Лобова.

За словами представниць Спільноти, є речі, за які українська держава може боротися тут, всередині країни, однак досі немає належного результату. Зокрема, йдеться про День Пам’яті за загиблими під час теракту в Оленівці. Жінки зазначають, що після низки дискусій усі представники погодились, що має бути загальний день за усіма страченими в полоні. Досягнуто компромісу, однак досі процес нібито блокує Микита Потураєв – Голова Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Постер: “Креативна Січ”

“Чи реальним є порятунок “Азова”? Ми думаємо, що цілком реально. Хочу нагадати, що весь командний та офіцерський склад вдалось врятувати. То особовий склад врятувати теж цілком реально. Для цього ми просимо у нашої держави надати нам право поїхати за кордон до впливових країн, які беруть участь в обмінах. Якщо дійсно є країни, що виступали гарантами під час виходу з “Азовсталі”, маємо показати, до чого вони призвели”, – зазначає Анна Лобова.

Представниці Спільноти розповідають, що досі не мають жодних відомостей щодо своїх близьких. Хтось вже майже два роки, ще хтось – бачив свого захисника на російських відео, вже після теракту в Оленівці. Єдине джерело інформації – це свідчення звільнених військовополонених. Однак бійців “Азова” не обмінюють.

“Дотепер нам важко відстежити, де перебувають захисники, які вижили в Оленівці. Зрозуміло, що у кожного стан здоров’я – незадовільний. У людей не функціонують кінцівки. Знаю історію хлопця, який відмовився від ампутації руки, і зараз вона не функціонує. Є хлопець з тяжкою ампутацією. Люди з численними пораненнями досі залишаються в полоні”, – наголошує Ганна.

“Спільнота родин Оленівки” протягом тривалого часу намагалась організувати зустрічі з Офісом Президента. Основні питання, які родини загиблих та поранених військовополонених хотіли б обговорити, включали: необхідність проведення розслідування теракту в Оленівці на національному та міжнародному рівнях; повернення всіх поранених під час теракту; забезпечення гідного вшанування пам’яті загиблих, зокрема встановлення Дня пам’яті за страченими захисниками; міжнародна співпраця спільноти щодо подій в Оленівці.

“Ми, як родини, постійно зазнаємо ігнорування державних органів. І я хочу розповісти про зустріч з Андрієм Єрмаком й Кирилом Будановим, яка відбулась 9 січня 2024 року. На зустрічі було наголошено, що нам необхідна допомога держави для того, аби, зокрема, їздити в ті країни, які мають певні важелі впливу на Росію. Нам відповіли, що за появи можливостей залучатимуть і нас. Минуло 4 місяці, з нами дотепер ніхто не зв’язувався. 

Також ми значну увагу присвятили домовленостям, які були при виході з “Азовсталі”: хто брав в цьому участь, хто вів переговори, хто був гарантом тощо. Кирило Буданов сказав, що ми не готові почути цю правду. Однак ми, як родини, одностайно відповіли, що готові, зокрема, виділити на це окрему зустріч. Отримали відповідь, що відбудеться зустріч для обмеженої кількості людей, без камер, де все розкажуть. Однак знову з нами ніхто не зв’язувався”, – ділиться Марія Алєксєєвич.

Також, за словами Марії, на зустрічі стверджувалось, що Координаційний штаб не відмовить, якщо один представник зі Спільноти спробує взяти участь у всьому процесі стосовно полонених – від перемовин до обміну. Тоді ж у Спільноті обрали відповідальну за це людину, звернулися до Координаційного штабу, але отримали відмову. Там відповіли, що єдине, що можуть запропонувати – це запросити представниць Спільноти вже після обміну, аби ми поспілкувались зі звільненими в лікарнях.

Відомо, що з “Азовсталі” виходили не лише бійці “Азова”, але й військові інших підрозділів, зокрема прикордонники, бійці Національної гвардії й частина морських піхотинців 36-ї бригади, які також прорвалися на “Азовсталь” у квітні. За словами представників Медійної ініціативи за права людини, наразі неможливо точно встановити, скільки бійців потрапило у полон протягом 16-20 травня 2022 року. 

Натомість відомо, що на території Оленівки для бійців “Азова” було організовано два бараки, кожен з яких вміщував приблизно 600 осіб. Крім того, після теракту певний відсоток азовців потрапив у лікарні, а частину, за свідченнями, отриманими від звільнених військових, які були в Оленівці, дуже швидко почали переміщувати в приміщення Донецького СІЗО. Відтак понад 1000 українських військових (протягом 16-20 травня 2022 року) могли опинилися у полоні.

“Щодо загальної кількості, наразі, за нашими приблизними оцінками, у російському полоні перебуває близько 10 тисяч військовослужбовців. Ця цифра є найоптимістичнішою оцінкою. Значна частина з них знаходиться на окупованих територіях України, а також на території Росії, у різних колоніях та СІЗО. Важко точно визначити кількість військових, які потрапили в полон у Маріуполі. Ми знаємо, що Росія не підтверджує кожного військовослужбовця, якого вона утримує в полоні. За різними оцінками, це може становити від трьох до п’яти тисяч військових Маріупольського гарнізону, які потрапили до полону протягом весни 2022 року”, – Тетяна Катриченко, представниця Медійної ініціативи за права людини.

Окремим питанням є місце утримання українських військовополонених. За даними Медійної ініціативи за права людини, бійців “Азова” з Оленівки вивезли ще в 2022 році: переважну більшість перемістили або на територію Таганрозького СІЗО, або Донецького. Зараз велика частина бійців бригади перебуває на окупованій території міста Горлівка.

“Ми бачимо, що з січня цього року відновились обміни. Інформація й списки щодо обміняних з’являються буквально протягом півгодини після повідомлення про обмін. І цьогоріч ми побачили не лише прізвища, а ще й написи навпроти – “дезертир”. Уявіть, як це читати родинам, чиї рідні виконували наказ, адже їм пообіцяли порятунок… Ми за те, щоб повертали усіх наших полонених, й вже в Україні проводили слідство, як це відбулось. За участі всіх відповідальних. Маємо зробити все, аби повернути справедливість”, – наголошує Ганна Лобова.