Схильність подорожувати світом може бути частково закладена в ДНК – дослідження

Джерело: Science News

Прагнення подорожувати світом і залишати рідні місця може частково мати генетичне підґрунтя. Таких висновків дійшли автори дослідження, опублікованого на платформі bioRxiv.

Дослідники зазначають, що схильність людей вирушати у далекі мандрівки та оселятися в інших регіонах або країнах визначається не лише роботою, житловими умовами чи політичними обставинами. Вона також пов’язана з біологічними рисами, зокрема особливостями розвитку мозку та поведінки, які формувалися в процесі еволюції.

У межах роботи нейрогенетик Джейкоб Міхаельсон з університету Айови (США) разом із колегами проаналізував генетичні дані близько 250 тисяч жителів Великої Британії. Вчені порівняли відстань між місцем народження людини та тим, де вона проживала пізніше, з особливостями її ДНК.

З’ясувалося, що люди, які переїжджали на значні відстані – тобто фактично вирушали в “подорожі життя” далеко за межі рідного регіону, – частіше мали варіанти генів, пов’язані з розвитком мозку. Особливо йдеться про гени, активні в збуджувальних нейронах – клітинах, що відіграють ключову роль у навчанні, плануванні та оцінці ризиків і невизначених результатів.

Виявлені генетичні відмінності пояснюють приблизно 5% варіацій у тому, наскільки далеко люди змінюють місце проживання. Попри невелику частку, цей зв’язок зберігався навіть після врахування рівня освіти та стану здоров’я. Це свідчить про те, що прагнення вирушати у далекі мандрівки не зводиться лише до соціальних можливостей, а частково має біологічне підґрунтя.

Команда також перевірила, чи діяли подібні закономірності в минулому. Для цього дослідники проаналізували стародавні зразки ДНК понад 1 300 людей, які жили до 10 тисяч років тому. Ті самі генетичні варіанти, пов’язані з мобільністю, допомагали передбачити, наскільки далеко люди переміщувалися за життя – це визначали за відстанню між імовірним місцем народження та місцем поховання.

Крім того, частота таких варіантів зростала з часом, що може свідчити про природний добір на користь рис, пов’язаних із дослідженням нових територій та освоєнням різних середовищ. На думку авторів, навіть через століття після епохи великих географічних відкриттів ці еволюційні тенденції можуть впливати на те, хто сьогодні частіше змінює країни, континенти або регіони.

Окремий аналіз даних зі США показав, що генетичні схильності до мобільності можуть мати економічні наслідки. Дослідники розрахували середній “міграційний бал” – оцінку на основі ДНК, яка відображає ймовірну схильність людини до далеких переїздів – для 222 районів, використавши генетичні дані понад 3 тисяч дорослих.

Виявилося, що райони, які залучали більше людей із варіантами генів, пов’язаними з мобільністю, згодом демонстрували швидше зростання доходів. Автори припускають, що люди, схильні вирушати у далекі подорожі та змінювати середовище, можуть приносити нові ідеї, навички або готовність до ризику, що впливає на економічну динаміку. Водночас вони підкреслюють, що дослідження не доводить прямого причинно-наслідкового зв’язку.

Автори наголошують, що бажання подорожувати світом формується під впливом багатьох чинників, а генетичний компонент є лише однією з його складових.

• Нові дослідження показують, що лобова частка мозку, яка відповідає за планування, прийняття рішень, контроль емоцій та соціальну поведінку, продовжує розвиватися до 30 років.

• вчені,
• ДНК,
• дослідження,
• подорожі,
• турист