Сьогодні 86 річниця з Дня народження композитора Мирослава Скорика
Джерело: Букви
13 липня 1938 року народився український композитор і музикознавець, народний артист України Скорик Мирослав Михайлович.
Скорик народився в родині українських інтелігентів у Львові. Мати Мирослава Михайловича походила з родини Охримовичів. Дідусь Скорика, Володимир Охримович, був відомим українським фольклористом, громадським та політичним діячем. Марія-Соломія Охримович-Скорик одержала освіту у Відні. Бабуся Олена Крушельницька-Охримович була рідною сестрою Соломії Крушельницької. Батько також навчався у Віденському університеті (філософський факультет). Перше знайомство з музикою Мирослав отримав у сім’ї — батьки, хоч і не були професійними музикантами, музикували в родинному колі, батько грав на скрипці, мати — на фортепіано.
До систематичних занять музикою Мирослава заохотила Соломія Крушельницька. За її порадою, він почав вчитися у Львівській музичній школі-десятирічці. Найбільше Мирославу Михайловичу запам’яталися заняття з хору і сольфеджіо у класі Григорія Терлецького, який заохотив хлопця до компонування.
У 1948 році, з посиленням репресій родину Скориків репресували та вислали в Сибір (до Анжеро-Судженська Кемеровської області). Хтось зробив на них донос через те, що вони випускали антирадянські листівки. На засланні Мирослав продовжив здобувати освіту. Зокрема він вчився грати на фортепіано в учениці С. Рахманінова Валентини Канторової. Опанував також гру на скрипці під керівництвом батька своєї однокласниці Володимира Панасюка.
Після смерті Й. Сталіна 1953 року репресії послабились. Мирославу дозволили повернутися до Львова. Переїхавши до Львова, Мирослав оселився в сестри батька Ярослави Біганської, яка допомогла знайти репетиторів для підготовки до вступу в Консерваторію. У ті часи відбулося знайомство зі Всеволодом Задерацьким.
У 1955—1960 роках навчався у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка. В цей період Мирослав Скорик був постійним учасником засідань Студентського Наукового Товариства. Грав у студентському оркестрі, 1963 року організував ВІА “Веселі скрипки”, для якого писав естрадні пісні. По завершенні навчання у консерваторії стажувався в аспірантурі при Московській консерваторії у класі Дмитра Кабалевського, завершивши навчання 1964 року і отримавши науковий ступінь кандидата мистецтвознавства.
В 1964 р. створив музику до кінострічки Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”.
У 1963—1966 роках викладав композицію у Львівській консерваторії, а з 1966 р. до кінця 1980-х років викладав композицію у Київській консерваторії. Тривалий час працював у США, з 1996 — в Австралії. В кінці 1990-х повернувся в Україну. З 1999 — завідувач кафедри історії української музики в НМАУ. Паралельно викладав у Львівській консерваторії.
У 1989 — голова журі фестивалю “Червона рута”. З 2002 — художній керівник фестивалю “Київ Музик Фест”. Упродовж 2006—2010 років — співголова Національної спілки композиторів України. У квітні 2011 року призначений художнім керівником Київської опери, на цій посаді працював до 2016 року.
Помер 1 червня 2020 року у Києві. 3 червня у столичному патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ відбулося прощання з видатним композитором. 4 червня 2020 року в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові також відбулося прощання. Похований 5 червня 2020 року на Личаківському кладовищі (поле № 13) у Львові.
Нагороди
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (20 серпня 2008) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку національного музичного мистецтва, багаторічну плідну композиторську, педагогічну і громадську діяльність.
- Орден “За заслуги” I ст. (8 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, високий професіоналізм та багаторічну сумлінну працю.
- Орден “За заслуги” II ст. (27 серпня 2006) — за вагомий особистий внесок в увічнення пам’яті Івана Франка.
- Орден “За заслуги” III ст. (5 жовтня 1998) — за значний особистий внесок у розвиток українського музичного мистецтва, багаторічну творчу і педагогічну діяльність.
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль “20 років незалежності України” (19 серпня 2011) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю.
- Відзнака Президента України “Національна легенда України” (20 серпня 2021, посмертно) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, багаторічну плідну професійну діяльність.
- Орден “Знак Пошани” (СРСР, 1971).
- Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969).
- Народний артист УРСР (1988).
- Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка (1987)
- Лауреат Республіканської премії ЛКСМУ ім. М. Островського (1968).
Творчий доробок композитора налічує музичні твори до драматичних спектаклів та понад 40 фільмів, зокрема, “Тіні забутих предків”, “Як козаки куліш варили”, “Гуси-лебеді летять”, “Лис Микита” та інші.
- 21 травня 1969 року у Тбілісі народився український журналіст Георгій Гонгадзе.
В Ужгороді – пік цвітіння сакур, однієї з головних туристичних родзинок міста. Нині вулиці, площі та сквери, попри пізню весну та примхи природи, вкрилися рожевим квітом, даруючи ужгородцям та гостям міста особливу атмосферу спокою й краси.
Станом на 21 квітня у Балаклійському лісництві в Ізюмському районі рятувальники третю добу намагаються ліквідувати масштабну лісову пожежу.
У Росії, очевидно, почали розробляти стратегію впливу на майбутнього канцлера Німеччини Фрідріха Мерца.
У Білому домі почали пошук нового очільника Пентагону для заміни Піта Гегсета. Як повідомив американський посадовець на умовах анонімності, рішення пов’язане з черговим скандалом — цього разу через розголошення секретних військових даних.
На тлі стрімкого зростання цін на золото у Шанхай представили перший “банкомат для переробки золота”, що привернуло значний інтерес громадськості, особливо літніх людей, котрі прагнуть заробити на коштовностях, які зберігали роками.