The Spectator: Чи варто Україні проводити вибори наступного року?

Джерело: The Spectator

За декілька місяців до того, як Росія вдерлася в Україну минулого року, президент Володимир Зеленський боровся за своє подальше політичне життя. Колишній комік був обраний у 2019 році і однією з його обіцянок було завершити війну на Донбасі. Спочатку Зеленський мав намір вести переговори з Володимиром Путіним, але нічого не домігся. Він виглядав наївним і простим.

Однак перетворення Зеленського на лідера воєнного часу захопило увагу всього світу та згуртувало його союзників. Проте деякі з цих союзників починають запитувати, чи не варто Україні провести загальні вибори наступного року, якщо ця війна справді є війною вільного світу проти автократії, як стверджує Зеленський.

Сенатор-республіканець і рішучий прихильник України Ліндсі Грем нещодавно сказав Зеленському під час зустрічі, що він хоче, щоб “у цій країні [Україні] були вільні та чесні вибори, навіть під час того, як вона зазнає нападу”. Зеленський сказав, що якщо вартість виборів у 110 мільйонів фунтів стерлінгів буде покрита, він зможе це зробити.

Проте українці загалом насторожено ставляться до іноземних вимог щодо виборів. Багатьом здається, що Захід хоче поміняти Зеленського на лідера, який би швидше пішов на компроміс із Москвою. Але шанси на обрання такого лідера мізерні. Я провів літо в Україні, спілкуючись із політиками, військовими, волонтерами та простими громадянами. Усі вони ненавидять цю війну, але жодного разу я не чув, щоб хтось виступав за поступки Росії. Опитування громадської думки підтверджують це. Будь-якого президента, який спробує продатися, виженуть, як продемонструвала революція 2014 року.

Вибори мали б дуже мале значення. Зеленський має безпрецедентний рейтинг довіри – 80%. Ще більша частка населення каже, що бойові дії мають тривати, доки Росія повністю не залишить територію країни, включно з Кримом. Це може звучати як жорстка позиція, але в Україні це прийнята і глибоко утверджена позиція. Опитування показують, що лише чверть українців хочуть замінити Зеленського.

Вибори також показали б, що внаслідок війни немає серйозної опозиції Зеленському. Телебачення вже давно відіграє важливу роль в політичних дебатах в Україні. Канали зазвичай належать олігархам і рекламують певних політиків. Великий телеканал має можливість зробити з невідомої людини фаворита на виборах; так само, телеканал може атакувати ворогів того, хто ним володіє. Але старі телевізійні новини зараз замінені виключно проурядовими програмами, а все комерційне телебачення тепер під контролем держави. Три канали, якими керував Петро Порошенко, п’ятий президент України та другий за популярністю політик до вторгнення 2022 року, були вимкнені. Проросійські партії були заборонені, але Порошенко дотримується прозахідних поглядів і навряд чи становить загрозу національній безпеці. Заборона його каналів більше схожа на спробу Зеленського змусити опонента замовкнути. Це була його тактика ще до повномасштабної війни: зміцнити владу та усунути потенційних конкурентів.

Шість великих новинних телеканалів України об’єднали в “Єдині новини”. Спочатку етери інформували українців про останні події війни. Згодом вони перетворилися на рекламний майданчик для однопартійців Зеленського, зокрема, одного з його головних радників Михайла Подоляка та голови Офісу президента Андрія Єрмака. Українська опозиція має дуже мало ефірного часу. “Європейська солідарність”, партія Порошенка, є єдиною опозиційною силою, яка має потенціал бути впливовою в наступному парламенті.

Ще одним з фаворитів до вторгнення був Віталій Кличко, колишній чемпіон світу з боксу у важкій вазі. Він був обраний мером Києва та головою Київської міської державної адміністрації майже десять років тому і збунтувався, коли Зеленський намагався взяти під контроль його офіс. Кожна людина прагне використати невдачі іншої. Коли Зеленського запитали, хто винен у скандалі з непридатними бомбосховищами в Києві, він відповів, що “це може бути нокаут”, явно маючи на увазі боксера. Цей скандал вдарив по популярності Кличка, але не завдав вирішального удару. Він один із небагатьох людей, які могли б реально загрожувати Зеленському на виборах, попри кілька корупційних скандалів і причетність до незаконного будівництва в столиці.

Юлія Тимошенко, колишній прем’єр-міністр країни, яка була одним з очільників  Помаранчевої революції, тричі невдало балотувалася на пост президента, але може спробувати знову. Однак вона є неоднозначною фігурою через те, що в минулому укладала нафтові угоди з Росією. Опонентом є і колишній голова партії Зеленського Дмитро Разумков. Він переконав 20 із 403 народних депутатів України перейти на його бік. Але останнім часом його прогрес зупинився, оскільки українські політики не хочуть втягуватись в політичне суперництво під час війни.

Серед волонтерів, які постачають зброю для армії, є висхідні зірки, як-от Сергій Притула, але вони поки що тримаються поза політикою. Є ще одна людина, яку особливо люблять і якою захоплюються, – це Валерій Залужний, головнокомандувач української армії. Минулорічне опитування в Україні назвало його політиком року номер два (він набрав 10% голосів проти 50% у Зеленського). Він не виявляє жодних ознак політичних амбіцій, але цілком можливо, що військові стануть більш впливовими у післявоєнні роки.

Після перемоги Зеленський може віддати перевагу величному відходу, а не поразці в стилі Черчілля. Наразі немає внутрішнього тиску щодо проведення виборів, які можуть викликати розбіжності в той час, коли нація бореться за своє виживання. Є й факт, що для цього потрібно було б порушити конституцію, яка забороняє проведення виборів під час воєнного стану. Також існують побоювання, що виборчі дільниці можуть стати мішенями для російських ракет.

Якщо тиск з боку США буде досить сильним, можливо, вибори відбудуться наступного року. Але запитати українців, чи хочуть вони зберегти свого президента, чи відмовитися від нього під час війни, означає поставити запитання, на яке буде лише одна відповідь.

• 27 серпня президент Володимир Зеленський зазначив, що вибори в Україні в умовах воєнного стану можливі у разі забезпечення реалізації права голосу для всіх громадян, зокрема військовослужбовців та вимушених переселенців за кордоном. Окрім цього, важливою складовою є фінансування та присутність іноземних спостерігачів на виборчих дільницях на безпосередньо “в окопах”.
• Верховна Рада України звернулася до парламентів та урядів іноземних держав, міжнародних організацій із закликом не визнавати легітимності будь-яких незаконних виборів, які РФ планує провести на тимчасово окупованих територіях України.
• Зеленський провів засідання РНБО щодо результатів перевірки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) й оголосив про рішення звільнити всіх обласних військкомів.