У Білому домі підтвердили обмін заручників. Кого повернули Росія та Захід

Президент США Джо Байден офіційно підтвердив, що 1 серпня між західними країнами та Росією відбувся обмін ув’язненими.

Зокрема США повернули колишнього морпіха Пола Вілана, затриманого у Москві у 2019 році, репортера Wall Street Journal Евана Гершковича, журналістку “Радіо Свобода” Алсу Курмашеву й опозиціонера Володимира Кара-Мурзу.

Їхнє повернення Байден назвав “подвигом дипломатії”.

Загалом США вдалося обміняти 16 осіб, зокрема п’ятьох німців і сімох громадян Росії, яких у Білому домі назвали “політичними в’язнями у своїй країні”.

“Деяких із цих жінок і чоловіків несправедливо утримували роками. Усі вони пережили неймовірні страждання та невизначеність. Сьогодні їхня агонія закінчилася”, – наголосив американський президент.

Байден висловив подяку союзникам, які брали участь у переговорах щодо обміну – Німеччині, Польщі, Словенії, Норвегії та Туреччині.

За даними The Insider, Росія та Білорусь звільнили:

Іллю Яшина, якого суд Москви засудив його до 8,5 року колонії загального режиму за статтею про поширення “фейків” про російську армію, що стало на той момент найсуворішим вироком за цією статтею.
Володимира Кара-Мурзу – активіста і публіциста, якого засудили до 25 років колонії за звинуваченням у поширенні “фейків” про армію, співпраці з небажаною організацією і держзраді.
Алсу Курмашеву – журналістку “Радіо Свобода”, яку засудили, оскільки вона відмовилася визнавати себе “іноагенткою”.
Андрія Пивоварова – колишнього главу “Открытой России”, проти якого порушили кримінальну справу за статтею про здійснення діяльності небажаної організації.
Олега Орлова – 70-річного правозахисника, голову “Меморіалу”, якому закинули написання статті, в якій він назвав бойові дії Росії в Україні “важким ударом по майбутньому країни”.
Олександру Скочиленко, яку затримали за те, що вона вставляла замість цінників товарів в магазині повідомлення про загиблих під час обстрілу Маріупольського драмтеатру мирних жителів.
Лілію Чанишеву – колишню очільницю уфимського штабу Олексія Навального. Вона стала першою фігуранткою справи про створення “екстремістського співтовариства” після визнання таким ФБК і штабів Навального.
Ксенію Фадєєву – колишню голову штабу Навального в Томську.
Евана Гершковича – журналіста The Wall Street Journal, засудженого у Росії до 16 років колонії за статтею про шпигунство.
Ріко Крігера – колишнього співробітника німецького Червоного Хреста, затриманого у Білорусі та звинуваченого за шістьма статтями. 30 липня 2024 року Олександр Лукашенко помилував Крігера.
Кевіна Ліка – 18-річного хлопця, який став першим засудженим за держзраду школярем у Росії.
Демурі Вороніна – громадянина Росії та Німеччини, політолога, фігуранта справи журналіста Івана Сафронова.
Вадима Останіна – колишнього голову барнаульського штабу Навального.
Патріка Шьобеля – громадянина Німеччини, якого затримали в січні 2024 року у Пулково через шість мармеладок, у складі яких експерти виявили марихуану.
Пола Вілана – американського військовослужбовця та колишнього морського піхотинця, якого арештували 2018 року, коли він прилетів до Росії на весілля свого колишнього товариша по службі. У червні 2020 року його визнали винним у шпигунстві проти Росії та засудили до 16 років колонії суворого режиму.
Германа Мойжеса – юриста, громадянина Німеччини та Росії, якого звинувачували у державній зраді.

Кого отримала Росія?

В обмін Росія отримала кілера з ФСБ Вадима Красикова, а також кількох ув’язнених, затриманих за шахрайство та шпигунство.

Відтак, до РФ повертається Вадим Красиков – найманий вбивця, який став виконавцем низки замовних убивств, зокрема бізнесмена Олександра Козлова в Карелії 2007 року, бізнесмена Альберта Назранова, чеченського біженця Зелімхана Хангошвілі в Німеччині.

Після вбивства Хангошвілі Росія заперечувала будь-яку причетність до нього, але The Insider знайшло справжнє ім’я “Соколова” і документи, що підтверджують його приналежність до спецслужб, після чого він дістав у Німеччині довічний термін. Після цього Путін перестав приховувати свій зв’язок із Красиковим, назвав убивцю “патріотом” і публічно заявив про своє бажання обміняти його на Евана Гершковича.

Окрім того, в Росію в межах обміну повернуться:

Подружжя Артема і Анни Дульцевих, які жили в Словенії, видаючи себе за громадян Аргентини на ім’я Людвіг Гіш і Марія Роза Майєр Муньос. Їх затримали в Любляні. З вивчених даних їхньої біографії, вони, ймовірно, належать до нелегалів ГРУ.
Павло Рубцов – агент ГРУ, який видавав себе за іспанського журналіста Пабло Гонсалеса. Його затримала Польща на польсько-українському кордоні і звинуватила у шпигунстві на користь Росії.
Роман Селезньов – російський хакер, засуджений у США до 27 років тюремного ув’язнення за шахрайство з використанням комп’ютерних технологій і крадіжку персональних даних.
Владислав Клюшин, якого Бостонський суд у США визнав винним в інсайдерській торгівлі й призначив йому 9 років колонії.
Михайло Мікушин, якому суд в Норвегії у травні 2022 року висунув обвинувачення в шпигунстві.
Вадим Конощенок – один з учасників контрабандистської мережі “Сернія”. Компанії, що входять у цю мережу, нелегально вивозили високотехнологічне обладнання зі США і через країни ЄС постачали його російським державним компаніям.

1 серпня відбувається найбільший з часів Холодної війни обмін полоненими між Росією та Білоруссю з одного боку та США, Словенією, Німеччиною та Великою Британією – з іншого.