Українців, які примусово отримали паспорти РФ, не притягатимуть до відповідальності

Джерело: пресслужба Мінюсту

Міністерство юстиції України заявило, що українці, які були змушені отримати російські паспорти на тимчасово окупованих територіях, не будуть притягнуті до відповідальності.

У повідомленні зазначається, що отримання російського паспорта під тиском або через загрозу репресій не є добровільним рішенням. Це один із методів, який застосовує російська окупаційна влада для впливу на поведінку громадян України.

Мін’юст наголошує, що такі дії, як насильницька паспортизація, є порушенням прав людини. Громадяни, які отримали російські документи через страх або з метою уникнути переслідувань, не нестимуть кримінальної відповідальності. Згідно зі статтею 40 Кримінального кодексу України, наявність доказів примусу забезпечує таким особам правовий захист.

У міністерстві також зазначили, що примусова паспортизація порушує міжнародне право, зокрема Женевську конвенцію. Документи, видані російською окупаційною владою, не мають жодної юридичної сили поза межами окупованих територій.

Мін’юст підкреслив, що ця політика Росії є частиною ширшої стратегії насильницької русифікації на окупованих територіях України, яка призводить до тяжких наслідків для місцевого населення.

У Центрі національного спротиву повідомили, що президент РФ Володимир Путін видав указ, котрий передбачає “соціальні гарантії” тим росіянам, які переїдуть на тимчасово окуповані території України.

Представники Республіканської та Демократичної партії закликали уряд США відмовитися від статус-кво, що склався після завершення Холодної війни у відносинах з РФ, та визначити Москву постійною загрозою глобальній безпеці.

Президент Росії Володимир Путін підписав указ про осінній призов до армії, який триватиме з 1 жовтня по 31 грудня. На військову службу буде залучено 133 тисячі росіян.

“Енергоатом” уклав угоду на проєктування та будівництво захисної споруди на Рівненській атомній електростанції вартістю 509 млн грн лише 25 вересня 2024 року.

За підсумками зустрічі президентів України і США залишається констатувати, що жодних домовленостей про втілення “плану перемоги”, анонсованого Володимиром Зеленським, не було досягнуто. Так само немає об’єктивних причин сподіватись на те, що “формула миру Зеленського” матиме реальний результат, відмінний від звичних декларацій про підтримку України. Це змушує шукати реальних точок дотику для досягнення спільного знаменника у тому, як Україна і наші союзники можуть успішно вийти з глухого кута довгої війни проти “осі зла”, особливо на тлі активності Китаю щодо просування власного бачення завершення російсько-української війни, яке не на користь Україні.