В Україні зростає позитивне ставлення до ЛГБТК+

Джерело: звіт “Війна та цивільні партнерства. Становище ЛГБТК в Україні у 2023 році”

За даними звіту правозахисного ЛГБТ-центру “Наш світ” про соціальне, правове й політичне становище ЛГБТК+ людей у 2023 році, в Україні зростає позитивне ставлення до ЛГБТК+ спільноти.

За даними звіту, у 2023 році суттєво зросла кількість відкритих ЛГБТК військових — зокрема, з’явилися відкриті трансгендерні особи, попри те, що чинне законодавство досі формально обмежує можливість їх служби в лавах ЗСУ. За свідченнями ЛГБТК військових, ставлення до них з боку товаришів по службі та командирів, в цілому, є толерантним, хоча зрідка трапляються випадки гомо/трансфобної дискримінації та насильства.

На початок 2023 року в ЗСУ служила єдина відкрита трансгендерна жінка — доброволиця, військова журналістка з США Сара Ештон-Сірілло, яка навіть була призначена ведучою офіційних англомовних новин сил Територіальної оборони.

За даними звіту, за рік на публічний камінаут наважилися ще кілька відкритих трансгендерних та десятки, якщо не сотні, ЛГБТ військових.

Відкриті ЛГБТК військовослужбовці повідомляють здебільшого про нейтральне або терпиме ставлення з боку товаришів по службі та командування і відсутність дискримінації у просуванні та відзнаках за добросовісну службу.

Однак, через відсутність офіційної політики Міноборони та МВС у цьому питанні, місцями трапляються випадки нетолерантного поводження та навіть насильства з боку товаришів по службі та, рідше, безпосереднього командування.

Повномасштабна війна актуалізувала та наочно продемонструвала потребу в захисті прав одностатевих сімейних партнерів. Рішення Європейського суду з прав людини визнало, що Україна порушує права людини, відмовляючи одностатевим парам у будь-якій формі правового визнання та захисту.

Народна депутатка Інна Совсун, підтримана низкою колег з правлячої партії та проєвропейської опозиції, внесла на розгляд Верховної Ради законопроєкт 9103 про запровадження реєстрованого цивільного партнерства, доступного для одностатевих пар, яке б надало їм основні подружні права. Адвокація ухвалення цього законопроєкту стала найважливішим політичним питанням для українського ЛГБТК руху та була активно підтримана вітчизняними мас-медіа.

Головним опонентом правової рівності для ЛГБТК людей залишаються провідні українські церкви, які дотримуються безкомпромісно ворожої позиції та відмовляються від діалогу і публічного обговорення цих питань.

У 2023 році офіційні представники провідних українських церков, що входять до складу Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (надалі скорочено — ВРЦіРО), зосередили свої зусилля на протидії запровадженню в Україні реєстрованого цивільного партнерства, доступного для одностатевих пар. 27 березня ВРЦіРО звернулася до голови Верховної Ради щодо неприпустимості ухвалення законопроєкту 9103, а 14 червня опублікувала заяву “про неприпустимість зрівняння одностатевих співмешкань із сім’єю”,24 реагуючи на рішення ЄСПЛ по справі “Маймулахін і Марків проти України” (хоча, згідно зі статтею 3 Сімейного кодексу України, одностатеві партнерства вже вважаються сім’єю, що підтверджується наявними судовими рішеннями).

Аналогічні заяви із запереченнями проти будь-яких кроків щодо визнання сімейних стосунків і захисту прав одностатевих партнерів також були зроблені очільниками окремих церков і релігійних об’єднань — зокрема, УГКЦ, ПЦУ, УПЦ-КП, УЦХВЄ (п’ятидесятники), ВСЦЄХБ (баптисти) тощо.

За даними звіту більшість депутатів Верховної Ради все ще схильні дослуховуватися їхньої думки, однак ситуація в цій сфері швидко змінюється. Згідно з останніми опитуваннями громадської думки ставлення українського суспільства до ЛГБТК людей неухильно покращується, а до церков — погіршується.

Чергова кампанія гомофобних звернень місцевих рад до керівництва держави була у 2023 році помітно слабшою, ніж аналогічні кампанії попередніх років.

Зокрема, прайд-місяць у 2023 році відзначився досі небаченою в Україні хвилею символічної підтримки з боку бізнесів, зокрема провідних у своїх 2 сферах діяльності, які публікували заяви на підтримку ЛГБТК людей та/або розфарбували свої логотипи в соціальних мережах у веселкові кольори. Разом з тим, були відзначені й спроби дискримінації ЛГБТК при прийомі на роботу що прямо заборонено українським законодавством.

Громадська діяльність по захисту прав ЛГБТК людей у 2023 році була зосереджена, переважно, на адвокації ухвалення закону про реєстроване цивільне партнерство, особливо з боку ГО “Українські ЛГБТ+ військові за рівні права” та просто відкритих ЛГБТК військових, у чому їм активно допомагали журналісти та інші ЛГБТК організації. Ця діяльність призвела до помітної активізації гомофобних релігійних активістів і військових, які намагалися всіляко применшити заслуги ЛГБТК військових або взагалі заперечували їх існування.

Варто зауважити, що не надто толерантне ставлення до ЛГБТК людей в українському суспільстві примушує їх переважну більшість приховувати свою ідентичність, зокрема й на військовій службі; відкриті ЛГБТК в Україні досі складають незначну частку від їхньої загальної кількості.

Загальна кількість випадків дискримінації, злочинів ненависті та інших порушень прав ЛГБТК, починаючи з 2020 року, демонструє тенденцію до швидкого зниження.

Отже, згідно з висновками звіту, всі нещодавні опитування громадської думки підтверджують зростання толерантного ставлення до ЛГБТК осіб та швидке зменшення суспільної довіри до українських церков, які залишаються вкрай консервативними та не йдуть на жодні поступки у своєму відверто ворожому ставленні до ЛГБТК людей.

Звіт Єврокомісії щодо готовності України до вступу в Європейський Союз не оминув увагою й питання захисту рівних прав для ЛГБТК людей. Розділ “Верховенство права і засадничі права” констатує прогрес, досягнутий українською владою за останні роки, та вказує на ще не вирішені проблеми у цій сфері — зокрема, на необхідність усунення із Сімейного кодексу положень, що дискримінують одностатеві пари, а також на вимогу Європейського суду з прав людини забезпечити їм правове визнання та захист.

Вочевидь, формалізація таких вимог з боку ЄС спонукала би українську владу знайти політичну волю та можливості для якнайшвидшого вирішення цих проблем — соціологічні опитування переконливо демонструють, що це не створюватиме додаткові політичні ризики.

Постійний моніторинг порушень прав ЛГБТК в Україні Центром “Наш світ” демонструє впевнене, швидке та суттєве зниження випадків злочинів та інцидентів, мотивованих нетерпимістю за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, починаючи з 2020 року — зокрема, у 2023 році задокументовано практично двократне їх зниження у порівнянні з 2022 роком.

Спочатку це можна було пояснити пандемією COVID-19, яка спричинила зниження фізичних контактів між людьми, однак ця тенденція збереглася й після закінчення карантинних обмежень, і після початку повномасштабного російського вторгнення. Частково це може бути пояснене різким зниженням активності ультраправих угруповань (чимало їхніх членів воюють у складі ЗСУ), але збереження цієї тенденції на другому році повномасштабної війни може свідчити й про глибинні принципові зміни в українському суспільстві, що узгоджується з вищезгаданими даними соціологічних опитувань.

Поліцейське слідство і суди у 2023 році демонстрували спроби врахування мотивів нетерпимості за ознаками СОҐІ при розслідуванні злочинів та призначенні покарання правопорушникам. Вперше в таких випадках були застосовані стаття 161 Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за дискримінацію за відкритим списком ознак, і стаття 67, яка встановлює підстави, що обтяжують покарання — зокрема, за скоєння злочину з мотивів нетерпимості за ознакою статевої приналежності.

Ці спроби, втім, не можна вважати цілком успішними та ефективними, а відповідні вироки — належно обґрунтованими та безсумнівними. Законопроєкт 5488 щодо реагування на прояви нетерпимості, що знаходиться на розгляді Верховної Ради, зокрема, передбачає включення у ст. 67 ККУ визначення поняття “нетерпимість” за певним переліком ознак, включаючи СОҐІ. Якби зараз стаття 67 виглядала так, як запропоновано у 5488, її застосування для покарання за злочин з гомофобних мотивів був би цілком правомірним, але в наявному вигляді це виглядає досить дивно, тому що “статева приналежність” і “сексуальна орієнтація” — це абсолютно різні поняття.

Щодо застосування ст. 161 ККУ (Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками) до злочину, скоєного з трансфобних мотивів, то варто зауважити, що кваліфікація нанесення тілесних ушкоджень як дискримінації є вельми сумнівною з юридичної точки зору. Очевидно, що коректним було би кваліфікувати такий злочин саме як нанесення тілесних ушкоджень з обтяжливою обставиною мотиву нетерпимості за ознакою гендерної ідентичності, чого чинне законодавство не дозволяє і що може бути виправлене за допомогою ухвалення законопроєкту 5488.

• Український співак та лідер гурту “Воплі Відоплясова” Олег Скрипка заявив, що фемінізм та ЛГБТ-спільнота заважають людству “розпліднюватися”.
• Прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак попросив вибачення у ветеранів, які є частиною ЛГБТ-спільноти, через заборону служити в збройних силах до 2000 року.
• Фестиваль прайду скасовано у столиці Грузії – Тбілісі. Організатори стверджують, що влада не змогла запобігти насильницьким перешкодам з боку ультраправих груп, пов’язаних з Росією.
• Верховний суд Японії 11 липня виніс рішення проти урядового агентства, яке заборонило трансгендерному службовцю користуватися жіночою ванною кімнатою.