Вчені оголосили про «найсильніші докази» існування життя за межами Сонячної системи

Джерело: The Guardian

Команда астрофізиків повідомила про результати досліджень, які можуть стати “переломним моментом” у пошуку позаземного життя.

Гігантська екзопланета K2-18 b, що розташована за 124 світлових роки від Землі, надала найсильніші на сьогодні докази можливого існування життя.

Спостереження космічного телескопа Джеймса Вебба за планетою K2-18 b виявили сліди хімічних сполук — диметилсульфіду (DMS) та диметилдисульфіду (DMDS), які на Землі виникають лише внаслідок життєдіяльності.

Це відкриття ще не є прямим доказом існування інопланетного життя, але може значно наблизити відповідь на питання, чи є ми самотніми у Всесвіті.

“Це найсильніший на сьогодні доказ біологічної активності за межами Сонячної системи. Ми дуже обережні. Ми повинні ставити собі питання, чи є сигнал реальним, і що він означає. Через десятиліття ми, можливо, озирнемося на цей момент і зрозуміємо, що саме тоді живий всесвіт опинився в межах досяжності. Це може стати переломним моментом, коли ми раптом зможемо відповісти на фундаментальне питання про те, чи самотні ми у Всесвіті”, – сказав професор Нікку Мадхусудхан, астрофізик з Кембриджського університету, який керував спостереженнями.

Деякі вчені залишаються скептичними й мають питання щодо того, чи дійсно умови на планеті K2-18 b є сприятливими для життя. Вони також сумніваються, чи можна вважати диметилсульфід (DMS) і диметилдисульфід (DMDS), які на Землі здебільшого виробляються морським фітопланктоном, надійними біосигнатурами, що свідчать про біологічну активність.

K2-18 b, що розташована в сузір’ї Лева, майже в дев’ять разів масивніша за Землю і у 2,6 рази більша за неї. Планета обертається в придатній для життя зоні навколо своєї зірки — холодного червоного карлика, що вдвічі менший за Сонце. Коли у 2019 році космічний телескоп “Хаббл” виявив водяну пару в атмосфері цієї планети, вчені назвали її “найбільш придатним для життя світом” за межами Сонячної системи.

Подальші спостереження команди Мадхусудхана у 2023 році показали, що ймовірний сигнал води насправді є метаном. Проте вчені стверджують, що характеристики планети K2-18 b відповідають умовам для існування життя, зокрема під глибоким океаном, хоча ця думка також залишається спірною. На додаток, команда з Кембриджу повідомила про попередні свідчення наявності DMS.

Планети за межами Сонячної системи надто віддалені, щоб їх можна було сфотографувати або досягти роботизованими апаратами. Однак вчені можуть оцінювати їхній розмір, щільність, температуру та хімічний склад, відстежуючи екзопланету під час проходу через зорю-супутника та аналізуючи світло, що проходить крізь її атмосферу.

Останні спостереження показали, що довжина хвиль, поглинених DMS і DMDS, різко зменшується, коли K2-18 b проходить перед червоним карликом.

Результати, опубліковані в “Листах астрофізичного журналу”, показують, що концентрації DMS, DMDS або обох сполук (їхні сигнатури перекриваються) в тисячі разів перевищують рівні на Землі. Дослідження досягло “трисигмального” рівня статистичної значущості (0,3% ймовірність випадковості), хоча це не відповідає золотому стандарту фізичних відкриттів.

“Можливо, існують процеси, про які ми не знаємо, які виробляють ці молекули. Але я не думаю, що існує якийсь відомий процес, який може пояснити це без біології”, – сказав Мадхусудхан.

Визначення інших потенційних процесів ускладнюється через спірність умов на K2-18 b. Хоча команда з Кембриджу підтримує сценарій з океаном, інші вчені вважають, що планета може бути газовою або мати океани з магми, а не води.

Залишається питання, чи міг DMS бути занесеним кометами, що потребувало б інтенсивного бомбардування, або утворився в гідротермальних джерелах, вулканах чи під час грозових розрядів через екзотичні хімічні процеси.

Деякі вчені вважають, що вимірювання атмосфери планети ніколи не зможе дати доказів існування життя.

На відстані 120 світлових років неможливо вирішити суперечку через прямі спостереження, але Мадхусудхан зауважує, що це не стало перешкодою для відкриття чорних дір та інших космічних явищ.

Астрономи виявили три раніше невідомі супутники навколо Урана і Нептуна – найвіддаленіших планет нашої Сонячної системи.
Планетологи Патрік Софія Лікавка з Університету Кіндай у Японії та Такасі Іто з Національної астрономічної обсерваторії Японії заявили про те, що у Сонячній системі може існувати ще одна планета, схожа на Землю, і знаходиться вона набагато ближче, ніж гіпотетична Дев’ята планета.
Астрономи виявили 85 планет за межами нашої Сонячної системи з температурою, яка може бути достатньо низькою для життя.