Відповідальність без повноважень: чому Зеленський звинувачує місцеву владу у власних провалах
Після нещодавніх російських ударів по українській інфраструктурі, внаслідок яких без світла й води залишилися сотні тисяч українців, Володимир Зеленський давав брифінг. На запитання журналістки:
“Як ви ставитеся до систем захисту, які будували на енергооб’єктах кілька останніх років, витративши на це мільярди гривень? Відомо, що багато шкоди завдано не лише ракетами, а й “шахедами”. На фото на деяких бачимо мішки з піском замість бетонних споруд, які мали б захищати ці трансформатори. Наскільки ви вважаєте такий захист адекватним? Наскільки ви задоволені тими спорудами, які там є? І чи взагалі є у вас питання до урядовців з цього приводу?”
Суть емоційної відповіді Володимира Зеленського була такою:
Він незадоволений захистом ТЕС-5 і ТЕС-6 у Києві. Логічно зауважив, що “ми не можемо використовувати ракети Patriot проти дронів”, але потім раптом згадав мера Києва:
“Які в мене можуть бути питання до мера? Комунальні підприємства Києва. Я міг би зараз вам сказати, що я думаю про все це, але не буду, тому що війна одна у нас на всіх.
Тому, безумовно, я не буду зараз розходитись антикомпліментами до тих людей, які щось не зробили, щось не роблять, які загалом не спроможні щось зробити”.
Продовжуючи відповідати на запитання про захист енергооб’єктів від обстрілів, президент несподівано почав говорити про мера Одеси й повені:
“А що робити з Одесою? Наше місто. А що робити з тим, що відбулося? Скільки людей загинуло, просто потонуло через цю воду?
І з питанням Одеси також ми розберемося”.
Постає логічне питання: до чого тут місцева влада? Варто нагадати, що мер Києва був обраний ще до повномасштабного вторгнення – народним голосуванням. До його обов’язків входить забезпечення господарської діяльності міста.
Організація захисту енергетичних об’єктів в умовах війни – це відповідальність і робота Верховного головнокомандувача, яким є Зеленський, а не комунальних підприємств Києва.
Для забезпечення роботи місцевих органів влади під час війни Зеленський створив обласні військові адміністрації (ОВА). Очільник Київської ОВА Тимур Ткаченко регулярно змагається за вплив із мером Києва Віталієм Кличком. Ткаченко вважає, що начальник військової адміністрації має опікуватися господарськими питаннями, які стосуються життя міста, а не лише військовими.
Центральна влада, у найкращих традиціях часів Кучми та Януковича, підпорядковує все, що може підпорядкувати, забираючи повноваження й гроші в органів місцевого самоврядування, знищуючи децентралізацію, яку Україна впроваджувала в межах євроінтеграції після Революції Гідності.
Наприклад, у вересні цього року Зеленський підписав закон, за яким із бюджету Києва вилучили 8 млрд грн, позбавивши міста грошей. Закон вносить зміни до Бюджетного кодексу, скасовує гарантоване 10-відсоткове відрахування податку на прибуток, яке мало надходити до бюджету громади, і спрямовує ці кошти до резервного фонду державного бюджету. При цьому норма почала діяти заднім числом – з 1 серпня 2025 року.
Закон розкритикувало Головне юридичне управління Верховної Ради, зазначивши, що він суперечить чинному законодавству й виходить за межі конституційних приписів.
Київ тепер має шукати джерела покриття дефіциту бюджету – наприклад, підвищуючи ціни на проїзд у громадському транспорті або ставлячи під загрозу виплати вчителям і ветеранам війни. Це погано вплине на рейтинг чинного мера на міфічних виборах, до яких ОП постійно готується, атакуючи потенційних конкурентів, серед яких бачить і Кличка.
Чому Зеленський згадав повені в Одесі, відповідаючи на запитання про недостатній захист інфраструктури? Можливо, щоб переключити увагу з однієї трагедії на іншу. Адже реакція на повені – це робота місцевої влади, хоча й центр мав би реагувати на такі аномалії не лише критикою.
Узурпація влади, звісно, в уявленні узурпаторів має переваги. Коли ти всім керуєш, застосовуючи, зокрема, правоохоронну систему проти опонентів та політичних конкурентів, то відчуваєш себе невразливим. Але це ілюзія. Янукович теж узурпував владу, віддавши її в руки не професійним, а лояльним. Шлях і фінальний пункт призначення втікача до Ростова відомий.
Коли ти всім керуєш, то саме ти несеш повну відповідальність – і за хороше, і за погане. Це той урок, який Володимир Зеленський ще не засвоїв.
Після блискавичного і успішного рейду американських військових на Венесуелу, в результаті якого її невизнанний президент був заарештований і доправлений до США для суду за звинуваченням у злочинах, пов’язаних з організованою наркозлочинністю, думки спостерігачів розділились на тих, хто захоплюється здатністю США проводити такі операції проти диктаторів і тих, хто порівнює ці дії з вторгненням Росії в Україну.
Дід Мороз – не просто новорічна казка, а зброя культурного геноциду, нав’язана радянськими окупантами, щоб стерти українську ідентичність і замінити її на сіру, бездушну “радянську” подобу. Сьогодні, коли Україна бореться за свою ідентичність проти нового імперіалізму, варто прийняти факт: Дід Мороз – це не свято, а символ окупації. Час викинути його на смітник історії разом з творцем, прийнявши, що уся наша ностальгія та звички минулого були лише ілюзією, за якою ховався культурний геноцид, убивства та переслідування.
Рік тому обраний президентом США Дональд Трамп обіцяв завершити війну РФ проти України шляхом тиску на Володимира Путіна та Володимира Зеленського. Якщо перший не погодиться — то озброїти Україну. За рік із тиском на Путіна не склалося. Під тиском перебуває Зеленський. Замість надання нам далекобійної зброї для ударів по РФ, у Трампа з’явилося бажання провести президентські вибори в Україні. Так, ніби це чинний президент Володимир Зеленський розпочав війну з РФ і саме від нього залежить її припинення. Тезу про необхідність виборів підтримує Росія, називаючи Зеленського нелегітимним. Так, ніби після зміни президента в Україні українці вирішать капітулювати.
Питання виборів до завершення бойових дій вкотре активізувалось після чергового випаду Трампа на адресу України, як частини тиску задля прийняття мирного плану США. І хоча сам Трамп уже наче й забув, цю ідею активно просуває Володимир Зеленський і схоже на те, що не лише для нейтралізації звинувачень з боку американського колеги. Логіка президента України є доволі очевидною – скористатись обмеженнями воєнного стану та рейтингом інституційної довіри, щоб забезпечити собі наступні 5 років на посаді вже з оновленою легітимністю.
Це вже стало своєрідною традицією – раз на кілька місяців в адміністрації Трампа настає чергове загострення щодо бажання мирних перемовин з Росією, а в української влади – щодо ідеї провести вибори. Цього разу загострення синхронізувались і Володимир Зеленський піймав Дональда Трампа на слові – президент України готовий до виборів, якщо президент США забезпечить можливість їхнього проведення, тобто примусить Путіна до припинення вогню хоча б на 90 днів.