Податки на посилки: як держава хоче заробити на інтернет-покупках і чи вдасться

Джерело: Центр дослідження законодавства України.

Кабінет Міністрів нарешті зробив те, про що говорили роками, — вніс до Верховної Ради законопроєкт №15112, який фактично скасовує пільговий режим ввезення товарів з інтернет-магазинів за кордоном. За планом, з 1 січня 2027 року кожна посилка від кросівок з Shein за 12 євро і навушників з AliExpress за 120 — обкладатиметься ПДВ у розмірі 20% від її вартості. Все заради додаткових 10 мільярдів гривень до державного бюджету і виконання вимог МВФ (спойлер: МВФ нічого такого не вимагає).

Що пропонує законопроєкт

Двома словами – скасування пільги на оподаткування ПДВ товарів, вартістю до 150 євро, придбаних за кордоном, і нову логіку стягнення ПДВ для всіх таких товарів. Наразі, якщо ви купуєте за кордоном, щось за 200 євро, то ПДВ сплачується за 50 євро (різниці між ціною та пільгою, а не повної вартості) і робить це поштовий оператор, який доставляє вашу покупку (виставляючи вам рахунок на свої послуги та суму сплачених ним податків).

Уряд же пропонує, щоб ПДВ стягувалось з повної вартості товару, а стягував його безпосередньо магазин, де ви зробили покупку, або визначений ним посередник (теоретично – дочірня компанія, що нереально для невеликих продавців, для яких створення дочірньої структури на такому маленькому ринку як український, є занадто затратним).

Єдина пільга, яка залишається – подарунки вартістю до 45 євро між двома фізичними особами, для особистого вжитку. Крім ціни є обмеження і щодо обсягу – не більше 50 мл парфумів, не більше 500 г кави чи 100 г чаю (чи 200 г або 40 г екстракту або есенції відповідно).

Що з ним не так

Оскільки історія про гроші, то почати слід саме з цього – навіть якщо вдасться зібрати ті 10 мільярдів гривень, які уряд Юлії Свириденко очікує отримати від запровадження податку на посилки – це стане ще одним прикладом фінансової політики у стилі “слабоумство і відвага” того самого уряду, який тільки на “1000 Зеленського” витратив вдвічі більшу суму – 18 мільярдів гривень. Але ж були ще роздачі – “єБачок” на 5 мільярдів, “1500 гривень пенсіонерам” на 20 мільярдів, “1000 годин контенту aka Тисячовесна” на 4 мільярди, Єдиний марафон на 2 мільярди… Сумарно це 49 мільярдів гривень, які витратили навіть не на зарплати військовим, що було б прийнятно і з логічної, і з етичної точки зору, а на підтримання неіснуючого рейтингу влади, і які тепер хочуть зібрати з ПДВ для ФОПів, оподаткування посилок та інших ініціатив уряду.

Ну і якщо вже говорити про недоотримані доходи бюджету, то значно ефективнішим рішенням було б припинення схем сірого імпорту на митниці, де, обсяг втрат держбюджету зріс від 10-50 мільярдів гривень у 2016 році до 120-185 мільярдів у 2025.При цьому вимога щодо реформи митниці є не лише постійною та невідкладною з боку західних партнерів України та міжнародних фінансових донорів, а й цілком підтримується українцями. На відміну від оподаткування тих же посилок – ця ідея не подобається 82% українців.

Третім фінансовим аргументом прихильників оподаткування міжнародних посилок є втрачена вигода українського ритейлу. Вкрай рідко хтось з політиків наважується озвучити цей аргумент вголос, тому що навіть непряма підтримка великих торгівельних мереж коштом платників податків – це вже занадто, навіть для українського політикуму останніх років. Тим паче, що цей аргумент теж спростовується цифрами: за даними дослідження Rating Group, проведеного у лютому 2026 року, лише 29% дорослих українців отримували міжнародні поштові посилки протягом року. Більшість таких замовлень (68%)  коштували до 50 євро, ще 19% – від 50 до 100 євро.

При цьому новацією законопроєкту №15112 є адміністрування ПДВ на посилки через маркетплейс або ж “підприємства електронного інтерфейсу” чи призначеного ними посередника (а не поштового оператора, як раніше). Це вимагає побудови абсолютно нового механізму, який ще треба розробити, перевірити та налагодити. Тут же й починається перша проблема: якщо платформа є нерезидентом (як великі AliExpress, Shein, Temu, Amazon, так і локальні магазини), держава фактично розраховує на їхню добровільну реєстрацію та сумлінну звітність.

Теоретично, механізм примусу має бути передбачений в Митному кодексі, але цих змін в урядовому законопроєкті немає. Тож не виключено, що дієвого механізму не буде взагалі (як і грошей), або він буде таким, що маркетплейсам буде простіше не працювати з Україною, ніж виконувати фантазії митників і податківців. Тому бюджетний ефект залежатиме передусім від того, скільки великих платформ погодяться на те, що пропонує уряд Свириденко.

Рахуючи гроші від нових податків, уряду варто було оцінити і вплив нововведень на поведінку споживачів. Згідно зі згаданим раніше опитуванням Rating Group, якщо вартість закордонних посилок зросте на 20%, лише 5% споживачів продовжать їх замовляти як раніше. Натомість у 21% споживачів це викличе додаткові труднощі, 46% зменшать кількість покупок, а 18% повністю відмовляться від міжнародних замовлень. Відтак – ні бюджет не отримає більше грошей, ні українці не зможуть дозволити собі частину покупок.

Гармонізація з законодавством ЄС

Законопроєкт декларує приведення національного законодавства України у відповідність з регуляторними актами Європейського Союзу – і це правильно. В ЄС скасовано пільговий поріг для дрібних посилок і запроваджено систему IOSS (Import One-Stop Shop) – спрощену реєстрацію для нерезидентних платформ.

Проблемою є те, що в ЄС існує велетенський внутрішній ринок, доступний громадянам усіх країн-членів, і усі в Німеччині можуть користуватись тим, що в Іспанії вино, чи у Польщі фрукти дешевші, бо виробляти їх там простіше. І коли іспанський винороб купує німецьке авто для свого виробництва – він залишається в межах внутрішнього ринку, так само як і при покупці іспанського авто. В таких умовах є сенс захищати внутрішній ринок податками і митами, тому що це допомагає зберегти гроші у власній економіці, не перекладаючи на споживачів додаткових витрат.

Коли ж українець купує товар з Європи, Китаю чи США, він не отримує жодних переваг єдиного ринку, однак мусить платити за правилами, розробленими для інших умов. При середньому доході у 20 000 гривень на місяць AliExpress або Shein часто є єдиним доступним способом придбати широкий асортимент товарів за доступну ціну. В цьому випадку не йдеться про підтримку національного виробника (власне, про його захист уряд і не думає, основними вигодонабувачами є ритейлери), а про купівлю того, що можеш собі дозволити, або відмову від купівлі взагалі.

Відтермінування цих змін до моменту, коли Україна матиме реальний доступ до єдиного ринку ЄС, дало б державі час на підготовку адміністративної інфраструктури, а споживачам і виробникам – можливість адаптуватися і отримати не рівноцінну, але прийнятну заміну. Зараз же реформа ризикує дати лише мінуси від правил ЄС без жодного з тих плюсів, заради яких вони й створені.

Ризики

Перший і найбільш очевидний – неефективне адміністрування. Законопроєкт припускає, що великі іноземні маркетплейси зареєструються як платники ПДВ в Україні або призначать посередників і регулярно звітуватимуть перед українською ДПС.

Але ніщо не зобов’язує їх це робити на практиці – принаймні законопроєкт №15112 такого механізму не пропонує, відсилаючи до поки що неіснуючих норм Митного кодексу. Відтак, якщо маркетплейси проігнорують ці зміни, бюджет не отримає нічого, а в гіршому разі – митниця просто зупинить рух посилок через кордон.

Другий ризик – часові обмеження. Закон набирає чинності 1 січня 2027 року. Це означає, що вся конструкція – реєстрація маркетплейсів і магазинів, посередників, митні процедури за новими правилами (яких поки немає) – має бути побудована менше ніж за рік. Шанси на це…примарні.

Третій ризик – вплив на волонтерів та військових. Законопроєкт звільняє від ПДВ лише ввезення товарів через маркетплейси (ст. 197.29), але це звільнення стосується суто митного оподаткування при перетині кордону. Сам ПДВ з дистанційного продажу платформа все одно нарахує. Законопроєкт не передбачає механізму повернення цього ПДВ, відтак волонтерські замовлення та дрібні покупки для майстерень бойових підрозділів подорожчають на ті ж 20%. На тлі згаданого на початку (не)підвищення зарплат військовим, бо треба було роздати гроші всім підряд, така схема виглядає чи то повним божевіллям, чи то винятковим цинізмом.

Четвертий – конструкція, яку пропонує законопроєкт, містить таку кількість лазівок для корупції, що фактично з них і складається. Відсутні механізми контролю, відсутнє чітке розуміння наслідків порушення нових вимог, відсутній перехідний період, який дозволив би учасникам ринку адаптуватись. Замість розв’язання проблеми там, де вона існує – реформи митниці – влада намагається вигадати колесо.

Що в підсумку

Уніфікація українського та європейського законодавства – правильна ідея. Підтримка українського виробника на противагу китайським фабрикам – реальна потреба. Однак у форматі, який пропонує урядовий законопроєкт № 15112, ці правильні ідеї мають повний набір поганих способів реалізації, внаслідок чого як держава може лишитись без грошей, так і українські споживачі – без потрібних товарів.

Фіскальна ефективність законопроєкту під великим питанням, навіть якщо не розглядати її з точки зору адміністративної (не)готовності.

Рішення про те, чи набуде чинності цей законопроєкт саме зараз і саме в такому вигляді, залежатиме від народних депутатів. Хотілося б, щоб ухвалюючи його, вони тримали перед очима не тільки цифру “надходження до бюджету”, а й людей, які замовляли зарядні пристрої під час блекаутів, волонтерів, що купували спорядження і деталі до дронів, та й зрештою власних виборців, яким потрібно вписати витрати на одяг в українську зарплату при європейських цінах.

• закон,
• Кабінет Міністрів,
• податок на посилки,
• уряд