«Я їх бачу — і їх вже нема»: як воює з росіянами норвежець Silver Dog з Інтернаціонального легіону
Військовослужбовець 3 Інтернаціонального легіону оборони України Silver Dog з першого погляду складає враження справжньої живої “машини смерті” із гостросюжетних фільмів та викликає єдину думку: “Як добре, що він на нашому боці!” І хоча бойовий досвід легіонера свідчить, що це враження зовсім не оманливе, Silver Dog дуже глибока та різностороння особистість.
– Я з Норвегії. Мав десь 20 різних робіт, – розповідає воїн. За крайньою цивільною професією був ковалем, працював там, де кують метал. Також я був кухарем, художником, працював сервісним інженером у телефонній компанії, трохи електриком, займався різними речами.
Чоловік в Україні уже майже півтора року. Понад половину цього часу в Інтернаціональному легіоні. Він вміє і любить “мінусувати” російських окупантів, тож не раз рятував життя побратимам. Аби бути більш ефективним – постійно тренується, вдосконалює свою смертоносну майстерність, навчається в інших та розробляє власні винаходи. У перервах між бойовими місіями відвідує різні школи дронів.
Джерело: Олександр Лось
Звісно, війна – це суворе випробування. Навіть найкращі легіонери під час виконання бойових завдань стикаються з непростими моментами:
– Найважче – це невизначеність. Ти не знаєш, що буде, коли, як довго. Іноді це втома, іноді – їжа. Іноді те, як довго буде тривати артилерійський обстріл, іноді – як довго доведеться залишатися, як довго доведеться чекати, щоб побачити своїх близьких. Тож, мабуть, найважче – це час.
Але поряд з випробуваннями Silver Dog бачить у своїй небезпечній справі позитивні й цікаві моменти:
– Якщо говорити про бойові дії, – то почути свою першу ракету “Град” – це досить цікаво. Воно не схоже на те, що ти чув у цивільному житті. Найцікавіше на службі – люди, з якими ти працюєш. Ти бачиш багато різних людей, різних характерів. Звичайно, з деякими не ладнаєш, але з деякими – ладнаєш добре, і ця дружба дуже цінна.
Завдяки своїй хоробрості, майстерності і професіоналізму Silver Dog легко й невимушено знищує особовий склад ворога, нехтуючи смертельним ризиком для власного життя. Але в ці моменти він думає зовсім не про небезпеку для себе, адже навіть за таких обставин не втратив людяності і справжнього благородства:
– Ми під час нічних розвідувальних місій за допомогою тепловізора дуже легко бачимо ворога, і коли ми помічаємо росіян, наші бомбардувальники підлітають та бомблять їх. Це майже як дивитися відео на YouTube. Це стає трохи сюрреалістичним, бо ти знаєш, що це люди гинуть. Але ти просто дивишся, як падає білий силует і бачиш навколо нього щось схоже на туман. Так, ми їх помічаємо і даємо нашим хлопцям можливість їх знищити. Але це змушує замислитися над цінністю життя.
Джерело: Олександр Лось
Легіонер шанує звичаї норвезьких воїнів, адже вони цілком відповідають його власному характеру. Як добрий солдат, Silver Dog має особливе ставлення до зброї, не забуваючи при цьому і про почуття гумору.
– Я навіть пообіцяв деяким своїм дронам, що дам їм імена та назву, принаймні двом: одному – “Рейно”, а іншому – “Арнштейн”. За норвезьким звичаєм зброї дають жіночі імена. Тому що зброю треба любити і дбайливо ставитися до неї. Моя стара зброя називалася “Тон’є”, але, думаю, моя дівчина буде трохи засмучена, тому давайте поки що назвемо її “Анна”.
Silver Dog любить свою справу і любить Україну. З цією справою і з землею, яку захищає, проливаючи кров, має намір пов’язати своє майбутнє:
Я планую продовжувати працювати з дронами. Або на військовому, або на приватному контракті. У мене також є кілька ідей щодо власних конструкцій пропелерів і дронів, над якими зараз працюю. Я зацікавлений у подальшому розвитку цього напрямку. Хочу жити в Україні. Я знайшов свою особливу людину. Уже поговорив з командиром про громадянство і, в будь-якому випадку, залишаюся тут. Мабуть, куплю будинок. Моя мрія – мати невеликий дворик з овочами. Я люблю Україну, тому планую залишитися.
Джерело: Олександр Лось
Уже традиційно ми запитали воїна, що для нього особисто Інтернаціональний легіон?
– Легіон для мене? О, це складне питання. Ніколи не здаватися! – ось що для мене Легіон. Ми хочемо перемогти. Ми хочемо показати їм, що ми тут, що ми боремося. Ось що для мене Легіон.
Слава Україні!
Воїн 3 Інтернаціонального легіону оборони України з позивним Silver Dog незворушно й холоднокровно виконує бойові завдання, не забуваючи при цьому про повагу до цінності людського життя. Художник, інженер, винахідник, романтик і справжній лицар б’ється за дівчину, яку кохає, і за землю, яку полюбив, не залишаючи ворогу шансів. Він один із тих, хто своєю зброєю та хоробрістю зупиняє сучасний прояв давнього зла. Він – легіонер вільного світу.
Дізнатися більше про Інтернаціональний легіон оборони України можна на офіційному сайті: https://ildu.mil.gov.ua/
Матеріал для Букв підготував Володимир Патола
Раптове звернення Михайла Федорова напередодні голосування за його наступника в МО викликало очікуваний ажіотаж – адже він перший з владної команди, хто прямо закликав до проведення виборів під час війни, критикуючи систему управління державою – яку ж сам 7 років допомагав створювати. І цим дещо нагадав ще одного напівміфічного персонажа української політики – народного улюбленця та “реального” кандидата на виборах 2019 року, Василя Голобородька.
Нова хвиля обговорень інтерв’ю Олі Полякової Раміні Есхакзай вкотре оголила прірву між привілейованим прошарком українського шоубізнесу та реаліями війни. Заява співачки про те, що Україна нібито перетворилася на “концтабір”, а вона сама стала жертвою “хейту”, викликала закономірне обурення.
У далекому 2017-му співак Дорн дав інтерв’ю «хорошому русскому» Дудю. Дорн назвав війну Росії проти України «ссорой двух братьев». Та додав «младшие братья сказали “нет” всему от старшего брата, “хотим все свое”». Молодшими братами Дорн назвав українців – типовий меншовартісний світогляд, який десятиріччями Росія нав’язувала українцям. Це вже було після анексії Росією Криму та початку війни на Донбасі.
Раптова відставка уряду, яка пішла не за планом, протести реакція на спробу відставкою уряду замаскувати усунення популярного міністра, заміна головнокомандувача як спроба “домовитись посередині” з громадянським суспільством і нарешті відкликання посла зі США з негайним врученням їй підозри – в будь-який інший час такий вир подій міг би викликати припущення про те, що у владі триває серйозна криза, яка перекроїть політичний ландшафт України на наступні роки.
10 липня Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив Петрові Порошенку в позові про скасування указу про накладення санкцій. Для багатьох це було очікувано – зокрема через політизованість справи і можливі наслідки для суддів від скасування указу Володимира Зеленського проти людини, яку він досі бачить своїм головним опонентом, наче вони обидва досі на стадіоні у 2019 році. Тим більшим сюрпризом став унікальний розкол між суддями.