Загроза з боку російських найманців у Білорусі зменшується, – президент Литви

Джерело: Bloomberg

Президент Литви Ґітанас Науседа заявив, що російські найманці ПВК “Вагнер” в Білорусі показали ознаки “розгубленості” після смерті їхнього лідера Євгена Пригожина, зменшивши безпосередню загрозу для регіону.

“Ситуація не загострилася. Ми бачимо певну плутанину в “Вагнер” після смерті Пригожина”, – сказав Науседа литовському громадському мовнику LRT.

Проте президент також зазначив, що сам “білоруський режим є загрозою” – з присутністю ПВК “Вагнер” чи без неї, оскільки прикордонна зона є джерелом напруги з 2021 року, коли Мінськ відправив мігрантів, переважно з Близького Сходу та Африки, до Польщі та Балтії у спробі дестабілізувати регіон.

“Група “Вагнер” може рухатися в тому чи іншому напрямку, але Олександр Лукашенко, повірте мені, не зміниться, і його риторика чи цілі щодо країн НАТО не зміняться”, – сказав Науседа.

ЗМІ ознайомилися зі змістом рекомендацій для Грузії, котрі Європейська комісія оприлюднить 4 листопада. Єврокомісія закликає уряд Грузії “виявити рішуче прагнення змінити курс і повернутися на шлях європейської інтеграції”.

Російська автомобільна промисловість, котра після відходу західних автоконцернів пережила стан “клінічної смерті”, а згодом відновила виробництво у 2023–2024 роках, знову стрімко котиться донизу.

Велика Британія спорядила Україні нову партію крилатих ракет Storm Shadow, аби Збройні сили могли й надалі завдавати ударів углиб території Росії. За даними видання, рішення ухвалили, аби поповнити запаси озброєння Києва перед зимовим сезоном — у Лондоні побоюються, що в цей час Кремль посилить атаки.

Міністр фінансів Німеччини Ларс Клінґбайль закликав повністю заборонити постачання російської сталі до країн Європейського Союзу. Про це політик від Соціал-демократичної партії Німеччини заявив напередодні “сталевого саміту”, котрий відбудеться 6 листопада у Берліні.

Служба зовнішньої розвідки повідомила, що Росія дедалі глибше занурюється в економічну залежність від Китаю. Сировинні проєкти на Далекому Сході та в Сибіру перетворюють регіон на ресурсну базу для Пекіна, тоді як місцеві громади дедалі частіше залишаються осторонь від обіцяних вигод.