4 березня – День народження композитора і виконавця Володимира Івасюка

Джерело: Букви

4 березня 1949 року народився український музикант, композитор та виконавець Володимир Івасюк. Цьогоріч він міг би відзначити своє 75-річчя.

Володимир Івасюк народився у місті Кіцмань Чернівецької області у родині вчителів Михайла Івасюка та Софії Карякіної.

Михайло Івасюк вільно володів шістьма мовами, писав прозу й поезію, зокрема про Голодомор. У молодості відбував ув’язнення в радянських таборах за спробу перетину румунсько-радянського кордону. Тому родина Івасюків була під пильним наглядом КДБ як “неблагонадійна”.

Вже у 5 років Володимир пішов вчитись до дитячої музичної школи за класом “скрипка”.

У 1956—1966 роках навчався в Кіцманській середній школі.

У 1963 Івасюк році закінчив Кіцманську музичну школу і вже влітку вступив до Київської музичної десятирічки імені Миколи Лисенка на спеціальність альт.

Проте там він навчався лише першу чверть: через хворобу Володимир був вимушений повернутись додому, де продовжив навчання у середній та музичній школах за класом фортепіано.

У 1964 році написав музику до пісні “Колискова” на вірші свого батька Михайла.

Того ж року Володимир Івасюк створив дівочий вокальний ансамбль “Буковинка”, який у 1965 році переміг у республіканському конкурсі та здобув право взяти участь у святковому концерті на честь “25-річчя возз’єднання Буковини в єдиній українській державі”.

Після закінчення школи у 1966 році з родиною переїхав до Чернівців, де вступив до Чернівецького державного медичного інституту. Однак у перший же день навчання Володимира Івасюка відрахували. Причиною стало те, що у квітні 1966 року, коли Володимир ще навчався у школі, він разом з друзями випадково скинув бюст Леніна: гуляючи в парку вони закинули картуза на бюст Леніна, а тоді полізли його знімати. Та гіпсовий бюст не був закріплений на постаменті й упав. За це юнаків відправили на 15 діб, на Івасюка завели справу.

Його хотіли виключити з комсомолу й позбавити атестата. Та завдяки старанням батьків цього не сталося.

Після цього відрахування Івасюк почав працювати на місцевому заводі “Легмаш” штампувальником у фурнітурному цеху.

На заводі Івасюк організував хор із робітників, який швидко завоював прихильність на конкурсах художньої самодіяльності.

Натхненний успіхом Івасюк, під псевдонімом “Весняний”, надіслав на конкурс до 50-річчя Жовтня дві пісні “Відлітали журавлі” та “Колискова для Оксаночки” й отримав за них першу премію. Уже за рік за рекомендацією заводу Володимир знову вступив у медінститут.

Але й там Володимир не забув про музику, ставши учасником самодіяльного ансамблю пісні й танцю “Трембіта”, у якому грав на скрипці. Завдяки його старанням в інституті створено камерний оркестр.

1968 року Івасюк дебютував на київському телебаченні, а згодом тоді вже популярна співачка Лідія Відаш записула на Українському радіо пісню “Я піду в далекі гори”, на яку композитора надихнув підйом на Говерлу з друзями. Пісня одразу ж сподобалася слухачам і стала часто звучати в етері.

На 3-му курсі Івасюк написав пісню “Червона Рута”, яка стала справжнім хітом і не втрачає популярності досі.

Закохався у студентку філологічного факультету Галину Тарасюк і присвятив їй “Пісня буде поміж нас”.

13 вересня 1970-го на чернівецькій Театральній площі та в етері телепрограми “Камертон доброго настрою” вперше було публічно виконано “Водограй” і “Червону руту”.

Свої перші твори Івасюк приносив композитору Левку Дутківському, які у виконанні ансамблю “Смерічка” набирали шаленої популярності. Тоді Володимир почав писати пісні і музику для своїх друзів, естрадних співаків Назарія Яремчука і Василя Зінкевича.

Шалену популярність молодим артистам приносять зйомки першого українського мюзиклу “Червона рута” у Яремчі. Головні ролі виконували Софія Ротару і Василь Зінкевич, у стрічці прозвучало багато пісень Івасюка.

Навесні 1972 року Володимир переїхав до Львова й вступив на підготовчий композиторський факультет Львівської консерваторії, водночас перевівшись на 4 курс Львівського медичного інституту.

У Львові він написав пісні “Я – твоє крило”, “Два перстені”, “Наче зграї птиць”, “Балада про мальви”.

Того ж року до Івасюка прийшло всенародне визнання, композиція “Водограй” стала піснею року. 1973-го молода співачка Софія Ротару виконала пісню “Балада про дві скрипки”.
1974 року Володимир написав музику до спектаклю, поставленого за відомим романом “Прапороносці” Олеся Гончара, за що отримав диплом 1-го ступеня.

За рік режисер Віктор Стороженко зняв музичний фільм “Пісня завжди з нами”, у якій містилось шість пісень Івасюка: “Колиска вітру”, “Балада про дві скрипки”, “Пісня буде поміж нас”, “Кленовий вогонь”, “Балада про мальви” і “Тільки раз цвіте любов”.

Знімання, що відбувалися на природі в селі Плоска Путильського району Буковини забирали у Володимира багато часу, і його відрахували з консерваторії. Тільки три роки по тому вдалося поновитися в класі музикознавця Лешека Мазепи.

У 1978-му Івасюк здобув перемогу на всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Москві й отримав диплом II ступеня за “Сюїту-варіації для камерного оркестру” та “Баладу про Віктора Хара”. У Львові збирали документи для висунення Володимира на здобуття премії Островського. Життя вирує – інтерв’ю, конкурси, робота.

24 квітня 1979 року в поменшанні Івасюка пролунав телефонний дзвінок. Володимир одягнувся й пішов до консерваторії. Більше його ніхто не бачив. Лише 18 травня тіло композитора знайшли у військовій зоні Брюховицького лісу підвішеним: стояв на колінах.

Повідомлення про загибель Володимира Івасюка шокувало всіх. Похорон фактично перетворився на велелюдну маніфестацію, у якій взяли участь десятки тисяч людей, що приїхали з усієї України та з-поза її меж. Всі живі квіти в крамницях Львова розкупили, щоб покласти на могилу співака. Міліція викинула їх, але в наступні дні люди принесли ще більше квітів.

Слідство висунуло версію, що Володимир ще не набув душевної рівноваги після лікування у Львівській обласній психіатричній лікарні й покінчив життя самогубством.
4 червня 1979 року ЗМІ передали повідомлення про те, що причиною смерті Володимира Івасюка є самогубство через повішання, чутки про інші обставини смерті є вигадкою.

Інші версії слідством не розглядалися, хоча на можливість інших причин смерті вказували такі факти: повідривані ґудзики на куртці композитора; люди, яких працівники ВНЗ бачили вперше, розшукували Івасюка в коридорах консерваторії перед його зникненням; дивна смерть двох молодих закоханих, котрі бачили Івасюка одними з останніх; одна студентка стверджувала, що бачила Володимира у Рівному 3 травня (за висновками слідчих, він помер 27 квітня).

12 червня 2014 року Генеральна прокуратура України визнала незаконним закриття кримінальної справи щодо смерті Івасюка і поновила її.

Колишній прокурор Львівської області Роман Федик у лютому 2015 року заявив, що Володимир Івасюк був убитий “співробітниками КДБ”.

13 червня 2019 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз дійшов висновку, що композитор-виконавець Володимир Івасюк фізично ніяк не зміг би вчинити самогубство, для цього потрібно декілька людей. Було проведено кілька слідчих експериментів, які довели, що навіть фізично сильний чоловік не міг скоїти аналогічне самогубство як Івасюк.

• 15 січня 1871 року народився Агатангел Юхимович Кримський — за життя він опанував майже 60 мов і знав усі діалектні особливості української мови, зробивши значний внесок в українське й російське сходознавство та україністику. Його, як і багатьох діячів в СРСР, спіткала доля репресій та смерті на чужині.
• 12 січня виповнюється 117 років від дня народження житомирянина, вченого у галузі ракетобудування та космонавтики Сергія Корольова.
• 115 років тому народилась одна із найяскравіших представниць українського мистецтва – Марія Примаченко. Вона створила цілий власний світ фантастичних тварин, яким захоплювалися Пікассо та Шагал.