Втрати ворога: минулої доби ліквідовано понад 800 військових РФ
Джерело: Генеральний штаб Збройних сил України
В Україні триває 778-ма доба повномасштабної війни. За цей час втрати військ РФ у живій силі (вбиті т поранені) сягли понад 450 тисяч осіб.
За даними Генштабу, станом на 11 квітня 2024 року, орієнтовні втрати російських окупаційних військ в Україні становлять:
- особового складу ‒ близько 450 890 (+810 за добу)
- танків ‒ 7 137 (+5 за добу)
- бойових броньованих машин ‒ 13 679 (+12 за добу)
- артилерійських систем – 11 452 (+48 за добу)
- РСЗВ – 1 040
- засоби ППО ‒ 754 (+1 за добу)
- літаків – 347
- гелікоптерів – 325
- БпЛА оперативно-тактичного рівня – 9 104 (+34 за добу)
- крилаті ракети ‒ 2 069 (+2 за добу)
- кораблі/катери ‒ 26
- підводні човни – 1
- автомобільної техніки та автоцистерн – 15 298 (+50 за добу)
- спеціальна техніка ‒ 1 882 (+6 за добу)
Протягом минулої доби авіація Сил оборони завдала ударів по 1 району зосередження особового складу, озброєння та військової техніки, 1 зенітно-ракетному комплексу, 1 артилерійській системі та 1 станції РЕБ противника.
Підрозділами ракетних військ завдано ураження по 9 районах зосередження особового складу та 1 зенітно-ракетному комплексу противника.
- Британські розвідники вважають, що цьогоріч РФ прагне залучити до армії 400 000 військовослужбовців за контрактом.
Станом на ранок 25 грудня через нові російські удари частина споживачів у чотирьох областях залишається без електропостачання. В Одеській області діють аварійні відключення через наслідки попередніх атак.
Бурундський футболіст Ігіранеза Еме Герік помер після того, як знепритомнів під час матчу. Вважають, що він проковтнув монету, яку тримав у роті як частину чаклунського ритуалу.
У ніч на 25 грудня безпілотники атакували порт Темрюк у Краснодарському краї РФ, після чого там зайнялися два резервуари з нафтопродуктами.
Уночі російські окупанти знову вдарили по портовій та промисловій інфраструктурі Одещини. Внаслідок атаки одна людина загинула, ще двоє постраждали.
Різдво без храму, без родини й без свободи – але з пам’яттю, солідарністю й упертістю бути собою. Спогади Надії Світличної про святкування Різдва в мордовських таборах – це не лише особиста історія виживання, а й свідчення того, як радянська репресивна система намагалася зламати українську ідентичність і як їй це не вдалося.