Чому Зеленський атакує Порошенка

Президент Зеленський заявив, що українці не хочуть проведення виборів до завершення війни і додав: “Питання в тому, як вижити. Якщо комусь це не подобається, вони можуть вибрати інше громадянство, якщо хочуть”. Репліка про зміну громадянства зустріла бурхливу негативну реакцію в українців, які готові терпіти воєнний стан без виборів, але точно не готові миритися з автократом, яким себе показує Зеленський такими заявами.

В той же час представники влади кулуарно моделюють можливі варіанти проведення виборів у цьому році, називаючи дату 26 жовтня. Особливо процес прискорився після того, як президентом США став Дональд Трамп, який наполягає на виборах в Україні.

Проблема посадовців першого президентства Дональда Трампа була в тому, що вони не були готові сліпо йти за своїм лідером, беззаперечно виконуючи його забаганки. Тому ці люди швидко йшли зі своїх посад, а хто не встигав, той дізнавався про своє звільнення з твітів Трампа.

Більше Трамп таких помилок не припускається. На старті другого президентства поряд з ним виключно віддані люди, які готові виконувати все, чого забажає Дональд Трамп. Навіть якщо це шкодить його виборцям та національним інтересам США. Трамп цінує лише особисту лояльність. Професійність та компетентність — якщо взагалі мають значення — є вторинними.

Трампа завжди дратували демократичні запобіжники, що стримують президентську владу. Він щиро захоплювався та заздрив лідерам країн, необтяженим незалежними інституціями, як-от Путін.

У 2017-му Трамп заявив, що вірить Путіну, який сказав, що РФ не втручалася у президентські вибори в США 2016 року. Тоді понад півтора десятка спецслужб США виступили зі спільною заявою про втручання Росії. Не фальсифікації, а саме втручання, тобто ніхто не ставив під сумнів перемогу Трампа, але він вірив Путіну, а не власним спецслужбам.

Тому не варто дивуватися, що навіть після злочинів, які РФ вчинила, чинить та ще чинитиме в Україні, Трамп буде симпатизувати Путіну. Тому що йому імпонує сила та безмежна влада, і він не має людських цінностей.

Колега Дональда Трампа, президент України Володимир Зеленський ніколи не мав проблем з відданістю оточення та не вважав за потрібне оточувати себе професіоналами з державного управління. Нелояльні чи ті, хто втрачав прихильність Офісу Президента, миттєво втрачали посади.

Як і Трамп, Зеленський свого часу також мав симпатії до Путіна, звинувачуючи у війні не РФ, а українську владу, яка на ній нібито заробляла. За планом Зеленського-2019 для припинення війни треба було “просто перестати стріляти” та “подивитися в очі Путіну” в пошуках там миру. План провалився.

На парламентських виборах 2019 року партія Володимира Зеленського отримала безпрецедентну підтримку виборців, сформувавши монобільшість, яка давала мандат на здійснення будь-яких реформ в інтересах народу, який втомився від війни та “попередників, які розкрадали країну”.

Але менш ніж за місяць до повномасштабного вторгнення у 2022 році рейтинг Зеленського стрімко падав.

Попри розгромний програш у другому турі виборів 2019 року (23% проти 73%), за 23 дні до повномасштабного вторгнення рівень електоральної підтримки Порошенка та Зеленського майже зрівнявся (24,2% за Порошенка, 26,0% за Зеленського). 

62,5% опитаних українців не підтримували ідеї, щоб Володимир Зеленський балотувався на другий президентський строк на запланованих на 2024 рік виборах, а повернення Петра Порошенка у крісло президента виглядало можливим.

Повномасштабне вторгнення РФ в Україну підняло рейтинг Зеленського, який залишився виконувати свій конституційний обов’язок та очолив український спротив, попри заклики партнерів евакуюватися та очікування, що РФ візьме Київ за 3 дні.

Але наприкінці третього року повномасштабного вторгнення рейтинг Зеленського знову стрімко летить вниз.

Причиною є втома виборця від війни, яка, попри обіцянки ОП, не закінчилася за 2-3 тижні поверненням Криму, Луганська та Донецька; корупція; непрофесійність державного управління; провал мобілізації; неналежна підготовка до війни; зрадники у партії влади, які виявилися агентами РФ і втекли за кордон — цей список можна продовжувати.

За 3 роки ситуація в світі також змінилася. Найбільш важливу з погляду виживання України державу тепер очолює не Джозеф Байден, який, попри зухвалість і не завжди вдячну поведінку Зеленського, підтримував український народ, а Дональд Трамп, який терпіти не може Зеленського (згадаймо другий імпічмент), симпатизує не українському народу, а, в найкращому випадку, українським рідкісноземельним металам. Співчуває Путіну та виправдовує невмотивований напад на Україну тим, що Україна хотіла до НАТО.

Після заяв Трампа про “спільну американсько-російську історію” немає ілюзій щодо рівня його освіти, але навіть Трамп мав би знати, що жодних реальних передумов щодо членства України в НАТО не було ані 10 років тому, ані 3 роки тому.

Причиною нападу РФ на Україну є бажання окупувати, а якщо не вийде, то знищити її, а не примарний Альянс. Метою РФ є відновлення імперії, а не боротьба з НАТО.

Всі ці політичні процеси, які президент РФ назвав “движухою”, створюють уявлення можливості проведення виборів в Україні, яких дійсно хоче Трамп, щоб позбутися Зеленського.

Вибори також в інтересах Зеленського, якому треба переобиратися, підтвердивши власну легітимність. Зараз для цього сприятливий час, поки є залишки рейтингу, повністю підконтрольні законодавча,  правоохоронна та судова гілки влади.

Припускаю, що Зеленський також хоче скористатися тим, що президент США не надто піклується про демократичність, прозорість та чесність виборів. І тим, що після проміжних виборів у США через 2 роки Трамп зосередиться на внутрішніх проблемах, як це вже було під час його першого президентства, змирившись з переобранням Зеленського.

Якщо вибори можливі, то постає питання політичних конкурентів. Якщо не розглядати персону Валерія Залужного, який, можливо, і не балотуватиметься у президенти, то головним опонентом Зеленського є Петро Порошенко.

Навіть попри антирейтинг, який постійно підсилюється Тelegram-каналами під впливом ОП, Петро Порошенко має шанси позмагатися з Володимиром Зеленським за президентське крісло, а його партія — обійти партію Зеленського у ВР.

А ще Порошенко має конструктивні стосунки з Трампом. Вони співпрацювали під час своїх перших президентських каденцій, результатом чого стало посилення санкцій проти РФ та надання Україні Javelin.

Перед інавгурацією Трампа команда Порошенка спілкувалася з командою Трампа раніше за Єрмака, що стало причиною обурення в ОП, після чого й почалися атаки на Порошенка і були введені політично вмотивовані санкції РНБО.

За логікою Зеленського, санкції мають стати причиною для команди Трампа припинити всі контакти з Порошенком. А щоб було надійніше, вочевидь влада спробує Порошенка ув’язнити.

Заклики з високих трибун Європейського Союзу припинити переслідування опозиції Зеленський ігнорує, чим ставить під загрозу допомогу Україні, яку за першого ультраправого політичного повороту в країнах ЄС почнуть зменшувати.

Дії влади щодо політичних опонентів — це модель поведінки авторитарних диктаторів, як у Білорусі та РФ, а не тією демократії, за яку зараз воює Україна. Це бажання за будь-яку ціну залишитися при владі. Навіть ставлячи під загрозу існування державності, яка зараз потребує консолідації зусиль проти РФ, а не одне проти одного заради примарного політичного майбутнього, якого, може, й не буде, бо не буде України.