17 років тому Росія здійснила повномасштабне військове вторгнення у Грузію

Джерело: Букви

8 серпня 2008 року Росія здійснила широкомасштабну агресія проти Грузії. Внаслідок нападу близько 20% грузинської території опинилося під незаконним контролем російських окупаційних військ.

17 років тому Російська Федерація грубо порушила норми міжнародного права, здійснивши акт збройної агресії проти суверенної держави – Грузії. Понад 200 тисяч громадян країни були змушені покинути свої домівки, ставши внутрішньо переміщеними особами у власній країні.

У Грузії існували два сепаратистських регіони, Південна Осетія та Абхазія, котрі після розпаду СРСР мали обмежену автономію, втім, згодом заявили про свою незалежність, але фактично контролюються підтримуваними Росією сепаратистами.

Після приходу до влади Михайла Саакашвілі у 2004 році, країна взяла курс на реформу і інтеграцію з Західним світом, зокрема в НАТО, що викликало занепокоєння Росії.

Під час саміту НАТО в Бухаресті у квітні 2008 року американський президент Джордж Буш виступав за пропозицію Плану дій щодо членства (ПДЧ) Грузії та Україні. Однак Німеччина та Франція заявили, що пропозиція ПДЧ Україні та Грузії буде “непотрібним злочином” для Росії. НАТО заявило, що Україна та Грузія будуть прийняті до альянсу, і пообіцяли розглянути запити щодо ПДЧ у грудні 2008 року. Під час саміту в Бухаресті перебував президент Росії Володимир Путін. На завершення саміту 4 квітня Путін заявив, що розширення НАТО на Росію “буде сприйнято в Росії як пряму загрозу безпеці нашої країни”. Після саміту в Бухаресті ворожість Росії посилилася, і Росія почала активно готуватися до вторгнення в Грузію. Начальник Генерального штабу Збройних сил Росії Юрій Балуєвський заявив 11 квітня, що Росія на додаток до військових дій, щоб заблокувати членство колишніх радянських республік в НАТО, зробить “кроки іншого характеру”. Генерал Балуєвський визнав у 2012 році, що після того, як президент Путін вирішив напасти на Грузію до інавгурації Дмитра Медведєва на посаду президента Росії в травні 2008 року, військові дії були сплановані і чіткі накази були віддані заздалегідь до серпня 2008 року. Росія прагнула зупинити вступ Грузії до НАТО, а також для «зміни режиму».

У серпні 2008 року грузинський уряд розпочав військову операцію для відновлення контролю над Південною Осетією, де відзначалася ескалація насильства між грузинськими силами і сепаратистами.

Після початку грузинської операції Росія розпочала масштабне вторгнення, увійшовши в Південну Осетію та Абхазію. Російські війська здійснили повітряні удари по території Грузії, включаючи бомбардування столиці Тбілісі та стратегічних об’єктів.

Основна битва в перші дні розгорнулася за повітря Грузії. Система ППО Грузії чинила запеклий опір російським літакам – і вона ж служила головною метою повітряних ударів. Після того, як російській авіації вдалося знищити основні радари і протиповітряні оборонні комплекси грузин, і вона цілком оволоділа небом над Грузією, організований збройний опір вторгненню фактично припинився. Російські військові підрозділи без спротиву висунулися на визначені для себе рубежі. Грузинське командування відвело свої частини і стало готуватися до оборони Тбілісі.

Варто додати, що під час війни в Південній Осетії військово-транспортні літаки США перекинули в Грузію розміщений в Іраку грузинський військовий контингент. За твердженням політолога Стівена Коена, віце-президент США Дік Чейні розглядав можливість відправити натовські і американські війська воювати проти Росії.

10 серпня грузинські війська заявили про відвід військ з Цхінвалі і про одностороннє припинення вогню. Михеїл Саакашвілі підписав план перемир’я, запропонований Євросоюзом, ініціативу взяла на себе головуюча в ЄС Франція.

Ситуація значно погіршала 11 серпня, коли Росія розширила діапазон своїх атак не тільки на об’єкти у безпосередній близькості від театру бойових дій, але й почала наступ на місто Ґорі на шляху до Тбілісі та захопила грузинські міста Зугдіді і Сенакі на заході країни. Також російські війська захопили центральну трасу, яка сполучає східну та західну Грузію. З наближенням фронту до Тбілісі в місті почалася паніка і мешканці почали тікати з району бойових дій. Михайло Саакашвілі намагався заспокоїти населення і запевнив, що грузинські війська готові до оборони столиці. Тим часом, Росія повідомила, що не має наміру атакувати Тбілісі.

Західні країни та міжнародні організації, зокрема Європейський Союз і США, засудили військові дії Росії.

Війна завершилася підписанням мирної угоди 12 серпня 2008 року. До миротворчого процесу долучився також президент Франції Ніколя Саркозі, який запропонував шість пунктів плану з мирного врегулювання. Він також заручився підтримкою президента Грузії та Росії щодо цього плану, згідно з яким, кожна із сторін зобов’язалася:

остаточно припинити всі воєнні дії;
забезпечити вільний доступ гуманітарної допомоги;
повернути збройні сили Грузії в місця постійної дислокації;
повернути збройні сили РФ на лінію, що передувала початку бойових дій, а до створення міжнародних механізмів, прийняття російськими миротворцями додаткових заходів безпеки;
розпочати міжнародне обговорення питання майбутнього статусу Південної Осетії й Абхазії, а також шляхів забезпечення їхньої безпеки.

У попередньому плані був пункт про міжнародне обговорення майбутнього статусу невизнаних республік, проте, за проханням Грузії він був дещо змінений. Ця угода отримала назву «план Саркозі», в Росії її назвали “план Медведєва-Саркозі”. Москва не вступала в прямий переговорний процес з Тбілісі, обравши шлях ігнорування Саакашвілі. Всі перемовини фактично проводилися за посередництва французької сторони.

25 серпня російський парламент ухвалив пропозицію, проти якої ніхто не проголосував. Пропозиція вимагала дипломатичного визнання Абхазії та Південної Осетії президентом Медведєвим. 26 серпня Медведєв видав укази про визнання двох держав, зазначивши, що визнання незалежности двох утворень “є єдиною можливістю врятувати людські життя”.

Визнання Росією засудили США, Франція, генеральний секретар Ради Європи, президент Парламентської асамблеї Ради Європи, голова ОБСЄ, НАТО і G7 на тій підставі, що воно порушило правила Грузії. територіальну цілісність, резолюції Ради Безпеки ООН та угоду про припинення вогню. У відповідь на дії Росії грузинський уряд розірвав дипломатичні відносини з Росією.

13 вересня російські формування залишили головний порт Грузії місто Поті і лінію Поті-Сенакі. 8 жовтня Росія вивела війська з самовільно встановленої “буферної зони безпеки” поблизу Південної Осетії. Того ж дня Росія заявила про “достроковий вивід військ”. Проте у своїй заяві від 10 жовтня глава МЗС Франції Бернар Кушнер стверджує, що Росія вивела не всі війська з Грузії, і вони продовжують займати позиції в Ахалгорському районі.

Цей напад став першим масштабним проявом нової імперської політики Кремля, який подав чіткий сигнал про своє прагнення силою змінювати кордони та підривати стабільність у регіоні. Подальша агресія проти України стала прямим продовженням цієї політики.

В українському МЗС оприлюднили заяву у зв’язку із 17-ми роковинами від початку збройної агресії Російської Федерації проти Грузії. У відомстві відзначили, що сьогодні гуманітарна ситуація на окупованих Росією територіях Грузії погіршується. Країна-агресор не лише обмежує свободу пересування у зоні окупації, але й активно застосовує незаконні затримання та арешти мирних мешканців цих регіонів.

Росія має вивести свої війська з суверенної території Грузії відповідно до угоди про припинення вогню від 2008 року та скасувати визнання грузинських регіонів Абхазії та Південної Осетії як “незалежних держав”, – наголосили у заяві. – Ми переконані, що лише завдяки консолідованим зусиллям міжнародної спільноти, неухильному дотриманню міжнародного права та запровадженню жорстких санкцій можливо змусити Росію залишити окуповані території України і Грузії та притягнути російських військових злочинців до найсуворішої відповідальності.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну розділило східну Європу. Деякі країни наблизились до Євросоюзу, тоді як інші, зокрема Грузія, обирають російський шлях до авторитаризму.
У Грузії, на площі Європи у Тбілісі, пройшов багатотисячний мітинг проти закону про “іноагентів”.
28 липня група опозиційних депутатів парламенту Грузії скерувала до Конституційного суду конституційну скаргу стосовно закону “про прозорість іноземного впливу”.