Державний секретар США Марко Рубіо виступив на Мюнхенська конференція з безпеки з критикою вільної торгівлі, масової міграції та кліматичної політики Заходу минулих десятиліть.
Досить жорстко він висловився щодо рішень у галузі енергетики.
Щоб умилостивити кліматичну секту, ми нав’язали собі енергетичну політику, яка збіднює наші народи, тоді як наші конкуренти використовують нафту, вугілля, природний газ і все інше, що не перебуває під нашим контролем — не лише для живлення своїх економік, а й як важіль тиску на нас… Ми припустилися цих помилок разом, — зазначив він, — але за президентства Дональда Трампа США “знову візьмуть на себе завдання оновлення та відродження”. За потреби — самостійно, але краще спільно з “нашими друзями тут, у Європі”.
Рубіо апелював до спільної історичної долі Європи та США — “західної цивілізації”. Він наголосив на спільному корінні союзників — “століття спільної історії, християнська віра, культура, спадщина, мова, походження…”. Саме тому, за його словами, американці так глибоко переймаються долею Європи.
Європа має вижити, — додав він.
Особливо критично Рубіо висловився щодо економіки та міграції: деіндустріалізація в Європі стала наслідком “дурної” ілюзії повоєнного часу, коли здавалося, “що зв’язки, створені торгівлею й комерцією, замінять національну ідентичність, що заснований на правилах глобальний порядок — заяложений термін — витіснить національні інтереси, і що ми житимемо у світі без кордонів, де кожен стане громадянином світу”.
У результаті, як стверджує Рубіо, відбулася втрата економічного суверенітету, а масова міграція дестабілізувала західні суспільства зсередини. Він запропонував виправити помилки минулого “і рухатися вперед — до відновлення”.
Наприкінці промови держсекретар перелічив те, що зробило Європу великою — Вольфганг Амадей Моцарт, Людвіг ван Бетховен, Данте Аліг’єрі, Вільям Шекспір, Мікеланджело Буонарроті, Леонардо да Вінчі, Сикстинська капела, Кельнський собор, навіть The Beatles і The Rolling Stones. Усе це, за його словами, не лише свідчить “про велич нашого минулого чи про віру в Бога, яка надихнула ці дива”, а й “провіщає дива, що чекають на нас у майбутньому”.