The Economist: Дональд Трамп – головний невдаха у війні з Іраном
Джерело: The Economist
Не всі війни мають переможця. Але в кожній війні є принаймні один переможений. І якщо перемир’я стане кінцем війни з Іраном, головним переможеним буде Дональд Трамп. Конфлікт перекреслив його головні військові цілі й показав поверховість його бачення нового способу застосування американської сили.
Мир надзвичайно крихкий. Америка та Іран навіть не можуть домовитися, чи поширюється перемир’я на Ліван, і як саме Іран має відкрити Ормузьку протоку. Їхні позиції настільки далекі, що вони не можуть домовитися, про який план говоритимуть в Ісламабаді.
Найпереконливіший аргумент, що Трамп не повернеться до війни в тому, що він уже усвідомив, що цієї війни не варто було починати. Він розуміє, що нова війна викликає паніку на ринках, і що після гучних заяв про “золоту епоху” на Близькому Сході гравець у 4D-шахи ризикує стати блазнем.
В Ірану також є причини стримуватися. Його лідерів продовжують убивати, а повне руйнування енергетичної та транспортної інфраструктури значно ускладнило б управління країною. Крім того, вони хочуть скасування санкцій.
Найімовірніший сценарій — послаблений іранський режим, який тримається за владу і наполягає на максималістських вимогах за столом переговорів. В Ірану немає флоту чи авіації, він втратив велику частину своїх ракет і дронів. Щоб відновити їхнє виробництво, країні доведеться долати наслідки більше 21 тисячі американських та ізраїльських ударів, які відкинули її економіку на роки назад.
Трамп називає це перемогою. Але це не виглядає перемогою, якщо порівняти зі скромним прогресом у досягненні головних цілей: зробити Близький Схід безпечнішим шляхом приборкання Ірану, повалити режим і остаточно позбавити Іран можливості створити ядерну зброю.
Війна послабила безпеку в регіоні. І хоча перед її початком Ізраїль частково розгромив мережу іранських проксі-міліцій — Іран отримав нове знаряддя впливу — атаки на країни Затоки та блокування судноплавства через протоку.
Навіть після того, як нафтовидобувні країни побудують трубопроводи в обхід затоки, Іран залишатиметься здатним завдавати ударів по критичній інфраструктурі. Країни Затоки, які позиціонували себе як оазиси спокою, мають запитати себе: чи можуть вони покладатися на США? Чи варто їм посилювати безпеку — або шукати порозуміння з Іраном?
Режим залишився при владі. Через хворобу Алі Хаменеї режим вже стояв перед переходом влади до нового покоління. Війна просто прискорила перехід, поставивши на чолі сина аятоли — Моджтабу. На відміну від батька, він — лише формальний лідер. Реальна влада належить Корпусу вартових Ісламської революції.
Близько 400 кг збагаченого урану досі зберігається на ядерних об’єктах Ірану. Трамп вимагає, щоб Іран віддав цей “ядерний пил”. Іран хоче зняття санкцій, але спокуса використати матеріал для створення бомби як засіб стримування від майбутніх атак лише зросла.
Ізраїль ніколи не мав такої військової сили, як сьогодні. Але війна показала межі цієї сили і те, як його апетит до превентивних ударів породжує страх і ненависть. Для багатьох ізраїльтян можливість воювати на рівних з Америкою є предметом гордості. Однак 60% американців нині ставляться до Ізраїлю негативно — на 7% більше, ніж торік.
Раніше Америка черпала силу з поєднання військової могутності та морального авторитету. Але коли її президент погрожує знищити іранську цивілізацію, він ставиться до моралі як до джерела слабкості. Війна показала, що принцип «сила є правом» — не лише наруга над десятиліттями зовнішньої політики, а й звичайна помилка. Хоча військова перевага Америки в Ірані є очевидною, вона також виявила глибокі проблеми.
Війна продемонструвала, що американську силу легко переоцінити. Американські заводи не встигають поповнювати запаси, тоді як Іран вів асиметричну війну обмеженими засобами. Надмірний тестостерон призводить до жалюгідних рішень.
В Ірану — злочинний режим, але справедлива війна вимагає тверезої оцінки, що насильство є необхідним останнім засобом. Натомість Трамп сприймав Іран як проєкт для власного его. Сила сама по собі не є правом. Іноді вона навіть не приносить перемоги.
- Президент США Дональд Трамп розкритикував кількох журналістів, які раніше його підтримували, але зараз виступили проти війни з Іраном.
Поки місія Artemis II готується до повернення на Землю, інтерес до дослідження Місяця знову зростає у всьому світі. Програма NASA відкриває нову еру польотів за межі навколоземної орбіти, але разом із цим нагадує і про людські історії минулих місій.
Не всі війни мають переможця. Але в кожній війні є принаймні один переможений. І якщо перемир’я стане кінцем війни з Іраном, головним переможеним буде Дональд Трамп. Конфлікт перекреслив його головні військові цілі й показав поверховість його бачення нового способу застосування американської сили.
Міністр оборони України Михайло Федоров провів робочий дзвінок із Міністром оборони Німеччини Борисом Пісторіусом. Сторони обговорили підготовку до наступного засідання Контактної групи з питань оборони України (UDCG) у форматі “Рамштайн”, яке відбудеться 15 квітня.
Починаючи з грудня, у США можуть запровадити нову модель формування військового резерву. Чоловіків віком від 18 до 25 років автоматично вноситимуть до реєстру Служби селективного обліку без необхідності самостійної реєстрації.
Адміністрація президента США Дональда Трампа може продовжити тимчасовий виняток, який дозволяє іншим країнам купувати російську нафту та нафтопродукти, що перебувають під санкціями.