«Раніше було краще»: вчені пояснили, чому мозок змушує нас так думати

Джерело: Time

Люди схильні ідеалізувати минуле й оцінювати сучасність більш критично. Таке сприйняття не є новим – дослідники стверджують, що подібні уявлення існували ще за часів Гомера. Водночас науковці наголошують: ностальгія та переконання, що світ невпинно погіршується, – це різні явища, які по-різному впливають на людей.

Поведінковий науковець Університету Макао Чже Хун, який досліджує історичні приклади так званих “наративів занепаду”, зазначає, що в багатьох суспільствах минуле з часом набуває майже міфічного статусу.

“У багатьох суспільствах минуле міфологізується. Сучасний світ часто сприймають як результат поступового занепаду після цього міфологізованого “золотого віку”, – пояснює дослідник.

За його словами, однією з причин такого сприйняття є когнітивне викривлення, відоме як “рожевий ретроспективний погляд” (rosy retrospection). Воно полягає в тому, що люди схильні згадувати минулі події більш позитивно, навіть якщо вони були складними або неприємними.

“Коли ми думаємо про минуле, то схильні применшувати негативні моменти. Водночас люди більше зосереджуються на негативних аспектах сьогодення. Поєднання цих двох упереджень і створює відчуття поступового занепаду”, – каже Хун.

Дослідники також зазначають, що ностальгія посилюється під час періодів нестабільності та масштабних змін. На їхню думку, вона допомагає людям психологічно адаптуватися до складних обставин.

Саме такого висновку дійшла група науковців Університету Клермонта в Каліфорнії, яка у 2025 році опублікувала дослідження на цю тему.

“Люди й цілі спільноти часто звертаються до минулого за психологічною підтримкою в часи глибокої невизначеності”, – зазначили автори роботи.

За їхніми словами, під час пандемії COVID-19 та пов’язаної з нею соціальної й політичної напруженості ностальгія стала своєрідним “колективним механізмом подолання труднощів”, допомагаючи людям відчути зв’язок із “нібито простішою та стабільнішою епохою”.

Дослідники назвали це явище “ностальгійним сплеском” часів пандемії. Вони виявили, що воно навіть вплинуло на музичні вподобання людей – слухачі частіше поверталися до старих композицій. На думку авторів, це також могло сприяти новій хвилі популярності серіалів, знятих багато років тому, зокрема “Друзів”.

Крім психологічної підтримки, колективна ностальгія, за словами дослідників, впливає й на суспільні процеси.

“Окрім психологічного комфорту, колективна ностальгія зміцнює групову ідентичність, посилює згуртованість усередині спільнот і загострює сприйняття зовнішніх загроз”, – йдеться в дослідженні.

Автори також вважають, що політики нерідко використовують ностальгію як інструмент, щоб посилити невдоволення сучасністю та сформувати прагнення повернутися до минулого, яке часто сприймається більш ідеалізовано, ніж було насправді.

Водночас професор соціальної та особистісної психології Саутгемптонського університету Тім Вілдшут наголошує, що ностальгію не варто ототожнювати з переконанням, що суспільство постійно деградує.

“Люди, схильні до ностальгії, зазвичай не вважають, що життя невпинно погіршується”, – говорить він.

У своїх останніх роботах Вілдшут порівнює ностальгію з явищем, яке називає “деклінізмом” (declinism).

За його словами, ностальгія ґрунтується насамперед на особистих спогадах і допомагає зміцнювати соціальні зв’язки.

“Важливі люди в нашому житті, навіть ті, кого вже немає поруч, ніби оживають у ностальгійних спогадах, і завдяки цим спогадам ми відчуваємо себе ближчими до них”, – пояснює науковець.

Він додає, що повернення до особистих спогадів допомагає відчути безперервність життя, знайти сенс і зберігати оптимізм.

Натомість деклінізм, за словами дослідника, є нереалістичною ідеалізацією минулого, поєднаною з переконанням, що суспільство постійно стає гіршим.

“Деклінізм більше пов’язаний із образою та песимізмом, а не із соціальними зв’язками чи розвитком. Це переконання, що суспільство невпинно деградує”, – зазначає Вілдшут.

Він підкреслює, що відмінність між цими явищами важлива, адже вони по-різному впливають на ставлення людей до себе та майбутнього.

За результатами його досліджень, ностальгія пов’язана зі зміцненням соціальних зв’язків і більш позитивним ставленням до нових технологій, зокрема штучного інтелекту. Деклінізм, навпаки, асоціюється з недовірою до інновацій.

“Ностальгія є позитивним ресурсом, який допомагає рухатися в майбутнє, тоді як деклінізм породжує опір інноваціям”, – пишуть Вілдшут і його колеги.

На думку дослідників, у період стрімкого розвитку штучного інтелекту, політичної поляризації та кліматичної невизначеності бажання згадувати “старі добрі часи” є природною реакцією. Водночас наукові дані свідчать, що такі настрої супроводжували людство впродовж століть і не є унікальними для сучасної епохи.

• Нове дослідження показало, що люди, які можуть посміятися з власних незручних ситуацій, часто справляють більш позитивне враження на оточення, ніж ті, хто відкрито ніяковіє. Про це йдеться у роботі, опублікованій у журналі Journal of Personality and Social Psychology.

• вчені,
• деклінізм,
• дослідження,
• минуле,
• ностальгія,
• спогади