«Навіть якщо всі аптечки скласти докупи, я не зможу їм допомогти» – волонтерка

Валерія Цуба
Журналістка Букв

Сьогодні сила духу і знання допомагають ще вчорашнім цивільним українцям вижити на полі бою, а також – врятувати життя іншим. Так, підготовка з тактичної медицини стала однією з ключових навичок на лінії зіткнення, що здатна зберегти життя не лише поранених захисників, а й цивільного населення. Незалежно від того, чи є на тобі форма, чи немає, турнікет працює однаково, а якісно укомплектована аптечка – шанс на життя одразу декількох людей. Незалежно від того, військовий ти, чи цивільний, тактична медицина – рятує життя.

Тактична медицина – це не лише турнікети й аптечки особового складу. Однак, це базові потреби, проблеми щодо яких  переважно замовчують та заперечують на державному рівні. Єдине джерело розголосу – волонтери, на плечах яких повноцінне забезпечення бойових медиків від взводу, роти, батальйону й вище. Серед поширених проблем – нефункціональне медичне забезпечення, а саме: турнікети сумнівного виробництва, несертифіковані та недієві; оклюзійні наліпки, які не клеяться; тампони в якості тампонади тощо.

Більше про необізнаність держави щодо аптечок військових, те, як це поглиблює кризу, з якою сьогодні зіштовхуються волонтери, а також прикладами про те, як тактична медицина рятує життя цивільним – в інтерв’ю для Букв ділиться Анна Маєвська – волонтерка, що опікується забезпеченням такмеду на фронт. 

Фото: особистий архів Анни

– Скажіть, якою є загальна ситуація із оснащенням необхідним такмедом у військових зараз, а також в яких пропорціях можна розрахувати забезпечення від держави, волонтерів та придбання самостійно?

– Важко казати за пропорції та відсотки в цілому, можу покладатися лише на власний досвід, а також досвід військових, з якими ми працюємо. Належні аптечки я бачила в кожного 5 7 військового, натомість решта – це Китай + бинтики з ватою. Буквально сьогодні до мене надійшло відео, де військовий показує, як виглядає його аптечка. Китайський турнікет, пероксид водню, бинти, вата немає ні кровоспинного препарату, ні оклюзійної наліпки. Уточнила в нього, де він взяв цю аптечку. Військовий зазначив, що йому видала таку аптечку держава. Додатково все в жахливому китайському підсумку, який розірветься при першому використанні. 

– Ви зазначили, що «належні аптечки я бачила в кожного 5 7 військового, натомість решта – це Китай + бинтики з ватою». Можемо тут детальніше розповісти про аптечки, якими вони мають бути, і яким є їх реальне наповнення? 

– В індивідуальну аптечку має входити великий перелік складових, відповідно до вміння військового. Стандартні зразки, які відправляємо ми для хлопців, це турнікет САТ, кровоспинний препарат Celox або будь-який кровоспинний препарат, який дозволено, також це оклюзійна наліпка, дублююча з клапаном\без клапана, ізраїльський бандаж, назофарингеальний повітропровід, щиток на око, термоковдра, також додатковий бинт,  пресований для тампонади в разі чого, маркер, рукавички, ножиці, може бути армований скотч, або пластир на нетканій основі, і є такі аптечки, в які ми кладемо голки для декомпресії, якщо військові про це просять і мають відповідні сертифікати, що свідчать про вміння ними користуватися. 

Фото: особистий архів Анни

Фото: особистий архів Анни

– Аналізуючи більш поглиблено, якими є найгостріші потреби та ресурси у війську станом на сьогодні з Вашої професійної точки зору? Беручи до уваги саме ці потреби, якою є щонайменша вартість такого захисту?

– Потреб насправді багато, і це дуже лякає. Найпростіші запити, які ми отримуємо, це щось на кшталт фізіологічних розчинів та шприців в стабілізаційні пункти або перев’язка. Вартість цих складових не є високою, але їх потрібно дуже багато. Якщо говорити про найчастіші запити, то це турнікети. Вартість турнікета Sich 570 грн, САТ 1000-1500 грн. Один військовий повинен мати мінімум чотири турнікета. На чотири кінцівки. Якщо, припустимо, хлопців сто – це чотириста турнікетів, тисяча – чотири тисячі турнікетів. Насправді, до нас найчастіше звертаються хлопці з груп, це в порядку 50-100 турнікетів, коли це невелика група військових. Однак, на жаль, забезпечити одразу 1000 людей турнікетами ми змоги не маємо.

– Щодо передбаченого забезпечення зрозуміло, однак також цікавить, скількома турнікетами забезпечують одного військового на практиці? Якщо говорити саме про забезпечення від держави.

– Я бачила один, максимум два турнікети, що передбачені від держави для одного військового.  Часто буває «збірна солянка», коли військові звертаються до волонтерів, і паралельно отримують забезпечення від держави. Як на мене, це дуже незручно, тому що всі турнікети по-різному працюють, для них потрібні різні знання, і не може один військовий ідеально володіти навичками  накладання трьох різних турнікетів. Знову-таки, не можу запевняти, що це достовірна статистика, бо, на жаль, цієї статистики вже ніхто не робить. Адже держава до кінця не знає, які аптечки є в наших військових, і якою є потреба щодо кількості  турнікетів.

Фото: особистий архів Анни

Фото: особистий архів Анни

– Анно, не так давно ми стали свідками ситуації із Командуванням медичних сил щодо видачі неякісних аптечок. Волонтери все частіше говорять про те, що за 2023 рік КМС не закупило жодної аптечки. Як бездіяльність державного органа поглиблює ту кризу, з якою сьогодні зіштовхуються волонтери?

– Це дуже важлива проблема, яка набирає розголосу саме завдяки волонтерам, ми кричимо про це з перших днів повномасштабного вторгнення. Так, держава або не забезпечує військових аптечками, або комплектує їх неякісним такмедом. Бездіяльність також поглиблює те, що люди не розуміють, для чого донатити на такмед, коли представники влади говорять про те, що в нас з такмедом все класно, що військові забезпечені на 100% і тому подібне. І коли ми оголошуємо збори на ті самі турнікети, то в людей виникає питання, для чого ми це робимо. Тобто, влада не лише не дає якісного такмеду, але й забирає у нас можливість повноцінно організовувати збори, тому що люди не розуміють, як можуть існувати такі розбіжності.

– Врешті, хто зараз переважно покриває питання щодо забезпечення належними аптечками? Який період від початку повномасштабної війни став найбільшим викликом, якщо говорити саме про кризу забезпечення?

– Станом на зараз, волонтери закривають, як на мене, 80% запитів, сподіваюся з часом ситуація зміниться.  Для нас справжнім викликом був березень-квітень 2022 року. Певною мірою, і травень також, адже держава не встигала справлятися з тим, щоб видавати хоча б якісь аптечки, а те, що видавала, було відвертим «лайном». І коли ми почали пропонувати нашим військовим якісні аптечки, вони спершу відмовлялися, аргументуючи тим, що в них вже є наявні аптечки, які вони можуть використовувати. Тоді у нас з’явився новий проєкт «Аптечка з передової», створений для того, щоб можна було перевірити, що є в тій аптечці. Ідея цього проєкту в тому, що військові відправляють нам фото чи відео своєї аптечки, ми її переглядаємо на комплектування, і, якщо чогось не вистачає, або щось є неналежної якості, ми абсолютно безкоштовно замінюємо, відправляючи або “Новою поштою”, або нашою волонтерською поштою. Це пошта, яка дуже виручала в перші місяці повномасштабної війни: наші волонтери щоп’ятниці їдуть максимально близько до лінії розмежування і особисто зустрічаються з військовими.

Фото: особистий архів Анни

– Скажіть, будь ласка, в чому полягають головні відмінності цивільної і тактичної медицини? Наприклад, у військових є стандарт аптечки IFAK.  Що треба в умовах воєнного часу мати в аптечці звичайному громадянину, і чи вдається забезпечити ці потреби? 

– Ми пропагуємо ідею про те, що цивільне населення в Україні повинне мати при собі турнікети та кровоспинні препарати для надання першої допомоги. Адже ми живемо в країні, де ніколи не знаєш, куди і коли може прилетіти. Окрім турнікетів, те, що особисто завжди маю при собі та рекомендую іншим, це кровоспинна тампонада, ізраїльський бандаж, ножиці та рукавички для того, аби себе забезпечити. Все інше зазвичай залежить від вмінь людини, яка буде цим користуватися.

– Нещодавно побачила таку влучну фразу: «розхідники зараз все: від турнікетів до машин. Єдине, що ми ніколи не дозволимо собі зробити розхідником – це життя». Чи є у Вас наочні приклади, коли, завдяки наданому забезпеченню, змінився хід історії?

– Згадую Михайла, ми з ним працюємо вже більше року. Міша не медик, але так часто трапляється, що хлопців, які потрапляють в Збройні сили, призначають бути медиками без наявної освіти. На жаль. Серед них і Міша. Він мав трохи часу повчитися, ми максимально його забезпечували необхідним такмедом і для тренування, і для того, щоб укомплектувати рюкзаки та аптечки його хлопців. Був період, коли Міша перебував у Бахмуті, він евакуйовував поранених хлопців. Це був дуже важкий період для нього, для нас, тому що ми були 24/7 на зв’язку, наскільки це було можливо. Це фото [дивіться нижче] зробили на стабілізаційному пункті, коли вони привезли своїх поранених. Тут близько двох тижнів вони не голені, не миті, втомлені, але з розумінням того, що вони мають робити. 

Фото: особистий архів Анни
На фото: Михайло

Насправді, історій, пов’язаних з такмедом, дуже мало, бо хлопці не завжди їх розповідають, і це не ті історії, коли буде великий масовий вибух і «хорошої русні» стане більше. Але, тим не менш, дуже надихає, коли Михайло пише, що «завдяки вашій оклюзійці, я уникнув пневмоторакса». І те, що людина залишилась живою, дає розуміння, що ми робимо цю справу недарма, кожен внесок важливий, і така штука, як оклюзійка, може когось врятувати.

– Насамкінець, не можу не запитати про те, чи є конкретні історії за час Вашої діяльності, якими Ви бажаєте поділитися і які можуть стати найкращим засвідченням того, як тактична медицина рятує життя?

– Насправді, таких історій дуже багато. Наші медики віддають свої аптечки для цивільних, надають допомогу, рятують з-під обстрілів.  Розповім кілька історій від медиків.

Історія № 1. Про господарську сумку.  Коли ти військовий медик, який має за плечами вміння та досвід, ти відчуваєш, що можеш робити більше. Коли в тебе на забезпеченні господарська сумка, яка замінює рюкзак, жменя бинтів, вати та кілька оклюзійних наліпок – тебе це приземляє. Вечір, після сигналу тривоги – ракетна небезпека, ми маємо бути через 2 хвилини в укритті у засобах захисту та з аптечками. Я біжу в укриття зі своєю сумкою. Через декілька секунд вибух. Я потенційно починаю моделювати ситуацію, що в разі необхідності мого забезпечення не вистачить, аби якісно надати допомогу хлопцям, які зараз зі мною в укритті. Не тому, що не вмієш, а тому що ти з господарською сумкою.  Їх аптечки наповнені на 30%. Не вистачає кровоспинних препаратів, турнікетів, оклюзійних наліпок. Навіть якщо всі аптечки скласти докупи, я не зможу їм допомогти. Це приземляє. Цього разу нам пощастило, але ніхто не знає, що буде завтра. 

Історія № 2. Відкритий пневмоторакс. Після влучання ракети у будівлю під завалами опинилися люди, мене як медика, в першу чергу, цікавили постраждалі, яким я можу надати допомогу. Тут трошки складно, ми змушені миттєво реагувати, визначати ступінь поранення і в порядку черговості надавати допомогу. Я звернув увагу на чоловіка, який не мав явних ознак поранення, він стверджував, що все добре, на спині у нього були сліди від крові. Як виявилось, в нього уламкове поранення в спину, яке спричинило пневмоторакс. Йому пощастило я мав оклюзійну наліпку.  

Історія № 3. Гіпотермія. Будь-яку зі складових індивідуальної аптечки та медичного рюкзака не можна недооцінювати.  У нас був випадок, коли ми ледь врятували дівчину, яка могла загинути від гіпотермії. Могла загинути, бо в неї не було елементарної термоковдри в аптечці. Їй пощастило виключно через те, що її змогли швидко евакуювати.

Президент Володимир Зеленський заявив, що під час комбінованої російської атаки по Україні 17 листопада пілоти винищувачів F-16 знищили близько 10 повітряних цілей окупантів.

У ніч на 17 листопада російські війська здійснили масштабну повітряну атаку на енергетичні об’єкти України. Протиповітряна оборона України знищила 102 зі 120 випущених ракет, а також 42 ударних дрони з 90, залучених до атаки.

Після масованої атаки 17 листопада, енергетики відновили стабільне електропостачання у Києві, а також у Київській, Дніпропетровській та Донецькій областях, скасувавши екстрені відключення світла. Однак на Одещині ситуація залишається складною.

Журналіст Данило Мокрик заявив, що висміювання президента Володимира Зеленського за кордоном – це висміювання українського народу та України.

Унаслідок чергових ворожих обстрілів 17 листопада загинули двоє працівників залізничного депо в Дніпропетровській області, ще троє залізничників зазнали поранення.