Ахмед Тамім: вплив Москви на мусульманську спільноту України
Протягом багатьох років українські християни боролися за створення незалежної помісної православної церкви. Цей процес зустрічав значний опір як з боку проросійських сил в Україні, так і з-за її меж. У підсумку була утворена Православна Церква України, яка твердо стоїть на державницьких позиціях, захищаючи національну духовну традицію та незалежність українського народу.
Москва традиційно прагнула зберегти контроль над релігійним життям України, і це стосується не лише православ’я. Менше уваги приділяється тому, як Кремль намагається впливати на мусульманську громаду України, хоча ці питання мають безпосередній стосунок до національної безпеки.
Структура мусульманських організацій в Україні
В Україні проживає відносно невелика, але організована мусульманська громада. Вона об’єднана у кілька духовних управлінь (муфтіятів). До 2014 року найвпливовішими серед них були:
- Духовне управління мусульман Криму (ДУМК), очолюване Еміралі Аблаєвим, яке об’єднувало кримськотатарські громади Криму, Херсонщини та Запоріжжя.
- Духовне управління мусульман України “Умма”, кероване Саідом Ісмагіловим.
- Духовне управління мусульман України (ДУМУ), очолюване Ахмедом Тамімом.
Останнє заслуговує на особливу увагу через зв’язки його керівника з релігійно-політичними структурами Росії.
Ахмед Тамім і його зв’язки з Росією
Ахмед Тамім приїхав до України з Лівану у 1976 році як студент, згодом повернувся туди, але через деякий час знову прибув в Україну вже як релігійний діяч. Вважається, що у Лівані він навчався у Абдулли аль-Гарарі – засновника течії “хабашизм”.
Кар’єра Таміма в Україні розвивалася стрімко, значною мірою завдяки співпраці з російськими релігійними структурами. 14 серпня 1992 року муфтій Духовного управління мусульман європейської частини СНД і Сибіру Талгат Таджудін підписав рішення про створення мусульманського управління в Україні, призначивши його головою Ахмеда Таміма. Це рішення ухвалили напередодні створення Духовного управління мусульман Криму, яке підтримувала кримськотатарська громада. Таким чином, Москва прагнула сформувати альтернативний, лояльний до неї муфтіят.
У 1993 році ця організація була перереєстрована як Духовне управління мусульман України, а Ахмед Тамім самопроголосив себе Верховним муфтієм України.
Зв’язки Таміма з Росією зберігалися протягом десятиліть. Він відвідував Чечню, де брав участь у релігійних заходах разом із Джохаром Дудаєвим. Суфійський тарикат Кадирійя, який поширений у Чечні та близький до хабашизму, міг бути одним із факторів його присутності там. До цього напрямку належали Ахмат і Рамзан Кадирови.
У квітні 2012 року Тамім підписав угоду про співпрацю з муфтієм Чеченської Республіки Султаном-Хаджи Мірзаєвим, де одним із напрямів роботи було визначено “протидію релігійному екстремізму”. У 2013 році він взяв участь у конференції в Санкт-Петербурзі “Традиції Російського ісламу”, де заявив про готовність ДУМУ співпрацювати з “російськими братами за вірою”.
Роль Ахмада Таміма у проросійській риториці та його зв’язки з Чечнею
Одним із ключових аспектів діяльності муфтія Ахмада Таміма є його риторика щодо боротьби з так званими “релігійними екстремістами”. У своїх виступах він регулярно використовує терміни на кшталт “ісламські терористи” чи “вахабіти”, що збігається з пропагандистськими штампами російських медіа та політиків. Це неодноразово ставило його у незручне становище.
Зокрема, у 2016 році, коментуючи ініціативу Меджлісу кримськотатарського народу щодо створення кримськотатарського батальйону, Тамім заявив, що “монорелігійні батальйони” становлять загрозу для України та можуть спричинити появу аналогів ІДІЛ. Інші духовні управління мусульман України розкритикували цю заяву, вважаючи її безпідставною та шкідливою. Водночас, ці висловлювання активно використовували російські пропагандисти.
Зв’язки з Кадировим
Важливим фактором у діяльності Таміма є його давні контакти з головою Чечні Рамзаном Кадировим. У 2013 році він зустрічався з ним особисто, а Кадиров у своєму дописі назвав муфтія “старим другом”. Сам Тамім в інтерв’ю виданню “Гордон” у 2019 році підтвердив знайомство з Кадировим-старшим.
Вплив цих зв’язків простежується й у заявах Кадирова. У січні 2019 року він стверджував, що Україна використовується як плацдарм для підготовки екстремістів, підтверджуючи свої слова цитатою Таміма про “добровольців-екстремістів”, які нібито прибувають в Україну для здобуття бойового досвіду.
Джерело: Голос Ислама
Однак у 2020 році Тамім почав дистанціюватися від Кадирова. В інтерв’ю телеканалу 1+1 він заявив, що випадково зустрів його на конференції в Азербайджані і навіть не знав, хто це. Це суперечить його попереднім твердженням і викликає сумніви щодо щирості його заяв.
У березні 2022 р., вже після початку повномасштабного вторгнення РФ, муфтій Чечні Салах Межиєв в одному з відео говорить, що муфтій України, якого він знає – це Ахмад Тамім, при цьому з повагою називав його “шейх”.
Зв’язки з проросійськими структурами
Серед інших спірних контактів Таміма – його взаємини з Данілом Усмановичем Гончаровим (справжнє ім’я – Абубакр Саітов), головою ГО “Діаспора чеченського народу”. За даними “Кавказ. Реалии“, Саітов у 1990-х був тіньовим бізнесменом і мав зв’язки з кримінальним світом Києва. Його організація активно висвітлювала діяльність ДУМУ Таміма та співпрацювала з пресслужбою Кадирова.
За неофіційними даними, мечеть “Ар-Рахма” в Києві, яку курував Тамім, була частково профінансована за рахунок коштів, наданих Кадировим. Крім того, у 2012 році Гончаров особисто зустрічався з Кадировим, після чого діяльність “Діаспори чеченського народу” активізувалася.
Проросійські тенденції в ДУМУ
Організація, яку очолює Тамім – Духовне управління мусульман України (ДУМУ) – також мала зв’язки з проросійськими структурами. На початку 2010-х років ДУМУ створило в Криму філію – Духовний центр мусульман Криму (ДЦМК). Після російської окупації півострова в 2014 році центр перейменували на “Таврійський муфтіят”, щоб узаконити його діяльність у російському правовому полі.
Одним із ключових учасників цього процесу був учень Таміма Руслан Саітвалієв, а також проросійські активісти Ленур Усманов і Танай Чолханов. Останній навіть воював на боці росіян на Донбасі. Російський ісламознавець Роман Сілантьєв називав “Таврійський муфтіят” “першопочатково проросійською організацією” і водночас неодноразово позитивно відгукувався про самого Таміма.
Після окупації частини території Херсонської та Запорізької областей російськими військами кілька релігійних громад, що входили до Духовного управління мусульман України (ДУМУ), створили нове проросійське об’єднання під назвою “Муфтіят мусульман Малоросії“. За даними російського агентства “Інтерфакс”, його очолив Мемет Дурсунов – прихильник Ахмеда Таміма з міста Генічеськ.
Російський ісламознавець Роман Сілантьєв стверджує, що ініціатором створення муфтіяту став “Таврійський муфтіят”, очолюваний Русланом Саітвалієвим, учнем Таміма. Це викликає занепокоєння, оскільки представники ДУМУ та афілійованих із ним структур неодноразово демонстрували готовність до співпраці з російськими окупантами.
Муфтій Ахмед Тамім і раніше уникав чіткої позиції щодо російсько-української війни. Під час Революції Гідності він не підтримав протестувальників, закликаючи лише до відповідальної поведінки та дистанціювання від політики. Після початку війни у 2014 році ДУМУ не висловило засудження окупації Криму та частини Донбасу.
Після повномасштабного вторгнення у 2022 році Тамім утримувався від конкретних заяв щодо агресії. У своєму єдиному відеозверненні арабською мовою від 28 лютого 2022 року він закликав до “припинення кровопролиття”, не згадуючи про відповідальність Росії. Лише 27 травня 2023 року на сайті ДУМУ з’явилася заява із засудженням війни, але і вона містила лише заклик “зупинити кровопролиття”, без вимоги покарання агресора.
Після звільнення Київщини Ахмед Тамім зник із публічного простору, ймовірно, побоюючись аналогічних наслідків, які спіткали представників Української православної церкви Московського патріархату. Його зв’язки з Росією та ставлення до України відомі серед українських мусульман та дослідників релігійного середовища, що потребує уваги правоохоронних органів України.
Згодом Тамім повернувся до публічної діяльності, виступаючи з закликами до боротьби з “релігійним екстремізмом” та беручи участь у міжнародних заходах від імені українських мусульман, уникаючи згадок про війну. Особливо привертає увагу його діяльність у Білорусі, яка підтримує російську агресію. Афілійований із ДУМУ Центр сертифікації “Халяль” після початку вторгнення продовжив видавати сертифікати “халяль” білоруським підприємствам, зокрема Полоцькому, Кобринському, Верхньодвінському, Щучинському молокозаводам і “Біловезькому заводу сирів”.
Ці факти, що підтверджуються відкритими джерелами, ставлять під сумнів право Ахмеда Таміма представляти мусульманську спільноту України. Його діяльність потребує ретельної перевірки на відповідність українському законодавству.
Писати про вибори під час триденних вимкнень світла і тепла – викликає доволі сюрреалістичні відчуття. Майже як у жарті про те, як хтось відкладав пів року на Ferrari, але зірвався і витратив усе на снікерс. Втім, ідеї, які пропонують народні депутати для перших повоєнних виборів в Україні – є не менш сюрреалістичними.
Після блискавичного і успішного рейду американських військових на Венесуелу, в результаті якого її невизнанний президент був заарештований і доправлений до США для суду за звинуваченням у злочинах, пов’язаних з організованою наркозлочинністю, думки спостерігачів розділились на тих, хто захоплюється здатністю США проводити такі операції проти диктаторів і тих, хто порівнює ці дії з вторгненням Росії в Україну.
Дід Мороз – не просто новорічна казка, а зброя культурного геноциду, нав’язана радянськими окупантами, щоб стерти українську ідентичність і замінити її на сіру, бездушну “радянську” подобу. Сьогодні, коли Україна бореться за свою ідентичність проти нового імперіалізму, варто прийняти факт: Дід Мороз – це не свято, а символ окупації. Час викинути його на смітник історії разом з творцем, прийнявши, що уся наша ностальгія та звички минулого були лише ілюзією, за якою ховався культурний геноцид, убивства та переслідування.
Рік тому обраний президентом США Дональд Трамп обіцяв завершити війну РФ проти України шляхом тиску на Володимира Путіна та Володимира Зеленського. Якщо перший не погодиться — то озброїти Україну. За рік із тиском на Путіна не склалося. Під тиском перебуває Зеленський. Замість надання нам далекобійної зброї для ударів по РФ, у Трампа з’явилося бажання провести президентські вибори в Україні. Так, ніби це чинний президент Володимир Зеленський розпочав війну з РФ і саме від нього залежить її припинення. Тезу про необхідність виборів підтримує Росія, називаючи Зеленського нелегітимним. Так, ніби після зміни президента в Україні українці вирішать капітулювати.
Питання виборів до завершення бойових дій вкотре активізувалось після чергового випаду Трампа на адресу України, як частини тиску задля прийняття мирного плану США. І хоча сам Трамп уже наче й забув, цю ідею активно просуває Володимир Зеленський і схоже на те, що не лише для нейтралізації звинувачень з боку американського колеги. Логіка президента України є доволі очевидною – скористатись обмеженнями воєнного стану та рейтингом інституційної довіри, щоб забезпечити собі наступні 5 років на посаді вже з оновленою легітимністю.