Чому Зеленський атакує Порошенка

Президент Зеленський заявив, що українці не хочуть проведення виборів до завершення війни і додав: “Питання в тому, як вижити. Якщо комусь це не подобається, вони можуть вибрати інше громадянство, якщо хочуть”. Репліка про зміну громадянства зустріла бурхливу негативну реакцію в українців, які готові терпіти воєнний стан без виборів, але точно не готові миритися з автократом, яким себе показує Зеленський такими заявами.
В той же час представники влади кулуарно моделюють можливі варіанти проведення виборів у цьому році, називаючи дату 26 жовтня. Особливо процес прискорився після того, як президентом США став Дональд Трамп, який наполягає на виборах в Україні.
Проблема посадовців першого президентства Дональда Трампа була в тому, що вони не були готові сліпо йти за своїм лідером, беззаперечно виконуючи його забаганки. Тому ці люди швидко йшли зі своїх посад, а хто не встигав, той дізнавався про своє звільнення з твітів Трампа.
Більше Трамп таких помилок не припускається. На старті другого президентства поряд з ним виключно віддані люди, які готові виконувати все, чого забажає Дональд Трамп. Навіть якщо це шкодить його виборцям та національним інтересам США. Трамп цінує лише особисту лояльність. Професійність та компетентність — якщо взагалі мають значення — є вторинними.
Трампа завжди дратували демократичні запобіжники, що стримують президентську владу. Він щиро захоплювався та заздрив лідерам країн, необтяженим незалежними інституціями, як-от Путін.
У 2017-му Трамп заявив, що вірить Путіну, який сказав, що РФ не втручалася у президентські вибори в США 2016 року. Тоді понад півтора десятка спецслужб США виступили зі спільною заявою про втручання Росії. Не фальсифікації, а саме втручання, тобто ніхто не ставив під сумнів перемогу Трампа, але він вірив Путіну, а не власним спецслужбам.
Тому не варто дивуватися, що навіть після злочинів, які РФ вчинила, чинить та ще чинитиме в Україні, Трамп буде симпатизувати Путіну. Тому що йому імпонує сила та безмежна влада, і він не має людських цінностей.
Колега Дональда Трампа, президент України Володимир Зеленський ніколи не мав проблем з відданістю оточення та не вважав за потрібне оточувати себе професіоналами з державного управління. Нелояльні чи ті, хто втрачав прихильність Офісу Президента, миттєво втрачали посади.
Як і Трамп, Зеленський свого часу також мав симпатії до Путіна, звинувачуючи у війні не РФ, а українську владу, яка на ній нібито заробляла. За планом Зеленського-2019 для припинення війни треба було “просто перестати стріляти” та “подивитися в очі Путіну” в пошуках там миру. План провалився.
На парламентських виборах 2019 року партія Володимира Зеленського отримала безпрецедентну підтримку виборців, сформувавши монобільшість, яка давала мандат на здійснення будь-яких реформ в інтересах народу, який втомився від війни та “попередників, які розкрадали країну”.
Але менш ніж за місяць до повномасштабного вторгнення у 2022 році рейтинг Зеленського стрімко падав.
Попри розгромний програш у другому турі виборів 2019 року (23% проти 73%), за 23 дні до повномасштабного вторгнення рівень електоральної підтримки Порошенка та Зеленського майже зрівнявся (24,2% за Порошенка, 26,0% за Зеленського).
62,5% опитаних українців не підтримували ідеї, щоб Володимир Зеленський балотувався на другий президентський строк на запланованих на 2024 рік виборах, а повернення Петра Порошенка у крісло президента виглядало можливим.
Повномасштабне вторгнення РФ в Україну підняло рейтинг Зеленського, який залишився виконувати свій конституційний обов’язок та очолив український спротив, попри заклики партнерів евакуюватися та очікування, що РФ візьме Київ за 3 дні.
Але наприкінці третього року повномасштабного вторгнення рейтинг Зеленського знову стрімко летить вниз.
Причиною є втома виборця від війни, яка, попри обіцянки ОП, не закінчилася за 2-3 тижні поверненням Криму, Луганська та Донецька; корупція; непрофесійність державного управління; провал мобілізації; неналежна підготовка до війни; зрадники у партії влади, які виявилися агентами РФ і втекли за кордон — цей список можна продовжувати.
За 3 роки ситуація в світі також змінилася. Найбільш важливу з погляду виживання України державу тепер очолює не Джозеф Байден, який, попри зухвалість і не завжди вдячну поведінку Зеленського, підтримував український народ, а Дональд Трамп, який терпіти не може Зеленського (згадаймо другий імпічмент), симпатизує не українському народу, а, в найкращому випадку, українським рідкісноземельним металам. Співчуває Путіну та виправдовує невмотивований напад на Україну тим, що Україна хотіла до НАТО.
Після заяв Трампа про “спільну американсько-російську історію” немає ілюзій щодо рівня його освіти, але навіть Трамп мав би знати, що жодних реальних передумов щодо членства України в НАТО не було ані 10 років тому, ані 3 роки тому.
Причиною нападу РФ на Україну є бажання окупувати, а якщо не вийде, то знищити її, а не примарний Альянс. Метою РФ є відновлення імперії, а не боротьба з НАТО.
Всі ці політичні процеси, які президент РФ назвав “движухою”, створюють уявлення можливості проведення виборів в Україні, яких дійсно хоче Трамп, щоб позбутися Зеленського.
Вибори також в інтересах Зеленського, якому треба переобиратися, підтвердивши власну легітимність. Зараз для цього сприятливий час, поки є залишки рейтингу, повністю підконтрольні законодавча, правоохоронна та судова гілки влади.
Припускаю, що Зеленський також хоче скористатися тим, що президент США не надто піклується про демократичність, прозорість та чесність виборів. І тим, що після проміжних виборів у США через 2 роки Трамп зосередиться на внутрішніх проблемах, як це вже було під час його першого президентства, змирившись з переобранням Зеленського.
Якщо вибори можливі, то постає питання політичних конкурентів. Якщо не розглядати персону Валерія Залужного, який, можливо, і не балотуватиметься у президенти, то головним опонентом Зеленського є Петро Порошенко.
Навіть попри антирейтинг, який постійно підсилюється Тelegram-каналами під впливом ОП, Петро Порошенко має шанси позмагатися з Володимиром Зеленським за президентське крісло, а його партія — обійти партію Зеленського у ВР.
А ще Порошенко має конструктивні стосунки з Трампом. Вони співпрацювали під час своїх перших президентських каденцій, результатом чого стало посилення санкцій проти РФ та надання Україні Javelin.
Перед інавгурацією Трампа команда Порошенка спілкувалася з командою Трампа раніше за Єрмака, що стало причиною обурення в ОП, після чого й почалися атаки на Порошенка і були введені політично вмотивовані санкції РНБО.
За логікою Зеленського, санкції мають стати причиною для команди Трампа припинити всі контакти з Порошенком. А щоб було надійніше, вочевидь влада спробує Порошенка ув’язнити.
Заклики з високих трибун Європейського Союзу припинити переслідування опозиції Зеленський ігнорує, чим ставить під загрозу допомогу Україні, яку за першого ультраправого політичного повороту в країнах ЄС почнуть зменшувати.
Дії влади щодо політичних опонентів — це модель поведінки авторитарних диктаторів, як у Білорусі та РФ, а не тією демократії, за яку зараз воює Україна. Це бажання за будь-яку ціну залишитися при владі. Навіть ставлячи під загрозу існування державності, яка зараз потребує консолідації зусиль проти РФ, а не одне проти одного заради примарного політичного майбутнього, якого, може, й не буде, бо не буде України.
Президент Франції Емманюель Макрон 19 лютого наголосив, що Україна має брати активну участь у будь-яких мирних переговорах, а її права повинні бути повністю дотримані. Відповідну заяву глава Франції зробив на тлі занепокоєння через переговори між США та Росією.
19 лютого глава Литви Гітанас Науседа закликав союзників до рішучих дій для підтримки України та зміцнення безпеки Європи.
Судячи з гучної російської пропаганди, президент РФ Володимир Путін ніколи не був ближчим до перемоги у війні проти України. Європейці впадають у відчай, оскільки колишній президент США Дональд Трамп підриває післявоєнний трансатлантичний альянс і безпідставно звинувачує Україну у розв’язанні війни. “Вам не слід було її починати”, — заявив він 18 лютого під час виступу в Мар-а-Лаго (Флорида, США).
Спецпредставник США з питань України Кіт Келлог вранці 19 лютого прибув до української столиці.
Парламент Нідерландів схвалив резолюцію про можливе розгортання миротворців на лінії розмежування в Україні у разі укладання перемирʼя з РФ.