Чи шкодить марафонський біг серцю: результати нового дослідження

Джерело: Medical Xpress

Багаторічне спостереження за бігунами-аматорами не виявило ознак тривалого ушкодження серця внаслідок регулярної участі в марафонах. Про це йдеться в десятирічному дослідженні, опублікованому в науковому журналі JAMA Cardiology.

Дослідження охопило 152 учасників, які регулярно долали марафонську дистанцію. Вчені проводили обстеження серця бігунів до і після забігів, а також відстежували їхній серцево-судинний стан упродовж наступних десяти років.

Результати показали, що одразу після марафону у бігунів спостерігається тимчасове зниження насосної функції правого шлуночка серця – камери, яка перекачує кров до легень. Водночас ці зміни мали короткочасний характер і зникали протягом кількох днів після відпочинку. Протягом усього періоду спостереження дослідники не зафіксували ознак стійкого порушення роботи серця.

Ці висновки мають значення на тлі тривалих дискусій про можливу шкоду тривалих фізичних навантажень для серця. Підґрунтям для таких побоювань часто ставали результати аналізів крові, які фіксують підвищення рівня тропоніну після марафонів.

Тропонін – це білок, який вивільняється в кров, коли клітини серцевого м’яза зазнають навантаження. У клінічній практиці його рівень використовують для діагностики інфаркту міокарда. Саме тому підвищення тропоніну після забігу інколи викликає занепокоєння і може ускладнювати розмежування між фізіологічною реакцією організму та реальною медичною невідкладною ситуацією.

Водночас лікарі наголошують, що в умовах стаціонару рівень тропоніну ніколи не оцінюють ізольовано – його аналізують разом із симптомами, електрокардіограмами та результатами візуалізаційних досліджень. Після тривалих навантажень на витривалість тропонін часто підвищується навіть за відсутності закупорки коронарних артерій, інфаркту чи незворотного ушкодження серцевого м’яза.

Дані попередніх досліджень свідчать, що у багатьох здорових марафонців рівень тропоніну після забігу перевищує стандартні медичні пороги, попри нормальні результати ультразвукових або МРТ-досліджень серця та відсутність клінічних симптомів інфаркту. Таке підвищення, за оцінками фахівців, відображає тимчасове навантаження на клітини серця, а не їх ушкодження.

Обстеження серця за допомогою ультразвуку та магнітно-резонансної томографії показують, що ці зміни зазвичай пов’язані з короткочасними порушеннями наповнення або скорочення серця, які минають після відпочинку.

Найбільше навантаження під час марафону припадає на правий відділ серця, який перекачує кров через легені, де тиск суттєво зростає під час тривалої фізичної роботи. Раніше кілька досліджень уже демонстрували, що правий шлуночок одразу після довгих забігів може тимчасово збільшуватися та працювати менш ефективно, але згодом повертається до нормальних показників.

Нове десятирічне дослідження доповнює ці спостереження, показуючи, що повторювані короткочасні навантаження не призводять до неминучого довгострокового ушкодження серця у більшості бігунів-аматорів. За десять років регулярних марафонів структура серця та його насосна функція залишалися в межах норми.

Водночас автори наголошують, що марафонський біг не є повністю безризиковим. Тривалі забіги можуть виявляти приховані серцеві захворювання, зокрема ішемічну хворобу серця. Біль у грудях, задишка або втрата свідомості під час чи після фізичних навантажень не можуть ігноруватися лише тому, що людина є фізично підготовленою. За наявності симптомів підвищений рівень тропоніну зазвичай свідчить про інший, потенційно небезпечний процес.

• Британський співак Гаррі Стайлс, колишній учасник гурту One Direction, взяв участь у Берлінському марафоні під вигаданим ім’ям.

• біг,
• вчені,
• дослідження,
• здоров'я серця,
• марафон,
• серце