«Це країна, за яку честь померти»: посмертний лист загиблої госпітальєрки Мулькевич
Джерело: Олександра Мулькевич/Facebook
Медикиня батальйону “Госпітальєри” Олександра Мулькевич, з позивним “Майк”, залишила посмертний лист, який опублікували у її соцмережах згідно з її проханням.
“Якщо дійде до того, що це доведеться зачитати, то знайте: більшого щастя немає для воїна, ніж померти в бою“, – розпочала лист медикиня.
Мулькевич зазначала, що всі українці – трохи воїни: одні на полі бою, інші борються з корупцією чи відновлюють справедливість. “Така ми войовнича нація. І дуже палка до свободи”.
У листі сказано:
“Мені пощастило народитися в найкращій країні світу – Україні, і це країна, за яку честь померти. А ще краще за неї жити. Жити так, щоб за багатьох з нас, по декілька життів. Виховувати маленьких українців в любові до світу та в міці і незламності. Показати їм всю красу Карадагу, сольові шахти Донбасу, терикони, заповідні коси, лимани, найбільші печери і червону руту”, – написала госпітальєрка.
Попрощатись з Олександрою можна у суботу, 17 серпня, об 11:00 у крематорії на Байковому кладовищі.
- 14 серпня внаслідок атаки ворожого дрона загинула госпітальєрка Олександра Мулькевич на псевдо “Майк”. У своєму останньому дописі в Instagram медикиня розповіла про особливості військового спорядження й одягу. Натомість у сторіз доброволиця закликала побачити “важливе”, опублікувавши світлину Чумацького Шляху.
Фонд британського принца Гаррі Archewell Foundation пожертвує 500 тисяч доларів на проєкти, у тому числі Всесвітньої організації здоров’я (ВООЗ), для допомоги розробки протезів та надання іншої допомоги дітям із Гази та України.
Росія системно позбавляє громадянства кримських татар, засуджених за політичними мотивами, одночасно погрожуючи депортацією після відбуття терміну ув’язнення. Про це повідомила менеджерка Кримськотатарського ресурсного центру (КРЦ) Зарема Барієва.
9 вересня на 30-му засіданні у форматі “Рамштайн” партнери оголосили про нову посилену військову допомогу Україні.
В Європейському парламенті відзначили історію українського хлопця Олександра та його бабусі, які до початку повномасштабного вторгнення Росії проживали в Маріуполі.
Російський дрон атакував будинок польського подружжя саме тоді, коли вони дивилися по телевізору новини про безпілотники РФ, що порушили повітряний простір Польщі.