Грузія на роздоріжжі: чи остаточно затвердиться її проросійський розворот

Парламент Грузії 14 квітня прийняв законопроєкт під назвою “Про прозорість фінансування зовнішнього впливу”. Цей крок викликав не лише масові протести серед громадян, але й зазнав критики на міжнародній арені. Грузинська влада проігнорувала попередження представників Європейського Союзу про можливе зупинення процесу розгляду Грузії як кандидата на вступ до ЄС.

Фото взято з The New York Times

Що означає закон «Про прозорість фінансування зовнішнього впливу»?

Партія “Грузинська мрія”, яка разом із союзниками контролює парламент Грузії, ще 15 лютого 2023 року представила законопроєкт “Про прозорість фінансування зовнішнього впливу”. Однак тоді, завдяки активності громадських демонстрацій та міжнародному тиску, вдалося зупинити ухвалення такої ініціативи. Важливо зауважити, що минулого року Європейський Союз ще не визначився, чи надавати Грузії статус країни-кандидата. Цей статус вона отримала лише в грудні 2023 року. Після цього владна партія, відчувши себе впевненіше, вирішила спробувати знову проштовхнути законопроєкт, залишивши його без змін.

Лідер керуючої партії Бідзіна Іванішвілі. Фото з сайту https://www.facebook.com/GeorgianDreamOfficial/

Згідно з цим законопроєктом, який у вівторок пройшов у третьому й остаточному читанні 84 голосами проти 30, ЗМІ та громадські організації, що отримують понад 20% фінансування з-за кордону, здобудуть статус “агентів іноземного впливу”. Якщо відповідні особи та організації не заявляють про себе як про «іноземних агентів», їм загрожує штраф або в гіршому випадку позбавлення волі строком на п’ять років.

Міністерство юстиції отримає повноваження проводити розслідування, запитувати та аналізувати додаткову інформацію, включаючи персональні дані відповідних організацій. Такі додаткові можливості можуть стати засобом порушення прав на приватність даних і обмеження роботи ЗМІ, а не за засобом  підвищення прозорості, як стверджують ініціатори законопроєкту.

Порівняння грузинського та російського закону

Протестувальники, що виступають проти закону “Про прозорість фінансування зовнішнього впливу”, вказують на подібність цього закону до російського “Про іноземних агентів”. Російський відповідний закон став реакцією на протести проти повернення Володимира Путіна на посаду президента на виборах 2012 року. Згідно з російським документом, будь-хто, хто отримує підтримку з-за меж Росії або перебуває під впливом з-за її меж, має зареєструватися і проголосити себе “іноземним агентом” і відповідно підпасти під низку обмежень своєї діяльності.

Громадяни Грузії виявляють побоювання та виражають обурення, що їхня країна може повторити російську траєкторію згортання свобод. Введення аналогічного закону в Росії призвело до придушення та примусового припинення діяльності багатьох громадських організацій та публічних осіб, що нібито мали зовнішні фінансові  зв’язки. 

Грузинська опозиція та низка незалежних оглядачів вважають, що “Грузинська мрія”, заснована у 2012 році грузинським олігархом Бідзіною Іванішвілі, знаходиться під впливом Росії. В  тому ж році партія прийшла до влади після перемоги на виборах 2012 року, замінивши правління керівної коаліції “Єдиний національний рух”, яку очолював тодішній президент Михаїл Саакашвілі. Сам Іванішвілі веде бізнес в Росії, а його однопартієць, прем’єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі в процесі накладання міжнародних санкцій проти Росії через її вторгнення на територію України, неодноразово заявляв, що Грузія не буде приєднуватися до антиросійських санкцій, оскільки це може наразити країну на удар та призвести до конфлікту з Росією. Росія ж, після відповідної заяви Гарібашвілі, неочікувано зняла з Грузії накладені раніше санкції на грузинську молочну продукцію. Тож запевнення грузинської влади що їхній законопроєкт – абсолютно незалежний від будь-яких російських законів, викликає мало довіри з боку проєвропейської частини грузинського суспільства. 

Російські пропагандисти та можновладці виявляли неодноразово схвальне ставлення до цього грузинського законопроєкту. Наприклад, голова комітету Ради федерації РФ у міжнародних справах Григорій Карасін похвалив владу Грузії за затвердження закону про «іноагентів».

“Це прояв характеру нинішньої грузинської влади. Утім, відомі всім західні спонсори і політтехнологи інтриг не припинять…Час поводитися пристойно, панове прибалти! Судячи з інформації, що надходить, міністр закордонних справ Естонії Цахкна відкрито погрожує Грузії санкціями через внутрішньогрузинський закон про іноагентів. Виникає питання – що це таке? Груповий ультиматум, погроза чи нотація школярам від старших викладачів із НАТО? Мабуть, усе разом узяте” – писав Карасін у своєму Telegram-каналі.

Реакція Заходу на законопроєкт

Західні країни гостро критикують цей законопроєкт і відзначають, що він не відповідає західним цінностям, які публічно нібито поділяє грузинська влада. Грузія як країна, яка з 14 грудня 2023 року набула статусу кандидата на вступ до Євросоюзу, взяла на себе зобов’язання дотримуватись європейських стандартів для успішного вступу до ЄС. До того ж, як і в Україні,  євроінтеграційний курс прописано в конституції країни.

Фото взято з Офіційного сайту Європейського Союзу

Представник Євросоюзу з питань зовнішньої політики і політики безпеки Жозеп Боррель засудив законопроєкт “про іноагентів” та наголосив, що його просування відбувається попри масові протести та заклики ЄС скасувати його.

“Це викликає занепокоєння, і остаточне прийняття цього закону негативно вплине на прогрес Грузії на шляху до ЄС. Цей закон не відповідає основним нормам і цінностям ЄС”, – зазначив  головний дипломат ЄС.

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн висловила занепокоєння з приводу подій в Грузії. У своєму листі на X фон дер Ляєн написала:

“Я з великим занепокоєнням стежу за ситуацією в Грузії та засуджую насильство на вулицях Тбілісі. Грузинський народ хоче європейського майбутнього для своєї країни. Грузія перебуває на роздоріжжі. Вона повинна тримати курс на шляху до Європи”.

Карін Жан-П’єр, прессекретарка Білого дому. Фото взято з Civil Georgia

Протести громадян Грузії

Протести у Грузії розпочались ще за першої спроби ухвалити законопроєкт, 7 березня 2023 року. Початково ця демонстрація набрала антиросійського характеру, оскільки учасники протесту вірили, що члени парламенту уклали угоду з Москвою та діють на користь останньої. Міністерства внутрішніх справ Грузії повідомило, що першого дня протестів було заарештовано 66 учасників, а також застосовано сльозогінний газ і водомети. Наступного дня кількість протестувальників зросла, всі вони вимагали припинити обговорення закону про іноземних агентів. А вже 9 березня зусиллями мітингарів вдалося досягти відкликання законопроєкту.

Фото взято з BBC

Через рік, 17 квітня 2024 року, грузинський парламент у першому читанні ухвалив законопроєкт “про іноагентів”, що спровокувало нові масові протести в країні. Вже у вівторок, 14 травня, остаточне прийняття закону спровокувало нову хвилю протистоянь на вулицях міст Грузії. Протести проходять під гаслами  “ні російському закону” і  вимагають відданості європейським цінностям. Тисячі молодих протестувальників зібралися біля будівлі парламенту перед голосуванням, а частина долучилася до мітингу увечері  після поширення новини про прийняття закону.

У середині парламентського залу Грузії, де розгорталася дебатна атмосфера щодо суперечливої ініціативи про “іноземних агентів”, спалахнула бійка, в якій взяли участь кілька десятків депутатів.

Фото взято з КоресподенТ.net

Грузинське суспільство сповнене антикремлівським настроєм, оскільки добре пам’ятає російсько-грузинську війну за Південну Осетію, яку російська сторона назвала “операцією з примусу до миру”. Під час війни Росія анексувала 20% території Грузії, що відповідає відсотку окупаційної зони, яку Росія утримує в Україні. Згідно з опитуванням 2023 року, проведеним Центром соціологічних досліджень Міжнародного республіканського інституту (IRI) серед громадян Грузії, 89% респондентів висловили “повну” або “часткову підтримку” приєднання до Європейського Союзу. Це свідчить про бажання населення крокувати західним шляхом, а не в російському напрямку. Враховуючи ці настрої, “Грузинська мрія” також публічно наголошує на прихильності до євроінтеграції, а ухвалення закону аргументує необхідністю збереженням суверенітету і протидією спробам втягнути Грузію в ескалацію конфлікту з Росією. 

Протестувальники також вимагають  покарання олігарха Бідзіни Іванішвілі та його оточення. Відтак 18 травня президентка Грузії Саломе Зурабішвілі наклала вето на законопроєкт. 

“Сьогодні я наклала вето на російський закон. Цей закон за своєю суттю, за своїм духом є російським законом, який суперечить нашій Конституції та всім європейським стандартам і є перешкодою на європейському шляху. Вето є юридично правильним і сьогодні буде передане до парламенту. Закон не врятує жодна зміна, жодне вдосконалення. Цей закон має бути відкликаний”, – заявила президент.

Проте  коаліція на чолі з партією “Грузинська мрія” володіє достатньою кількістю голосів в парламенті, щоб подолати вето. Грузія є парламентською республікою, тож повноваження президента в ній обмежені. Президентка в інтерв’ю ведучій CNN Крістіан Аманпур наголошує на побоюваннях в перемозі на виборах партії «Грузинська мрія», які пройдуть в Грузії 26 жовтня 2024 року.

“Шлях і місце, де ми можемо все це повернути назад, – це вибори у жовтні… І ми повинні використати цю мобілізацію суспільства та цю консолідацію політичних партій, щоб піти й перемогти на цих виборах”, – сказала Зурабішвілі.

Можна провести паралелі між протестами в Грузії та Євромайданом 2014 року в Україні, оскільки обидва рухи мали на меті євроінтеграцію. Владу часів  Іванішвілі можна порівняти з режимом Януковича в Україні. В обох випадках влада публічно висловлювала підтримку європейської інтеграції, однак у критичний момент лідери вирішили відмовитися від цієї перспективи з метою закріплення особистої влади та обмеження прав і свобод громадян.

Під час подій Євромайдану, що відбувся в Україні 16 січня 2014 року, Верховна Рада прийняла ряд законів, які стали відомі як “диктаторські закони 16 січня” або “драконівські закони”. Ці закони також наслідували норми російського законодавства. Депутати голосували за них шляхом підняття рук, не використовуючи систему “Рада” та не надаючи можливості для обговорення. Тексти цих законів стали доступними лише після голосування. Незважаючи на масові протести та гостру критику, тодішній президент Янукович підписав їх, що призвело до радикалізації, а не до згортання протестів.

Через прийняття закону “про іноагентів” влада Грузії, що декларувала шлях до демократії та європейських цінностей, опинилася під загрозою втрати міжнародної підтримки, а що важливіше – підтримки власних громадян. Це також відкриває  двері для додаткового впливу Російської Федерації в країні.