«Ми більше ніколи не побачимо дідуся»: онука 71-річного українця, якого РФ засудила до 13 років за донати ЗСУ
71-річного Івана Чорного з окупованого Токмака російський суд засудив до 13 років колонії суворого режиму за 27 переказів на підтримку ЗСУ. Його онука Єлизавета розповіла про дідуся, життя в окупації, вирок, який може стати для нього довічним, і те, чому жителів окупованих територій не можна узагальнювати.
– Яким був Іван Іванович до всіх цих подій у повсякденному житті? Чим жив, що для нього було найважливішим?
– Дідусь вийшов на пенсію ще до початку повномасштабного вторгнення. До цього він працював на Токмацькому ковальсько-штампувальному заводі. Після виходу на пенсію займався садівництвом: разом із бабусею вирощував квіти, вони продавали букети та цибулини. Багато працював по господарству, був дуже вправним у будь-якій роботі. У нього була німецька вівчарка, з якою він проводив увесь вільний час.
Дитяче фото Єлизавети з дідусем і бабусею
– Що він сам говорив про Україну, війну та все, що відбувалося навколо? Як переживав окупацію? Чому вирішив залишитися вдома?
– Загалом дідусь нічого відкрито не коментував. Іноді наприкінці нашого спілкування надсилав повідомлення: “Все буде У”. На всі вмовляння виїхати відповідав: “Я у себе вдома і нікуди не поїду. Що вони мені зроблять у моїй хаті?”
Бабуся розглядала можливість евакуації, але не могла залишити його самого. У них велика собака, кілька котів, великий будинок, теплиці. Вони не хотіли покидати тварин, а вивезти 60-кілограмову собаку було майже неможливо. Крім того, переживали за майно і розуміли, що його або займуть, або просто відберуть. Дідусь казав, що нічого окупантам не залишить.
Також виїзд був дуже небезпечним: дорога від Василівки до Запоріжжя постійно прострілювалася. Власним транспортом у такому віці дідусь уже не користувався.
– Як ви дізналися про вирок і що стало для родини найбільшим шоком?
– Про вирок ми дізналися від бабусі, а фото й відео знайомі пересилали нам із російських пабліків. Загалом ми знали, що дідуся затримали й судитимуть. Але коли вже оголосили вирок, це здавалося нереальним і неможливим.
Уся родина дуже важко це переживає. Бабусі надзвичайно важко без нього. Він завжди був законослухняною людиною, люблячим батьком і дідусем. Дуже боляче бачити його за ґратами і розуміти, що хтось незаконно вирішує його долю.
Іван Іванович Чорний
– Чи має родина повне розуміння обставин справи? На чому саме ґрунтується обвинувачення?
– Так. Обвинувачення пов’язане з фінансуванням української армії – донатами на ЗСУ через ПриватБанк. Йдеться про 27 переказів на підтримку українського війська.
– Чи мав він можливість захищатися? Чи був адвокат і незалежний розгляд справи?
– Так. У дідуся є приватний адвокат, який представляв його інтереси в суді, надавав правову допомогу та домагався можливості зв’язку з бабусею. А щодо незалежного розгляду в умовах окупації – дуже сумніваюся.
– Який зараз його правовий статус і де він утримується?
– Дідусь перебуває в СІЗО. Рішення суду ще не набрало законної сили, оскільки триває розгляд апеляції. Де саме він відбуватиме покарання, нам поки що невідомо.
– Один український журналіст днями назвав мешканців окупованих територій “сепарами”. Як така стигматизація впливає на людей, які живуть або жили в окупації?
– Називати всіх мешканців окупованих територій “сепаратистами” – це, як кажуть, стригти всіх під один гребінець. Це означає поставити один ярлик і на відкритих колаборантів, і на тих, хто досі чинить спротив.
Такі слова показують людям, які борються, що їх тут не чекають. Це також значно ускладнює інтеграцію в суспільство тих, кому вдалося виїхати з окупації.
– Чи стикалися ви з тим, що суспільство автоматично проєктує провину на людей з окупованих територій?
– Особисто я з цим не стикалася, але в соціальних мережах люди пишуть різне.
– Що означає цей вирок – 13 років – для 71-річної людини і для вашої родини?
– Для нас це означає більше ніколи не побачити дідуся і батька, не почути його голос, не поговорити з ним телефоном. Це означає, що він проведе там залишок свого життя, якщо його не вдасться повернути.
Іван Іванович Чорний
– Як ви підтримуєте зв’язок із дідусем зараз?
– У нас немає можливості підтримувати з ним зв’язок. Бабуся листується з ним, і саме через неї ми дізнаємося новини. Якщо є можливість зв’язатися з бабусею, можемо передати свої побажання.
– Що для вас найважливіше, аби суспільство зрозуміло про історію вашого дідуся?
– Ми хочемо, щоб суспільство побачило: навіть це покоління не втрачено. Дуже багато таких дідусів і бабусь хочуть повернутися додому, жити на українській землі.
Подібні вироки мають також дідусеві однокласники, друзі родини, знайомі, колишні колеги. Їхні сім’ї так само борються за їхнє повернення.
– Чи має Україна та міжнародна спільнота достатньо інструментів, щоб реагувати на такі вироки на окупованих територіях?
– Важко відповісти на це запитання. На практиці додому повертається мізерна кількість незаконно засуджених цивільних, і це більшою мірою залежить від Росії.
– Як ви відчуваєте: чи достатньо сьогодні держава бачить і захищає людей, які опинилися в подібних ситуаціях на окупованих територіях?
– На мою думку, держава старається. Існує багато процедур і процесів, спрямованих на максимальну допомогу родинам, є підтримка суспільства. Однак досі не налагоджений механізм повернення таких людей саме з Росії.
71-річного Івана Чорного з окупованого Токмака російський суд засудив до 13 років колонії суворого режиму за 27 переказів на підтримку ЗСУ. Його онука Єлизавета розповіла про дідуся, життя в окупації, вирок, який може стати для нього довічним, і те, чому жителів окупованих територій не можна узагальнювати.
У ніч проти 9 липня підрозділи Сил оборони України завдали ударів по низці важливих військових та воєнно-економічних об’єктів Російської Федерації.
Дмитро на позивний “Расті” – боєць 12 бригади “Азов”, чий шлях через війну проліг крізь…
Українські сили оборони успішно реалізували другий етап операції “Ашан”, спрямованої на системне виснаження наступального потенціалу російської армії шляхом знищення ворожої артилерії.
Президент України Володимир Зеленський і президент США Дональд Трамп зустрілися на саміті НАТО в Анкарі й дали спільну пресконференцію. Розповідаємо основне, що сказали лідери країн.