Перевірка дихальних шляхів перед серцево-легеневою реанімацією може збільшити ризик смерті

Джерело: The Guardian

Нове дослідження виявило, що запобігання ковтання язика у людини, яка втратила свідомість, не повинно бути на першому місці у процесі серцево-легеневої реанімації, адже це може збільшити ризик смерті.

На багатьох уроках першої медичної допомоги навчають простому алгоритму дій: якщо людина втрачає свідомість, спершу потрібно перевірити дихальні шляхи, потім дихання, кровообіг після чого – непрямий масаж серця.

Але експерти попередили, що така послідовність може збільшити ризик смерті серед спортсменів, які опиняються на межі смерті через зупинку серця.

Ізраїльські дослідники стверджують, що зацикленість на розчищені дихальних шляхів, зокрема помилкова думка, що людина без свідомості може проковтнути язик, призводить до затримок на початку серцево-легеневої реанімації в таких випадках.

“Першим кроком повинен стати початок непрямого масажу серця”, – наголосила докторка Дана Віскін з Тель-Авівського університету.

За її словами, язик утримується в роті різноманітними м’язами та зв’язками, а відтак проковтнути язик неможливо. При цьому Віскін визнала, що параліч чи повне розслаблення головного м’яза язика може перекрити дихальні шляхи та призвести до задушення.

Та все ж медикиня наполягає, що першочергова увага до дихальних шляхів при реагуванні на випадки зупинки серця у спортсменів було проблематичним.

“Швидка реакція, особливо непрямий масаж серця та рання дефібриляція, напрочуд важлива. Час, витрачений на перевірку дихальних шляхів чи спроби запобігти ковтанню язика лише затримає надання життєво важливої допомоги”.

Віскін та її колеги виявили в інтернеті відео 45 випадків, які стались у період з 1990 по 2024 роки,иколи спортсмени втрачали свідомість під час змагань чи тренувань і їм проводили реанімацію. У 38 випадках було видно перші дії, проведені іншими.

У 30 спортсменів була зупинка серця. У 27 випадках першої реакцією були “неадекватні” дії, такі як запобігання ковтання язика шляхом примусового відкриття рота спортсмена перед початком реанімації.

У 18 з цих 27 випадків спортсмени зрештою померли чи залишались у вегетативному стані. У жодного з трьох спортсменів, яким одразу зробили непрямий масаж серця, таких наслідків не було.

Дослідники також вивчили статті у новинах, де описані схожі випадки, і виявили, що у багатьох з них описано термін “ковтання язика” і часто вихваляли заходи з його запобігання.

Фахівці вважають, що міф про ковтання язика, ймовірно, широко розповсюджений і міг ненавмисне підтримуватись послідовністю дій при базовій серцево-легеневій реанімації – “дихальні шляхи – дихання – кровообіг”. Вони нагадали, що ці етапи були змінені на “кровообіг – дихальні шляхи – дихання” у рекомендаціях Американської кардіологічної асоціації ще у 2010 році.

Нове дослідження спростовує міф про необхідність робити 10 000 кроків щодня для підтримки здоров’я.