Підозрюю, що поліція з ними заодно – колишній поліціянт про свавілля ТЦК

Війна за виживання держави – це той випадок, коли частенько доводиться обирати між більшим і меншим злом, коли демократія слабшає, а обов’язки стають вищими за права та свободи. Проте, дедалі частіше можна почути, що в боротьбі з Росією нам важливо не перетворитися самими на країну з подібними цінностями та ставленням до людини. Актуальнішим це питання стає особливо на фоні свавільної, нерідко – протиправної поведінки працівників ТЦК, про яку ми чуємо дедалі частіше з засобів масової інформації. Безумовно, це все скидається на російську пропаганду, ІПСО, а люди, які вмирають під час ВЛК, висвітлюються як жертви раптового нападу епілепсії, навіть якщо в анамнезі пацієнта раніше не було такої недуги. Не усі українці беззаперечно вірять такому збігу обставин. 

Букви зв’язалися з одним із постраждалих від дій представників ТЦК –  Олександром Зарюгіним, і дізналися деталі його гіркого досвіду зустрічі з ними. Єдина причина, чому цей чоловік зумів зв’язатися з нами і розповісти свою історію – оскільки, на відміну від його колег по нещастю в той день, Олександр має легальне право на відстрочку, знає свої права та, як стверджує він, не піддався тиску й погрозам.

Джерело: архів Олександра Зарюгіна

В минулому Олександр Зарюгін (посередині в окулярах) працював поліціянтом ще першого набору реформованої патрульної поліції. Зараз його професія більш спокійна та творча, проте саме знання прав і законів дозволили уникнути протизаконної мобілізації після фактичного викрадення його працівниками ТЦК. 

Подробицями що відбувалося за стінами ТЦК, як діяла поліція під час виклику, і якою була доля інших затриманих, він поділився з Буквами.

8 червня до Олександра з авто на “євробляхах” вийшли люди у військовій формі та, не представившись, наполягли на тому, щоби він сів у їхнє авто. Під час усього процесу поруч не було, як того вимагає закон, представників МВС, а також не було виписано жодних повісток. Як колишній поліціянт, Олександр знає свої права та обов’язки, і наголошує: ці військові не мали жодної юридичної підстави проводити жодних процесуальних дій. 

Фактично, незнайомці намагалися посадити його у цивільне авто та вивезти у невідомому напрямку. Олександр все-таки погодився поїхати з ними, не знаючи що чекає на нього попереду. 

“Вони “переконували” так, що було зрозуміло шо відмовитись не можна, бо буде бійня і протизаконне силове затримання. Плюс вони навішали локшини шо ми лише уточнимо дані і привеземо вас сюди назад”, – поділився з Буквами чоловік “методами” місцевих працівників ТЦК. 

Як потім вияснилося, невідомі відвезли чоловіка до міста Надвірна (Івано-Франківська область) в роту охорони ППЗВ #2. 

Ким були ці люди, які везли Олександра – досі невідомо, оскільки вони не представилися, на них не було жодних опізнавальних знаків, і чи вони взагалі були військовими, працівниками ТЦК, чи просто людьми у формі – теж не до кінця зрозуміло. Затримання ними не було ніяк документально зафіксовано. Одначе, сам Олександр фіксував усе, де це було можливо. Зокрема, болгарські номери автомобіля, на якому його відвозили.

Джерело: архів Олександра Зарюгіна

У Надвірній, в роті охорони ППЗВ #2, без жодних пояснень, озброєні люди тримали Олександра та ще групу таких же “щасливчиків” протягом 4 годин у приміщенні. Усі присутні були також доставлені без участі правоохоронців і без оформлення протоколу про затримання: тобто, з процесуальними порушеннями. Виклик поліціянтів на місце потерпілому не допоміг: колишні колеги Олександра продемонструвати цілковиту бездіяльність.

Через 4 години очікування Олександра та групу цивільних чоловіків “запакували” в бусик і відправили на проходження ВЛК. Чоловік зазначає, що весь процес відбувся з порушенням процедури та чинного законодавства, під тиском та погрозами. 

Дорога до ВЛК, джерело: архів Олександра Зарюгіна

Знаючи, що його права порушені, Олександр уже на новому місці знову кілька разів викликав поліціянтів. Представники правоохоронних органів дійсно приїжджали, але на цьому будь-яка їхня діяльність завершувалася. 

“Вони приїжджають, дивляться, що мене викрали невідомі, що я знаходжуся замкнений, за ґратами… Дивляться, приймають заяву – і їдуть геть. Вони мали діяти ну геть не так”.

Поліціянти на місці фіксують порушення, джерело: архів Олександра Зарюгіна

Читаючи новини про смерті та злочини в ТЦК СП по інших районах, він стверджує, що після особистого досвіду починає розуміти як усе там відбувалося: 

“Там просто приїжджає поліція, рже з тебе – і їде.. А з тобою роблять що завгодно: лупашать, знущаються, погрожують.. Люди просто сидять добу за добою, доки не пройдуть ВЛК, або просто за тебе там все проставляють: і твої підписи, і підписи лікарів.. Типу, все ти пройшов, тепер ти мобілізований – поїхали. Якщо у тебе немає гарного юриста і ти не знаєш своїх прав – ти приречений”.

Чоловік переконаний: поліціянти знають що відбувається за стінами таких приміщень, як ТЦК СП, і просто ігнорують здійснення постійних кримінальних правопорушень. Ймовірно, підозрює він, поліціянти з воєнкомами тут заодно. 

Окрім морального тиску, задіювалися безпосередньо погрози фізичної розправи, і не лише стосовно чоловіків, але й щодо присутніх там жінок. Зокрема, погрожували дружині Олександра:

“Там були прямі фізичні погрози. Казали [дружині]: зараз я тобі й#бну, бл#дь! Іди туди в куток і сиди, бл#дь… Казали, що ваш чоловік нікуди не вийде, кого ви чекаєте? Звідси ніхто не виходить. Казали “вали звідси, або сиди тихенько і не рипайся”, а одного разу чоловік військовій формі замахнувся досить різко в її сторону і зробив, так би мовити, випад”.

Він переконаний: якби його дружину тоді ударили, винні не понесли б покарання, оскільки правоохоронці на одному боці з ТЦК і ніяк би не реагувати навіть на побиття жінки. 

Олександру теж погрожували, особливо на апеляцію до закону, який стосовно нього неодноразово порушувався. Адвоката також до нього не пустили.

Один із затриманих для проходження ВЛК був 19-20-річний юнак (станом на зараз мобілізувати можна чоловіків віком від 25 років). Строкова служба зараз також скасована, тож молодик не знав чому він там опинився: плакав що він сам, що його мати, яка приїхала до сина на місце. 

Половина затриманих – старші чоловіки віком 57-58 років. Значна частина з них має проблеми зі здоров’ям, які видно неозброєним оком, проте, переконаний Олександр, це не завадить комісії ВЛК визнати їх усіх абсолютно здоровими та придатними для фронту. 

Понад 10 годин Олександра утримували та усіма можливими шляхами змушували пройти військово-лікарську комісію (не дійшло хіба до побиття, яке, як стверджує він, є доволі звичною там практикою). 

“Лише сумісним тиском з мого боку, боку моєї дружини і адвокатів змусили представників ВЛК прийняти мою заяву про відмову проходження ВЛК за даною адресою. В результаті чого я отримав протокол про відмову проходження ВЛК за даною адресою (в якому, до речі, зафіксований недопуск адвоката до клієнта) та повістку на проходження ВЛК через день (10.06 о 9 ранку) в цьому самому ВЛК в м. Івано-Франківськ”.

Загалом же, згідно з законом, людей можна затримувати не більш ніж на три години.

Інші люди не боролися за свої права, “пройшли” ВЛК у цей же день, після чого поїхали до ТЦК, отримали повістки про мобілізацію з негайним переїздом до тренувального центру “Десна”.

Окрім порушень прав людини, були й інші кримінальні правопорушення, зокрема – на очах в Олександра підробили підпис начальника Івано-Франківського ТЦК:

“В ході дослідження отриманих документів, нами було виявлено, що повістка на проходження ВЛК, яку мені було виписано юристом Івано-Франківського ТЦК після відмови проходження ВЛК в незаконний спосіб, була оформлена також з грубим порушенням чинного законодавства. Юрист зазначеного ТЦК попросту підробив підпис посадової особи, а саме начальника Івано-Франківського ТЦК полковника Р. Плитуса, що містить ознаки злочину, передбаченого ст. 358 ККУ”.

Сам полковник Роман Плитус (який в минулому працював пожежником) виявився одним із фігурантів корупційного скандалу з приводу хабарництва у Прикарпатському ТЦК, що розгорівся у грудні 23 року. 

Усі матеріали, докази та заяву про вчинення кримінального злочину Олександр направив до Львівського управління ДБР і до МВС. Також він наголошує: попереду ще й його позов до Національної поліції у зв’язку з бездіяльністю та службовою халатністю з боку поліціянтів, які ніяк не реагували на фактичне викрадення та порушення прав людини. 

Чоловік досі не розуміє на підставі чого його було протизаконно затримано більше ніж на 10 годин, особливо враховуючи право на відстрочку. Себе особисто Олександр вважає щасливчиком, оскільки зумів уникнути фізичної розправи та знав свої права – на відміну від більшості. 

“Навіть мої знайомі військові зараз радять при зустрічі з ТЦК просто бігти, а це вже багато про шо каже”, – розповідає він і обіцяє, що на цьому його пошуки справедливості та боротьба за права не завершаться.

Букви направили журналістський запит до Надвірнянського районного ТЦК та СП для того, щоб отримати їхню версію подій.