Про що говорили під час дискусії про мову та бізнес в межах фестивалю «Книжкова країна»

26 вересня у Києві стартував літературний фестиваль “Книжкова країна”, який, на перший погляд, охоплює переважно книжкові ярмарки, презентації нових книг та зустрічі з авторами. Це справжній світ книжок, й можливість репрезентувати українську літературу у цікавому форматі. Водночас, у межах фестивалю, заплановано й низку просвітницьких заходів, спрямованих на розвиток української культури, популяризацію національного продукту та проведення дискусій на актуальні теми.

Серед таких тем, наприклад, роль державної мови у процесі державотворення. Адже такі культурні процеси теж є невіддільною частиною становлення держави. Для авторів-початківців фестиваль також відкриває нові можливості, включаючи різні конкурси, премії та майстер-класи. Власне, літературний фестиваль триватиме до 29 вересня.

Букви долучилися до одного з заходів програми 26 вересня – дискусії на тему “Роль соціально відповідального бізнесу в підтримці української мови та культури”, яку ініціювала та організувала компанія “ІТ-Інтегратор”. Загалом – це була розмова про мову, але в ширшому контексті – про те, які ключові процеси на державному рівні запускає саме державна мова. Особливо зараз, на третій рік повномасштабної війни. Адже мова є фундаментом держави та інструментом її репрезентації у світі.

Натомість культура та національна ідентичність українців – те, що ворог прагне знищити, систематично руйнуючи навчальні заклади, музеї та спалюючи українські книжки на окупованих територіях. Тож, як зазначають організатори, соціально відповідальний бізнес не може бути осторонь процесу поступової українізації, має сприяти розвиткові культури та поширенню мови в усіх сферах життєдіяльності.

Фото: Букви

Серед запрошених до дискусії спікерів:

Ярослава Вітко-Присяжнюк – представниця Уповноваженого із захисту державної мови.
Юрій та Тетяна Логуш – співзасновники міжнародного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей “Коронація слова”.
Артур Пройдаков – вчитель української мови та літератури, входить до десятки найкращих вчителів світу за версією Global Teacher Prize 2023.
Віктор Андрієнко – актор і режисер театру та кіно, сценарист, письменник, продюсер, Заслужений артист України, автор книги “Легенди Чарівнолісся”.
Вікторія Покатіс – авторка книги про незламність українських жінок “Незламні”.
Катерина Гольцберг – президентка ГО “Професійна асоціація дитячих аналітичних психологів”, авторка книги “Я йду до психолога”.
Євгенія Родіна – керівниця відділу маркетингу Nova Post Europe.
Катерина Ільчук – керівниця SMM відділу Видавництва “Віват”.

Модератором дискусії виступила Оксана Захарченко, ESG-директорка компанії “ІТ-Інтегратор”, керівниця IT ESG Hub Благодійного Фонду “Фонд освітніх ініціатив”.

Кожен зі спікерів долучився до обговорення про те, чому державна мова – це не лише відповідальність державних інституцій, а й спільна справа кожного громадянина. Також мовили про те, як спонукати дорослих більше читати рідною мовою та яким має бути вчитель, щоб надихнути дітей любити й цінувати свою мову. І, власне, окремо зосередили увагу на тому, як через рідну мову можна віднайти національну ідентичність, особливо в умовах глобалізації, коли культура і мова часто зазнають тиску. Більше інформації, спираючись на основні тези спікерів, Букви зібрали в матеріалі.

Власне, першою до слова було запрошено Ярославу Вітко-Присяжнюк – представницю Уповноваженого із захисту державної мови. Ярослава передусім нагадала про важливість Закону України про забезпечення функціонування української мови як державної. Цей закон має на меті утвердження української мови у понад двадцяти сферах суспільного вживання, включаючи бізнес.

Ярослава окреслила такі ключові положення закону:

Стаття 20: Регулює використання державної мови у сфері трудових відносин. Відповідно до цього, ніхто не може бути примушений використовувати на роботі іншу мову, крім державної.
Стаття 27: Компанії, зареєстровані в Україні, зобов’язані надавати українськомовну версію своїх вебсайтів як основну.
Стаття 28: Реклама та інформація для загального ознайомлення теж мають подаватися державною мовою.
Стаття 30: Обслуговування в Україні має здійснюватися державною мовою за замовчуванням, однак, лише на вимогу клієнта, можливе використання іншої мови.

Відповідно, за порушення цих положень передбачена адміністративна відповідальність у вигляді попередження або штрафу від 200 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. За повторні порушення протягом року можуть бути встановлені додаткові штрафи.

Ярослава зазначила, що станом на сьогодні, до Уповноваженого надійшло понад 1600 звернень, з яких:

446 скарг: за відсутність української версії сайтів інтернет-магазинів, що свідчить про недостатню доступність послуг українською мовою.
260 звернень: порушення, що сталися під час обслуговування клієнтів (наприклад, співробітники не спілкувалися українською).
92 звернення: інформація про товари та послуги була надана не українською мовою.
209 скарг: загальна інформація (вивіски, режим роботи тощо) теж не була подана державною мовою.

З них:

19 випадків – було накладено повторні штрафи.
45 випадків – видано попередження.
25 справ – закрито з різних причин.

Відзначимо, що Уповноважений має повноваження не лише захищати українську мову як державну, а також захищати права громадян на отримання інформації та послуг державною мовою. Тож кожен громадянин, який зазнав порушення Закону України про забезпечення функціонування української мови, має право подати скаргу до Уповноваженого із захисту державної мови.

Вище було надано саме загальну статистику, яка надає розуміння проблематики використання української мови саме у бізнесі. Однак для усунення наявних проблем важливо вже з юного віку формувати розуміння важливості мови. Так, один зі спікерів Артур Пройдаков, луганець та вчитель української мови і літератури, розповів про динаміку змін у мовних вподобаннях школярів у Києві. За його спостереженнями, під час активної фази бойових дій у 2022 році близько 95% учнів спілкувалися українською не лише на уроках, але й на перервах. Однак, станом на 2024 рік, ситуація дещо змінилася: лише 30% дітей продовжують використовувати українську мову поза класом, тоді як 70% повернулися до російської у повсякденному житті.

Зважаючи на це, Артур Пройдаков акцентував на важливості впливу на мовні уподобання дітей не лише через уроки, а й через їхнє дозвілля. Він пропонує створювати при школах осередки для батьків і внутрішньо переміщених осіб, де можна організовувати дискусії українською мовою на теми літератури, психології, сучасних українських текстів та їх авторів. За його словами, “має бути цікаве заохочення”, адже наразі у школі, де він працює, безплатні мовні курси для батьків відвідує лише незначна частина.

Один із спікерів, Віктор Андрієнко, розповів про свій досвід спілкування з дітьми, які були вимушені залишити свої міста на початку повномасштабної війни. Так, під час розмови з вчителем дітей, евакуйованих з Маріуполя, він дізнався, що, попри домінування російської мови в їхньому рідному місті, згодом діти самостійно вирішили спілкуватися лише українською. Проте дійсно важливо продовжувати заохочувати та підтримувати це прагнення.

На думку Віктора Андрієнка, одним із найважливіших інструментів заохочення юного покоління (і не лише) до використання української мови є література. Багато дітей та підлітків, які опинилися за кордоном через війну, зазнають труднощів у переході на українську мову. У бібліотеках їхніх нових громад часто не вистачає сучасної української літератури, що ускладнює процес адаптації. Натомість, наприклад, аудіокниги можуть стати хорошою нагодою для вивчення та розвитку української мови, адже без практики, особливо в іншій країні, діти можуть почати забувати наголоси, орфоепію, слова, та, зрештою – поетичну українську мову. Тому, на його думку, саме ці напрями роботи повинні бути пріоритетними для сучасного книжкового бізнесу.

Віктор Андрієнко також поділився, що під час створення книги “Легенди Чарівнолісся” його головним завданням було відродження автентичної української мови, так званого козацького діалекту. Ця книга – пригодницьке фентезі, засноване на українських казках, міфах і народному фольклорі, яке має на меті не лише розважати, а й залучати дітей до вивчення національних традицій і культури. Завдяки такому підходу, Андрієнко прагне сприяти розвитку мовної свідомості юного покоління, допомагаючи їм глибше усвідомити своє коріння та ідентичність.

До речі, сценарій “Легенди Чарівнолісся” переміг у 2017 році на конкурсі “Коронація слова” в номінації “Кращий кіносценарій для дітей”. І, власне, співзасновники цього конкурсу, Юрій та Тетяна Логуш, також стали спікерами заходу і наголосили, що для них цей проєкт є прикладом саме соціального підприємництва. І головною метою прокту є “створення” нових письменників, які можуть вносити свіжі ідеї в українську літературу. Так, за майже 25 років існування конкурсу було відкрито понад 1200 нових письменників. Наступний рік стане для “Коронації слова” ювілейним. І, як зазначають, Юрій та Тетяна Логуш – це можливість новому поколінню українців долучитися до просування українського продукту на міжнародній арені.

Проте що робити дітям і підліткам, які опинилися за кордоном і переживають складний досвід війни? Катерина Гольцберг, президентка ГО “Професійна асоціація дитячих аналітичних психологів” та авторка книги “Я йду до психолога”, наголосила передусім на важливості підтримки таких категорій. Війна може викликати у них тривогу, страхи та ускладнювати адаптацію до нового середовища, що нерідко блокує їхній розвиток і потенціал. Однак, на думку Гольцберг, книги та слова можуть допомогти подолати ці бар’єри.

Спікерка заперечує поширене уявлення про те, що література може травмувати. За її словами, іноді дітям навпаки може допомогти читання непростих книг. Але поряд має бути дорослий, який допоможе їм зрозуміти свої емоції. Аудіокниги, які читають у родині, також можуть стати потрібною емоційною підтримкою. До того ж, це допомагає формувати культуру свідомого споживання і читання в сім’ї.

Євгенія Родіна, керівниця відділу маркетингу Nova Post Europe, розповіла про важливість підтримки української мови та культури в умовах війни з погляду бізнесу. Відначимо, що Нова пошта наразі працює в чотирнадцяти європейських країнах і планує розширення в Австрії та Нідерландах. Власне, під час спілкування з клієнтами Євгенія часто чує історії жінок з дітьми, які виїхали та зазнають труднощів у спілкуванні на місцевій мові. Багато жінок діляться, що їхні діти починають забувати українську.

Запитуючи, що вони роблять, щоб підтримувати мову, жінки відповідають, що дивляться новини, спілкуються та, зрештою – читають. Це спонукало Євгенію замислитися про те, як Nova Post Europe може допомогти в цій ситуації. Так і виникла ідея проєкту кросбукінгу у відділеннях компанії в Європі, що дозволить українським батькам читати разом із дітьми.

Євгенія також наголосила, що бізнес Nova Post Europe використовує українську мову в спілкуванні з клієнтами за кордоном, створюючи атмосферу підтримки для українців. У такий спосіб, їхні відділення стали немов маленькими посольствами України у європейських країнах.

У межах обговорення мовного виховання українців інші спікери також звернули увагу на кілька ключових змін у споживанні літератури за останні роки. Зокрема, спостерігається зростання попиту на електронні книги, а з 2023 року – активізувався розвиток аудіокниг. Багато українців почали цікавитися легальним контентом, активно досліджуючи питання піратства, що призвело до зростання підтримки українських авторів. Це свідчить про те, що українці охоче підтримують саме український продукт. І, певною мірою, цьому сприяють саме представники соціально відповідального бізнесу, які співпрацюють з видавництва та авторами.

Попри це, питання мови залишається актуальним. Однак, як неодноразово наголошували спікери, все починається з дитинства: важливо, якою мовою спілкуються з дітьми батьки, яку літературу їм читають, яку першу книгу їм дарують, і як їх привчають спілкуватися з однолітками.

Хоча першочергово обговорення було сфокусоване на ролі соціально відповідального бізнесу в підтримці української мови та культури, учасники почули, що у цій справі кожен громадянин відіграє важливу роль. Кожен має право самостійно обирати, як щоденно підтримувати українську мову та культуру у своєму житті. Це спільна відповідальність, яка починається з нашого повсякденного вибору. Адже, щоб мати свою державу – треба мати свою мову.