Рада обмежила публічний доступ до реєстрів про нерухомість: законопроєкт викликав дискусії

Джерело: пресслужба Верховної Ради

21 серпня Верховна Рада проголосувала за законопроєкт щодо обмеження доступу до даних про нерухомість та кадастрових номерів земельних ділянок юридичних осіб під час воєнного стану.

Попри те, що рішення пояснюють міркуваннями безпеки, воно може значно ускладнити викриття корупціонерів.

Мова про №11533 “Про внесення змін до Цивільного кодексу України та деяких інших законів України щодо особливостей надання відомостей публічних електронних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, та деяких інших публічних електронних реєстрів”.

За документ проголосував 231 народний депутат, повідомив Ярослав Железняк.

Законотворці пояснюють, що у період повномасштабної війни надмірна відкритість створює ризики: ворог може використовувати інформацію про адреси юридичних осіб та їх майно з державних реєстрів у своїх розвідувальних цілях.

Прийнятий закон обмежує публічний доступ до частини даних, які можуть становити загрозу для обороноздатності та безпеки держави, при цьому зберігаючи головний принцип – відкритими залишаються ключові реєстри, необхідні для економічної діяльності та контролю, а саме: дані про тендери, декларації посадовців, інформацію про власників компаній, відомості з державних реєстрів для повсякденного користування, тощо. Цим законом обмежується виключно надання інформації у електронній формі, що може розкрити розташування чи особливості об’єктів оборони та інфраструктури, – зазначають парламентарі.

Законопроєкт на час дії воєнного стану та рік після його закінчення обмежує публічний доступ до інформації про адреси юридичних осіб та їх майна та земельних ділянок в державному реєстрі прав на нерухоме майно. Також вносяться зміни щодо обмеження доступу вказаної інформації в інших реєстрах (промислових зразків, винаходів, інтелектуальної власності тощо).

Автор законопроекту Ігор Фріс прокоментував, що нові правила є компромісом між двома ключовими цінностями: прозорістю та безпекою.

Народна депутатка Ірина Геращенко додає, що мова про підприємства, що виробляють або постачають озброєння, техніку, боєприпаси, системи зв’язку, БПЛА:

– технічну інформацію у патентах, авторських правах та Prozorro;

– судові рішення, що розкривають логістику, специфікації чи контрагентів;

– координати об’єктів, кадастрові номери, адреси виробничих майданчиків.

Своєю чергою, у Центрі протидії корупції наголошують, що насправді депутати зробили ще один крок, щоб приховати корупційні статки, позаяк законодавчі норми значно ускладнять роботу для журналістів з виявлення махінацій з нерухомістю, зокрема корупційних.

Окрім того, документ також вплине і на звичайних громадян.

Якщо раптом ви вирішите купити нерухомість від будівельної компанії – зʼясувати перед купівлею чи справді вона належить такій юрособі буде складно, – додають у ЦПК.

Втім, зауважили у Центрі, цей закон полегшить життя як корупціонерам у приховуванні своїх статків через підконтрольні їм фірми, так і може збільшити кількість шахрайств у сфері нерухомості.

Також у ЦПК відзначили, що раніше журналісти знайшли численне майно на фірмах, записаних на родичів автора проєкта закону Ігоря Фріса.

Фундація DEJURE попереджає, що з прийняттям закону кількість схем із приховуванням власності лише зростатиме. Правозахисники припускають, що корупціонери почнуть переписувати своє майно на юросіб, і суспільство не дізнається, де схована чергова “вілла судді” чи “дача прокурора”. Тож журналістам стане складніше викривати корупціонерів, водночас громадськість не зможе перевіряти доброчесність посадовців.

Одначе, Фріс переконує, що зазначений документ не стосується фізичних осіб, а тому журналісти зможуть продовжувати викривати нечесних посадовців та корупціонерів.

Разом з тим, стосовно інформації про підприємства представникам ЗМІ доведеться звертатися до державних реєстраторів і отримувати відповідь у письмовій формі.

Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко заявила, що проблема корупції в Україні перебільшена. Для цього вона посилалась на опитування, які показують, що хоча переважна більшість вважає, що хабарництво є поширеним явищем, набагато менше людей мали справу з такими випадками.