Справа офіцерів УДО: вибіркове правосуддя, військові за ґратами і суддя з сумнівною репутацією
Політичні переслідування під виглядом слідства – це вирок для держави, яка позиціонує себе правовою. Особливо, коли йдеться про військових і волонтерів. Як ніхто інший, це усвідомлюють їхні побратими.
“По суті, Сергій Сергійович Волевач – це командир. Не злочинець. Не ворог. Командир підрозділу, який захищає небо України”, – говорить Віталій Ситюк, командир Калинівського ДФТГ. Саме його підрозділ спеціалізується на боротьбі з “шахедами” – і вже збив близько двадцяти ворожих безпілотників.
І поки його побратими залишаються на передовій, сам Волевач – під вартою. Причина? Його ім’я фігурує у так званій “справі ФСБшної флешки” проти Петра Порошенка, в якій головне обвинувачення базується на сумнівному електронному носії, що нібито містить дані про змову проти держави. Імовірно – елемент російської спецоперації, оскільки звинувачувати українських добровольців за тими статтями, які їм інкримінують – це вторити міфам про “розіп’ятого каратєлями мальчіка в трусіках”.
“З 24 лютого він був на передовій, евакуйовував людей, організував оборону, не втік у теплі регіони. А тепер сидить у СІЗО. Чому? Бо відмовився підписати фальшиві свідчення”, – говорить Ситюк. Він також наголошує, що Сергія Волевача підтримує весь підрозділ. Побратими публічно ставлять питання: навіщо Україні карати тих, хто її захищає, – і вірити флешкам, імовірно підкинутим ворогом під час війни?
Показовою є й історія з розміром застави: 350 мільйонів гривень – саме стільки має внести Волевач, аби вийти на свободу.
“Це не про право. Це про помсту і тиск”, – кажуть адвокати. Вони стверджують: справа побудована навколо вимоги дати свідчення проти Петра Порошенка, одного з основних опонентів чинної влади. Волевач відмовився. І, схоже, заплатив за це ціною свободи.
Інший фігурант – волонтер Вадим Чучковський, у довоєнному минулому – колишній начальник Волевача. За словами Ситюка, з перших днів війни він забезпечував підрозділи всім необхідним: від пального до тепловізорів.
“Я знаю його з 2003-го. Порядний, чесний, відданий Україні. Тепер – теж за ґратами”, – розповідає Ситюк.
Справи Волевача та Чучковського слухає суддя Печерського райсуду Юшков. Адвокати подали клопотання про його відвід: суддя має нерухомість і родичів на тимчасово окупованій території Донецької області, що викликає сумніви в його неупередженості, особливо в справах, що стосуються російської агресії.
А ще – скандальна репутація. Саме Юшков знімав арешт з рахунків російського онлайн-казино. Саме він відпустив умовно російську наводчицю.
“Такий суддя не може судити військових, які захищали Україну”, – кажуть активісти. Але – судить. І не один день.
6 червня 2025 року журналістка Букв була присутня на засіданні в Печерському суді Києва. Розгляд клопотання прокурора Гарасима про продовження досудового розслідування проти Сергія Волевача, Вадима Чучковського та Руслана Крамаренка розпочався об 11:30.
Попереднього вечора, о 22:10, суддя Юшков пішов розглядати поданий йому відвід. За авторозподілом справу мав розглядати суддя Шапутько. На засідання з розгляду відводу були лише сам Шапутько та слідчий ДБР Байжанов – слухання почалося без участі адвокатів. Захисниця Крамаренка, адвокатка Довганич, з’явилася лише наприкінці, дізнавшись про засідання з телефонного дзвінка. Адвокатів Чучковського і Волевача взагалі не повідомили.
Відвід судді Юшкова, заявлений адвокаткою Довганич, розглядали без неї. Жодного з інших захисників не було належним чином поінформовано. Державні адвокати, призначені самим Юшковим, так само не були залучені.
На ранок 6 червня стан усіх трьох підозрюваних був незадовільним – після того, що очевидці назвали “судовим катуванням”.
Попри це, о 13:13 суддя Юшков продовжив розгляд клопотання слідчого Байжанова, порушуючи суддівську етику та ігноруючи право сторін на виступи. Чучковський публічно заявив йому відвід, але той відмовився його розглядати. Суддя вимагав термінового продовження розгляду, посилаючись на строки.
Сергію Волевачу стало зле просто в залі суду – слухачі були змушені викликати швидку допомогу, оскільки Юшков відмовлявся оголосити технічну перерву.
О 14:40 стало відомо: досудове розслідування у справі Волевача, Чучковського та Крамаренка офіційно продовжено ще на шість місяців.
Ці справи вже встигли охрестити “полюванням на відьом”. На думку спостерігачів, йдеться не про правосуддя, а про політичну доцільність. Люди, які відмовилися свідчити, стали жертвами репресивної системи.
“Яка може бути мотивація для військового чесно виконувати свою роботу, коли він бачить – якщо ти воюєш, але комусь не подобаєшся, тебе можуть кинути за ґрати за флешку з Росії?” – резюмує народний депутат від “Європейської Солідарності” Микола Величкович.
Питання залишається відкритим. Як і камери, в яких утримують людей, що мали б бути на службі. І захищати не себе – а нас усіх.
“Если будет такой, как Свинарчук, я считаю, президент должен уйти в отставку” – ці слова були сказані тоді ще кандитатом у президенти України Володимиром Зеленським журналістам РБК-Україна навесні 2019 року. Через 6 років, з украй млявої реакції вже президента України Володимира Зеленського на записи НАБУ про “його Свинарчука” Тимура Міндіча можна зробити висновок, що Володимир Зеленський є справжнім господарем свого слова: хоче – дає слово, хоче – забирає назад.
В України великі проблеми з економікою та бюджетом. На 2026 рік очікується розрив між доходами і видатками у сотні мільярдів гривень, а варіантів його закрити – немає, крім сподівань на допомогу партнерів, яка ще може бути скасована. В Україні майже 4 роки триває повномасштабна війна. Скільки ще – не може сказати жодна розвідка світу, але українська влада діє так, ніби вибори вже в цю неділю. В Україні наростає суспільний конфлікт. У нього десятки причин – від складної мобілізації та відключень світла до банального “відчуття несправедливості”. Але єдиними кроками влади для її подолання є заяви та роздача грошей усім, коштом платників податків.
Те, в чому ДБР звинувачує Кудрицького, напевно увійде у якісь підручники. Питання лише в тому, які – з юриспруденції чи психіатрії. Згідно з позицією слідства (яку ретельно приховували аж до судового засідання, на відміну від інших політичних справ), у 2018 році Володимир Кудрицький (тоді ще заступник директора “Укренерго” з інвестицій) за результатами тендеру підписав договір з компанією “Візин Річ” на будівництво парканів на електропідстанціях. За умовами договору підрядник мав надати банківську гарантію на суму договору, на випадок, якщо не зможе виконати свої зобов’язання. ТОВ “Візин Річ” таку гарантію надала, аванс отримала, роботу не виконала, після чого “Укренерго” повернула свої кошти за рахунок гарантії банку, додатково стягнувши з недобросовісного підрядника штрафні санкції після низки судових проваджень..
15 жовтня на Майдані Незалежності в Києві відбулася акція протесту родин українських військовополонених, які потрапили в російський полон після оборони Маріуполя. Учасники вимагають від влади негайно знайти рішення для повернення своїх рідних, які перебувають у колоніях уже 41 місяць.
Організація захисту енергетичних об’єктів в умовах війни – це відповідальність і робота Верховного головнокомандувача, яким є Зеленський, а не комунальних підприємств Києва.