Залужний. Вирок Зеленському
“Я ваш вирок” – сказав зі сцени президентських дебатів 2019 року Володимир Зеленський своєму опоненту Петру Порошенку, в якого тоді виграв і вибори, і дебати.
Якщо вибори в Україні відбудуться у найближчий рік, що малоймовірно (тому що для їх проведення має хоча б призупинитися війна), але тим не менш, їх широко обговорюють, то за моєю оцінкою їх Зеленський програє – наголошує політикиня, засновниця “Букв” Катерина Рошук в колонці для видання “Еспресо”.
Судячи з запропонованих виборцям кандидатур (незалежно від на цей момент їх задекларованих (або ні) намірів балотуватися), програє їх саме Валерію Залужному.
Причиною цього стане ніякий не політичний геній чи потенційні найкращі президентські якості Залужного, а хибна політична стратегія президента Зеленського.
Згадаймо, коли і як відбувалося звільнення Залужного? То був лютий 2024 року, коли на Банковій вчергове готувалися до виборів, очікуючи, що обрання президентом США Дональда Трампа посприяє заморожуванню війни, що означало б відкриття електорального шляху до виборів, які Зеленський збирався виграти. Насправді в Офісі президента абсолютно праві, коли вважають, що час працює проти президента. Так і є. Рейтинг уже не на небесах, як 25 лютого 2022 року, а навпаки – зі стрімкою тенденцією до падіння на землю.
Тому після чергового соціологічного дослідження почали позбавляти шансів можливих конкурентів. Репутацію Порошенка знищували фейками у підконтрольних Telegram-каналах, запровадили санкції та збільшили кількість сумнівних кримінальних проваджень. Залужного звільнили та відправили подалі, призначивши послом у Велику Британію, щоб не піарився на фронті. Як ми пам’ятаємо з Єдиного марафону, фронт у нас представляє лише президент.
Але прогнозовано для всіх, хто не вірить у чудо, обрання Трампа війну не зупинило. Тому що з нами воює не Трамп, а Путін, який живе “двіжухою” під назвою СВО, а у Трампі бачить людину, яку можна використати в інтересах перемоги РФ, а не навпаки, і тому закінчувати війну не збирається.
Так ми опинилися у 2025-му, коли тренд ухилянства є популярнішим, ніж президент Зеленський, Трамп намагається нас продати Росії, щоб одночасно й Нобелівську премію миру отримати. США грошей більше не дають, як за часів Джо Байдена, якого у нас вважали нерішучим, але за часів якого ми отримали близько 135 млрд доларів (за Трампа поки 0). Європі стає все важче, оскільки й самим до війни варто готуватися, а не як ми у період після президентських виборів 2019-го до 24 лютого 2022 року. Тому що США за Трампа не факт, що будуть захищати умовну Литву від російських зелених чоловічків.
До чого тут Зеленський із Залужним, запитаєте ви?
А до того, що якби Зеленський не звільнив Залужного, то міг би звільнити зараз, роблячи відповідальним за нездатність забезпечити обіцяну Офісом президента перемогу за 2–3 тижні та навіть за 2–3 роки, і тоді на уявних виборах Залужний не був би Зеленському конкурентом.
Звісно, перекласти відповідальність за корупцію близьких друзів президента на Залужного було б важче, але от за провал мобілізації та важку ситуацію на фронті точно можна було б.
Але харизматичний актор, який став президентом воюючої країни та перевтілився у верховного головнокомандувача узимку 22-го року, зачарувавши світ мужністю та героїзмом, так і не став мудрим політиком.
Тому замість того, щоб нейтралізувати конкурентів, надаючи їм повноваження, щоб потім звинуватити у тому, що не впоралися, він сконцентрував владу у своїх руках, а отже і всю відповідальність, яка зараз впала на його рейтинг.
Тому тепер, коли Залужний, який з подачі Зеленського на піку своєї популярності покинув ЗСУ, у своїй статті описує, як Україна не готувалася до війни у 2021 році, коли “починаючи з 2019-го і наступні три роки військові витрати РФ лише зростали. Водночас в Україні все відбувалося навпаки: у 2021 році армії виділили грошей навіть менше, ніж у попередньому році” – ця цитата зі статті Залужного є фактчекінгом популярного гасла, що “будували дороги замість розбудови ЗСУ“.
Чергове підтвердження того, що Володимир Зеленський, який добровільно взяв на себе відповідальність за країну у війні, не готував цю країну до оборони, і коли вона встояла завдяки героїчному опору українців та ціною тисяч життів, то не просто неефективно нею керував, а ще й допустив широкі корупційні можливості для друзів, які заробляли на крові українців.
Хочеш миру – готуйся до війни, а не до виборів. В ОП так цього і не усвідомили.
Якщо бути точною, то згадана на початку цитата звучала так: “Я не ваш опонент, я – ваш вирок“. Можливо, Залужний поки й не опонент Зеленського, але якщо у найближчий рік стануть можливими вибори, він точно може стати його вироком.
9 травня угорський парламент розпочав роботу в новому складі, а лідер партії “Тиса” Петер Мадяр офіційно зайняв крісло прем’єр-міністра. Для українського політикуму, схильного до швидких емоційних висновків, це виглядає як “світанок нової ери” без Віктора Орбана. Проте аналіз останніх подій та історичного контексту свідчить про те, що нова глава відносин починається не на чистому папері, а на фундаменті з глибоких системних криз, професійної деградації дипломатії та стратегічних пасток, залишених попереднім режимом.
Істерія навколо параду в Москві, яку самі ж росіяни і накрутили, оголивши всі вразливі обʼєкти заради посилення системи ППО навколо Красної площі, погрожуючи ударами по Києву (наче це щось нове) і черговим застосуванням «Орєшніка», завершилась тим, що росіянам довелось просити президента США поторгуватись з українцями, щоб ті дозволили провести парад на честь найбільшого російського свята.
Нове опитування від КМІС показало несподівані результати: коли респондентів поставили перед жорстким вибором, 54% українців назвали більшою загрозою саме корупцію у владі, тоді як воєнну агресію Росії обрали лише 39% (ще 7% не визначилися). З цим фатальним для виживання держави результатом можна привітати хіба російську пропаганду. Для нас же це – трагедія, незалежно від політичних вподобань. Бо ці цифри свідчать не про те, що “народ прозрів”, а про системну кризу довіри та повернення в маси смертельно небезпечної риторики про те, що “ворог не в Кремлі”.
На початку 2026 року Україна та МВФ оголосили про угоду щодо нової кредитної програми на $8,1 мільярда. Серед зобов’язань, на які погодився уряд Юлії Свириденко – «усунути митні лазівки для імпорту споживчих товарів». Простіше кажучи, скасувати безподаткове ввезення товарів вартістю до 150 євро з іноземних інтернет-магазинів. Після скандалу уряд заявив, що нібито домігся скасування цього зобов’язання, але наприкінці квітня видання Reuters спростувало слова Юлії Свириденко – питання ПДВ на посилки все ще актуальне і від України очікують рішень.
Завтра друг Дональда Трампа та Володимира Путіна (одночасно) Віктор Орбан спробує втриматися на посаді прем’єра Угорщини, яку займає безперервно 16 років. На допомогу йому Росія відправила агентів воєнної розвідки, а США – віцепрезидента Джей Ді Венса. Останній звинуватив Україну та ЄС у втручанні в угорські вибори, хоча ані ЄС, ані Україна не ведуть агітації ні за Орбана, ні за його опонентів. На відміну від самого Венса, який на мітингу в Будапешті заявив: “Віктор Орбан переможе на наступних виборах в Угорщині – я цілком упевнений і в цьому”.