Зеленський не фігурує у справі Міндіча-Єрмака: чи може розслідування НАБУ дійти до президента
На брифінгу після вручення підозри колишньому керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку, директор НАБУ Семен Кривонос заявив, що Володимир Зеленський не фігурує і не фігурував у межах цієї справи. Ці слова викликали певний скепсис на тлі раніше оприлюднених “плівок”, в яких учасники корупційної схеми згадували якогось “Вову” і його представника – першого заступника Управління держохорони і керівника служби безпеки президента Максима Донця.
Джерело: ГО “Центр дослідження законодавства України”
Як би ми не ставились до цієї інформації та загалом розслідування НАБУ, нічого іншого директор НАБУ сказати не міг і не зможе ще дуже довгий час. Згідно зі статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України, підслідність НАБУ поширюється лише на Президента України, повноваження якого уже припинені.
Іншими словами, незалежно від того, яку інформацію мають слідчі, вони не можуть розпочати кримінальне провадження стосовно чинного президента України. Як і, наприклад, ДБР (щодо справ, не пов’язаних з корупцією), оскільки кожен Президент України має повний кримінальний імунітет на час своєї каденції.
Це закріплено у статті 105 Конституції України, яка встановлює, що Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень. Конституційний Суд України у рішенні № 1-17/2003 від 10.12.2003 уточнив, що проти Президента України під час виконання ним повноважень не може бути порушена кримінальна справа.
Конституційний імунітет Президента України є абсолютним – він стосується не лише тих неправомірних діянь, які мають суспільно-політичну значущість (корупційні, злочини проти нацбезпеки тощо), а взагалі будь-яких кримінальних правопорушень. Навіть якщо президент України, перефразовуючи Дональда Трампа, застрелить когось на Хрещатику – доки він на посаді, почати кримінальне провадження проти нього немає законних підстав.
Добре це, чи ні – питання далеко за межами конкретного корупційного скандалу та політичного моменту, адже аргументи є на користь обох варіантів. До чого варто прагнути, так це до створення такої держави, де такі запобіжники не будуть потрібні, оскільки не існуватиме ризиків зловживань з боку правоохоронних органів та суду.
В будь-якому випадку, для Володимира Зеленського кінець президентської кар’єри навіть не на горизонті. У нього все ще зберігається високий рівень довіри – на сьомому році каденції вищий, ніж у того ж Трампа всього(!) через рік після виборів, і захмарний, як для більшості європейських лідерів. Навіть якщо цей рівень знизиться після нових подробиць у справі “Мідас”, то точно не настільки, щоб постало питання про його відставку.
Крім того, час виконання повноважень Президента України Володимиром Зеленським цілком і повністю залежить від того, як довго триватиме війна, а це рішення цілком і повністю залежить не від НАБУ чи Зеленського, а від того, що в голові у Путіна.
Зрештою, не можна виключати головного фактора. Навіть якщо станеться якесь диво, зійдуться зорі, випадуть потрібні карти (Таро) і закінчаться бойові дії, а в Україні відбудуться вибори – то немає жодних гарантій, що Володимира Зеленського не переоберуть. Так, у нього є два рейтингові конкуренти, у яких немає того “хвоста”, який з’явився у Зеленського завдяки його власним друзям та колишнім партнерам по “Кварталу”. Але ні Залужний, ні Буданов не оголосили про намір балотуватись, балотуватись саме в президенти, і невідомо чи оголосять. А в таких умовах Зеленський цілком може переобратися і зберегти конституційний імунітет.
Звісно, для цього йому знадобиться чітко дистанціюватися від умовної групи “Міндіча-Єрмака” та найбільшого в сучасній історії України корупційного скандалу. А для того, щоб вибори в Україні взагалі стали можливими – спрямувати всі сили на захист від російської агресії та відновлення нормальної роботи інституцій – без ворожок і призначень за гороскопом.
На брифінгу після вручення підозри колишньому керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку, директор НАБУ Семен Кривонос заявив, що Володимир Зеленський не фігурує і не фігурував у межах цієї справи. Ці слова викликали певний скепсис на тлі раніше оприлюднених “плівок”, в яких учасники корупційної схеми згадували якогось “Вову” і його представника – першого заступника Управління держохорони і керівника служби безпеки президента Максима Донця.
9 травня угорський парламент розпочав роботу в новому складі, а лідер партії “Тиса” Петер Мадяр офіційно зайняв крісло прем’єр-міністра. Для українського політикуму, схильного до швидких емоційних висновків, це виглядає як “світанок нової ери” без Віктора Орбана. Проте аналіз останніх подій та історичного контексту свідчить про те, що нова глава відносин починається не на чистому папері, а на фундаменті з глибоких системних криз, професійної деградації дипломатії та стратегічних пасток, залишених попереднім режимом.
Істерія навколо параду в Москві, яку самі ж росіяни і накрутили, оголивши всі вразливі обʼєкти заради посилення системи ППО навколо Красної площі, погрожуючи ударами по Києву (наче це щось нове) і черговим застосуванням «Орєшніка», завершилась тим, що росіянам довелось просити президента США поторгуватись з українцями, щоб ті дозволили провести парад на честь найбільшого російського свята.
Нове опитування від КМІС показало несподівані результати: коли респондентів поставили перед жорстким вибором, 54% українців назвали більшою загрозою саме корупцію у владі, тоді як воєнну агресію Росії обрали лише 39% (ще 7% не визначилися). З цим фатальним для виживання держави результатом можна привітати хіба російську пропаганду. Для нас же це – трагедія, незалежно від політичних вподобань. Бо ці цифри свідчать не про те, що “народ прозрів”, а про системну кризу довіри та повернення в маси смертельно небезпечної риторики про те, що “ворог не в Кремлі”.
На початку 2026 року Україна та МВФ оголосили про угоду щодо нової кредитної програми на $8,1 мільярда. Серед зобов’язань, на які погодився уряд Юлії Свириденко – «усунути митні лазівки для імпорту споживчих товарів». Простіше кажучи, скасувати безподаткове ввезення товарів вартістю до 150 євро з іноземних інтернет-магазинів. Після скандалу уряд заявив, що нібито домігся скасування цього зобов’язання, але наприкінці квітня видання Reuters спростувало слова Юлії Свириденко – питання ПДВ на посилки все ще актуальне і від України очікують рішень.