Зеленський не фігурує у справі Міндіча-Єрмака: чи може розслідування НАБУ дійти до президента
На брифінгу після вручення підозри колишньому керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку, директор НАБУ Семен Кривонос заявив, що Володимир Зеленський не фігурує і не фігурував у межах цієї справи. Ці слова викликали певний скепсис на тлі раніше оприлюднених “плівок”, в яких учасники корупційної схеми згадували якогось “Вову” і його представника – першого заступника Управління держохорони і керівника служби безпеки президента Максима Донця.
Джерело: ГО “Центр дослідження законодавства України”
Як би ми не ставились до цієї інформації та загалом розслідування НАБУ, нічого іншого директор НАБУ сказати не міг і не зможе ще дуже довгий час. Згідно зі статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України, підслідність НАБУ поширюється лише на Президента України, повноваження якого уже припинені.
Іншими словами, незалежно від того, яку інформацію мають слідчі, вони не можуть розпочати кримінальне провадження стосовно чинного президента України. Як і, наприклад, ДБР (щодо справ, не пов’язаних з корупцією), оскільки кожен Президент України має повний кримінальний імунітет на час своєї каденції.
Це закріплено у статті 105 Конституції України, яка встановлює, що Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень. Конституційний Суд України у рішенні № 1-17/2003 від 10.12.2003 уточнив, що проти Президента України під час виконання ним повноважень не може бути порушена кримінальна справа.
Конституційний імунітет Президента України є абсолютним – він стосується не лише тих неправомірних діянь, які мають суспільно-політичну значущість (корупційні, злочини проти нацбезпеки тощо), а взагалі будь-яких кримінальних правопорушень. Навіть якщо президент України, перефразовуючи Дональда Трампа, застрелить когось на Хрещатику – доки він на посаді, почати кримінальне провадження проти нього немає законних підстав.
Добре це, чи ні – питання далеко за межами конкретного корупційного скандалу та політичного моменту, адже аргументи є на користь обох варіантів. До чого варто прагнути, так це до створення такої держави, де такі запобіжники не будуть потрібні, оскільки не існуватиме ризиків зловживань з боку правоохоронних органів та суду.
В будь-якому випадку, для Володимира Зеленського кінець президентської кар’єри навіть не на горизонті. У нього все ще зберігається високий рівень довіри – на сьомому році каденції вищий, ніж у того ж Трампа всього(!) через рік після виборів, і захмарний, як для більшості європейських лідерів. Навіть якщо цей рівень знизиться після нових подробиць у справі “Мідас”, то точно не настільки, щоб постало питання про його відставку.
Крім того, час виконання повноважень Президента України Володимиром Зеленським цілком і повністю залежить від того, як довго триватиме війна, а це рішення цілком і повністю залежить не від НАБУ чи Зеленського, а від того, що в голові у Путіна.
Зрештою, не можна виключати головного фактора. Навіть якщо станеться якесь диво, зійдуться зорі, випадуть потрібні карти (Таро) і закінчаться бойові дії, а в Україні відбудуться вибори – то немає жодних гарантій, що Володимира Зеленського не переоберуть. Так, у нього є два рейтингові конкуренти, у яких немає того “хвоста”, який з’явився у Зеленського завдяки його власним друзям та колишнім партнерам по “Кварталу”. Але ні Залужний, ні Буданов не оголосили про намір балотуватись, балотуватись саме в президенти, і невідомо чи оголосять. А в таких умовах Зеленський цілком може переобратися і зберегти конституційний імунітет.
Звісно, для цього йому знадобиться чітко дистанціюватися від умовної групи “Міндіча-Єрмака” та найбільшого в сучасній історії України корупційного скандалу. А для того, щоб вибори в Україні взагалі стали можливими – спрямувати всі сили на захист від російської агресії та відновлення нормальної роботи інституцій – без ворожок і призначень за гороскопом.
Раптове звернення Михайла Федорова напередодні голосування за його наступника в МО викликало очікуваний ажіотаж – адже він перший з владної команди, хто прямо закликав до проведення виборів під час війни, критикуючи систему управління державою – яку ж сам 7 років допомагав створювати. І цим дещо нагадав ще одного напівміфічного персонажа української політики – народного улюбленця та “реального” кандидата на виборах 2019 року, Василя Голобородька.
Нова хвиля обговорень інтерв’ю Олі Полякової Раміні Есхакзай вкотре оголила прірву між привілейованим прошарком українського шоубізнесу та реаліями війни. Заява співачки про те, що Україна нібито перетворилася на “концтабір”, а вона сама стала жертвою “хейту”, викликала закономірне обурення.
У далекому 2017-му співак Дорн дав інтерв’ю «хорошому русскому» Дудю. Дорн назвав війну Росії проти України «ссорой двух братьев». Та додав «младшие братья сказали “нет” всему от старшего брата, “хотим все свое”». Молодшими братами Дорн назвав українців – типовий меншовартісний світогляд, який десятиріччями Росія нав’язувала українцям. Це вже було після анексії Росією Криму та початку війни на Донбасі.
Раптова відставка уряду, яка пішла не за планом, протести реакція на спробу відставкою уряду замаскувати усунення популярного міністра, заміна головнокомандувача як спроба “домовитись посередині” з громадянським суспільством і нарешті відкликання посла зі США з негайним врученням їй підозри – в будь-який інший час такий вир подій міг би викликати припущення про те, що у владі триває серйозна криза, яка перекроїть політичний ландшафт України на наступні роки.
10 липня Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив Петрові Порошенку в позові про скасування указу про накладення санкцій. Для багатьох це було очікувано – зокрема через політизованість справи і можливі наслідки для суддів від скасування указу Володимира Зеленського проти людини, яку він досі бачить своїм головним опонентом, наче вони обидва досі на стадіоні у 2019 році. Тим більшим сюрпризом став унікальний розкол між суддями.